РОМАНТИЗМ – Хрестоматія
Романтизм (фр. romantisme) – ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку XIX століття в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини XIX століття охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки.
РОМАНТИЗМ | |
Доба | Кінець XVIII – перша половина XIX століття |
Філософська основа | Август-Вільгельм і Фрідріх Шлегелі |
Представники | Література: Англія – Персі Шеллі, Джордж Байрон, Вальтер Скотт; Франція – Віктор Гюго; Німеччина – Генріх Гейне, Ернст Теодор Амадей Гофман, Якоб та Вільгельм Грімм; США – Джеймс Фенімор Купер; Україна – Микола Костомаров, Євген Гребінка, ранній Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш. Музика – Ріхард Вагнер, Нікколо Паганіні, Фредерік Шопен, Ференц Ліст, Гектор Берліоз. Живопис – Федір Бруні, Теодор Жеріко, Ежен Делакруа, Іван Айвазовський, Вільям Тернер Скульптура – Франсуа Рюд |
Особливості | Виникає у період кризи раціоналізму (розчарування в ідеалах Просвітництва, результатах Великої Французької революції, незадоволеність сучасністю); романтичні “два світи”: ідеальний світ, якого достойна людина, і реальний, у якому вона насправді живе; тісне переплетення трагічного і героїчного; неприйняття буденності й звеличення “життя духу”; увага до внутрішнього світу людини, поглиблений психологізм, культ почуттів; Принципово новий тип героя – надзвичайний, бунтівник, самотній, з трагічною долею (як правило); провідні мотиви – самотність, світова скорбота (національна туга) та романтичний бунт, нескореність, трагічний розлад з життям, насмішка над невідповідністю мрії і реальності, захоплення стихією природи, потяг до далекого від сучасної цивілізації укладу життя; Звернення до історичного минулого, фольклору, екзотики |
Основні жанри | Ліричний вірш, пісня, літературна балада, поема, історичний роман, історична драма, казка |
ВИСОКА ПОЛИЧКА
Романтичною журбою або світовим смутком називають гостре ідеалом невдоволення навколишнім світом і тугу за життям згідно з духовним
Романтизм як напрямок припинив своє існування наприкінці XIX ст. із зникненням наявних літературних кіл, але романтизм як універсальний світогляд залишився і посів дуже важливе місце в контексті розвитку подальших напрямів кінця XIX – початку XX ст (символізм, імпресіонізм, неоромантизм), займав почесне місце також і поруч з модернізмом XX ст.
У центрі художнього зображення письменників-романтиків
Надзвичайний герой у надзвичайних обставинах. Його ще називають романтичним героєм.
Романтичний герой – нетиповий, непересічний, це особистість надзвичайна, не схожа на інших людей, навіть “дивна” з погляду її оточення. Надзвичайні обставини, в яких діє такий надзвичайний герой, – це найчастіше ситуації, пов’язані із загрозою для його життя, це вороже або напіввороже людське оточення, яке не розуміє героя, протистоїть йому, намагається пригнітити його волю, обмежити його свободу. Найчастіше у конфлікті з цим зовнішнім ворожим середовищем герой гине.
ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
1. Прокоментуйте поняття “Романтизм в одязі”, “Романтизм у поведінці”.
2. Поясніть, як розширилося ваше розуміння терміну “романтизм”.
3. Розкажіть, що для вас є близьким у романтичному світогляді.
4. Опишіть романтичного героя.
5. Поміркуйте, які риси романтизму як літературного напряму залишаються для вас актуальними.
6. Поділіться, якими рисами романтичного героя ви захоплюєтеся.