Степан Руданський (1834-1873) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА

Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул – титул народного поета.

Максим Рильський

Степан Руданський народився 7 січня 1834 року в с. Хомутинцях на Вінниччині у родині сільського священика. Закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію. На Поділлі зібрав майбутній письменник два зшитки українських народних пісень.

Усупереч волі батьків вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, де навчався шість років (1855-1861). Позбавлений матеріальної підтримки, бідував, захворів на туберкульоз.

Степан Руданський гарно співав, малював, творив мелодії до власних віршів. Його вірш “Повій, вітре, на Вкраїну” став народною піснею.

Після закінчення навчання в Петербурзі він посів посаду міського лікаря в Ялті (Крим). З цим фахом пов’язане усе його подальше життя. На той час Степан Руданський мав три рукописи віршів під назвою “Співомовки козака Вінка Руданського” (ім’я Степан походить з грецької мови й означає “вінок”). У Ялті він познайомився з поетом Афанасієм Метлинським, актором Михайлом Щепкіним, художником Іваном Айвазовським. Степан Руданський підготував до видання збірку записів народних пісень під назвою “Копа пісень” із нотами. Перекладав з різних мов. Протягом свого життя він написав понад 200 віршованих співомовок (так він сам називав свої твори гумористичного жанру), проте вони були надруковані в Києві лише 1880 року (вже після смерті письменника).

Його гуморески-співомовки – то не лише твори розважального характеру, а енциклопедія життя України XIX cm. Вони відображають український народний гумор, вміння дотепно висловлюва тися, висміювати певні людські вади та недоліки. Комізм життєвих ситуацій, відображений у його співомовках, природний і життєрадісний.

Любили і поважали Степана Руданського жителі Ялти за його чесну і безкорисливу працю, бо досить часто, як розповідають, він купував ліки для своїх пацієнтів за власні кошти. Проте його ненавиділи представники влади за незрадливу відданість українській культурі. Були моменти, коли його намагалися звільнити з роботи. Життєві негаразди і хвороба рано звели письменника в могилу. Він помер 4 травня 1873 року у віці 39 років. Жителі Ялти провели його в останню дорогу, а на надмогильному камені вирізьбили слова самого письменника:

На могилі не заплаче ніхто в чужині, хіба хмаронька заплаче дощем по мені.

У наш час творчість Степана Руданського знають в Україні. Вивчають його ліричні вірші, поеми, балади, байки й особливо співомовки (жанр, який письменник започаткував).

Що? Коли? Чому? Як?

1. Що ви знаєте про письменника Степана Руданського? Що з його біографії вам особливо запам’яталося? 2. Де навчався письменник? 3. Якими здібностями володів юнак Степан Руданський? 4. Яким він був лікарем? Де працював? 5. Чому так рано письменник пішов із життя? Що підірвало його здоров’я? 6. Твори яких жанрів писав Степан Руданський? Який жанр у літературі він започаткував? 7. З якими відомими людьми познайомився письменник у Криму? 8. Що ви знаєте про Степана Руданського як збирача народних пісень? 9. Який вірш Степана Руданського став народною піснею? 10. Прокоментуйте слова Максима Рильського, сказані про Степана Руданського.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Степан Руданський (1834-1873) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА