ГУСЕНЯТКО – Микола Вінграновський (1936-2004) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА

Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і – народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався на озимину попастися та політати над полем і плавнями перед великим відльотом. Гуска лишилася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, що з цього яєчка нікого не буде – аж на і є, знайшлося: згорблене, вогке, сумне, з прилиплою шкаралупкою на дзьобику, гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двох братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно – восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не чути голосу найближчих сусідів-деркачів.

Гуска думала: що робити? Летіти з дітьми через три моря і так нелегко, а це сьоме, сьогоднішнє, куди? Під крило його не візьмеш і на спину не покладеш – упаде. А тут на дзьобі уже зима, заплава замерзне – що тоді? Зимувати з малим? А вітер, а сніг, а мороз та лід, а лисиці, тхори, куниці, кібчики, приблудні коти, собаки, а мисливці, а їсти що? Пропали. І старій гусці вперше не захотілося жити. Вона вважала себе довголітньою, бо прожила вже три літа і три зими. Тієї першої осені, коли вона молодою злетіла у перший свій ірій через три моря у тепле1,- з очеретів піднялася така стрілянина, що тепер із свого покоління лишилася вона одна… Спитати б кого старшого, що їй робити з оцим малим, так серед гусячого табуна не було жодного діда-гусака або баби. Гуси до дідівства2 не доживали. Та й чоловік її – молодий, на ірій молодший від неї…

Гуска підняла крило і глянула на свого мизинчика3: гусенятко кисло кліпнуло на маму і заснуло.

– Горе мені з тобою, та й годі…

Знизу, з заплави, покотило волохатими хвилями, білими комірцями обпінився при воді очерет, нагнувся сухо над гускою, довгим листям своїм прикрив її всю на гнізді, і – доки він лежав під вітром – гуска скубнула з очерету його бляшаного4 листя, хотіла було скубнути ще раз, але очерет підвівся. Гуска зачаїлась, коли вітер удруге нагне очерет і вона скубоне із нього іще хоч листочок, та вітер раптово повернув і поклав очерет на порожні гнізда.

Між очеретом за лугами при озимині з прощального низького сонця вилетів з дітьми чоловік, летів-летів і прилетів. Діти стали чиститись, їхні набиті вола5 ходили під молодими жовтими дзьобами, наче діти цю ніч нікуди й не збирались.

Гусенятко визирнуло з-під маминої ноги і побачило тата. А тато побачив його. Він поправив крило і сказав мамі:

1 …У тепле – тут: у теплі краї, у вирій.

2 Дідівство – старший, поважний вік (вік діда).

3 Мізинчик – найменша дитина, найменший син.

4 Бляшаний – тут: твердий, як бляха.

5 Воло – розширена частина стравоходу у птахів.

– Лети повечеряй. Але дивися, не попади під літак над озиминою.

– Добре,- сказала мама.- Лечу.

– Лети по сірому. По синьому не лети. I не кричи. Над очеретом бери праворуч і вище: за очеретом в засідці вже трос. У того, що від озимини,- трьоххарядка

Гуска полетіла. По ній кілька разів тарахнули, чи по ній, чи по табуну.

Табун сів на гніздів’я7. Гусак подивився: старих гусей не було: старі літають знизу. От їм і попало. “А де ж моя?”

Гусак випростав крило, випростав друге, обдивився свої крила ще раз і склав.

Крила були в порядку. Старші діти збились докупи, поховали дзьоби до крил, грілися і поговорювали між собою.

– Як-небудь перелетимо і це море, і друге, і третє, якщо не зіб’ють,- сказав їм гусак і глянув на пізню свою осінню дитину.

З горіхового неба стало накрапати. В гусенятка на дзьобику зависла крапелина, і в тій крапелині гусенятко роздивлялося свого тата ближче: у тата були сторожкі8 очі, висока очеретяна9 шия, татова шия ходила над гусенятком, поверталася над ним на кожен найнечутніший пошерх. Мав тато і високі м’які сірі груди, гусенятко пірнуло під них, і так йому стало тепло, що воно відразу ж заснуло знову.

З поля від озимини тарахнуло, тричі тарахнуло і від очерету, діти висмикнули голови з крил і подивилися на тата:

– Летіти чи сидіти?

– Сидіть,- сказав їм гусак, хоч серце в самого забилося так, що гусенятко проснулося, вилізло з татових грудей, подивилося в його жовті очі і спитало:

– Чого так стукаєш своїми грудьми?

“Пропала”,- подумав гусак, і цієї ж миті повітря зашуміло і, збиваючи волоття очерету, опустилася важко задихана гуска.

– Ой,- сказала вона.

– Ціла?

– Наче… Ой… Що робити?

– Бери дітей і летіть. Я з малим лишимось тут і якось плавом будемо добиратись, доки воно підросте та стане на крила.

– Не полечу,- і її жовті, як і в тата, очі по краях взялися чорними обідками1′.- Буду з тобою і малим. А діти полетять з табуном.

6Трьохзарядка – рушниця з трьома зарядженими патронами.

7Гніздів’я – місце, де гніздяться, тобто розміщують свої гнізда, птахи.

8 Сторожкий – напружений (про зір).

9 Очеретяний – тут: схожий на очерет.

10 Пошерх – шорох, шум.

11 Обідок – кружечок навколо чогось (у гусей – навколо очей).

– З яким табуном, куди? Глянь – одна молодь. Ти – найстарша. От і лети. Поведеш. З малим ти не виживеш тут. Чула?

– Чула,- сказала гуска.- То що, вже збиратись?

– Збирайтесь. Надходить ніч і мряка. Підіймайтесь у мряці. Крізь мряку вас ніхто не побачить і не дістане.

– А якщо літак, літаки?

– Тутешні літаки у мряці не літають. До ранку доберетесь до заповідника. Там сідайте сміливо і нікого не бійтесь. Підгодуйтесь. А далі від заповідника – морем. Над морем летіть низько. Над морем вас ніхто не зачепить. А там далі дивіться самі. Вибирайте ночі лише дощові і темні.

– А як ти малого не доведеш і сам?

– Не бійся. Ти, головне, бережи табун і дітей. Будь хитра і обережна. А я постараюсь на весну прилетіти до вас з малим. Мале, дивись, в нас яке – народилося, а вже говорить. Гусачок!

Гуска підійшла до гусенятка і, сколупнувши з його дзьобика шкаралупку від яйця, сказала:

– Краще б ти не родилося і не говорило…

Серед ночі гуси знялися і полетіли. Гуска повела їх крізь мряку у небо і не втрималась, крикнула щось своєму гусакові на прощання. І як тільки крикнула, як відразу ж від озимини і очерету по ній і по табуну затарахкало мокро і сліпо, як-небудь і неприцільно.

Гусак витягнув шию. Було тихо. Шепотів очерет. Потім почувся крик. Гусак дослухався. Ні, той крик був не гусячий, а людський. “Видно, попали по своєму,- подумав гусак,- вночі ж то не видно, де небо, а де земля”. Гусак нагнув шию і послухав, чи в його грудях дихає гусенятко.

З відльотом табуна гусак відчув, як ніч раптом поважчала і стала тиснути своєю мокрою темінню гусака до гнізда, темінь залазила йому в спину і крила, наче хотіла сховатися в ньому і хотіла обсохнути в його пір’ї. Колись веселий, дорогий гусям очерет мовчав тепер над гусаком відчужено і вороже, вороже і темно говорила до когось вода, перед гніздом з рибиною в зубах випірнула ондатра, ненажерливо подивилась на гусака, бо ондатра знала – гусак лишився з малим сам. Гусак засичав на ондатру, мовляв, мало тобі риби в заплаві, а ти ще й мого гусенятка хочеш? Лише підпливи – вб’ю!

Ондатра почула це і пірнула додому. Та ненадовго. За хвилину ондатр з’явилося двоє, і, малюючи вусами воду, вони стали наближатись до гусака. Гусак засичав з усіх своїх сил, гусенятко забилося йому під живіт, під лапи, заплакало-запищало, а дощ прибував з ночі, гніздо підпливало, ставало легшим, ось-ось гніздо попливе за водою, з’явилась видра, ондатри – тікати, видра – за ними, повпірнали і ті, і та, і не стало їх більше чути.

Гусак обгорнув крилами гніздо з гусенятком і, відштовхуючись лапами обворожу заплавну воду, вивів гніздо на струмінь ріки. На струмені вода була не така, як при очереті. При очереті вода комизиста12, вредна, то те їй не те, то те, то якийсь корінь чи яма, і вода там нервує, сердиться, вічно щось їй не так; на струмені вода гінка13 і вільна, вона, ця струмінна вода, не питає, хто по ній пливе і до кого, летить вона вільно під осінньою ніччю, аж дно під цією водою дзвенить. І що їй до того, що гусак править по ній крилами своє гніздо з гусенятком посередині?

12 Комизистий – тут: неспокійний.

На струмені гусакові відлягло від серця, і він вів гніздо, не підштовхуючи його лапами: гніздо несло перед очима в бистру темінь, і гусенятко не могло надивитись на свого зграбногоu тата. Раде, воно залоскотало язичком собі піднебіння, виказало татові свої криленьчата, вилізло на край гнізда і сказало:

– Тату, я хочу сполоснутися! Я сполоснусь,- і шубовснуло в воду.

Гусак затерп. Ледве втримуючи одним крилом гніздо, другим крилом він підчерпнув з води гусенятко і вкинув його назад у гніздо.

– Я тобі дам, дурне, сполоснутися! Я тобі дам! А соми, а щуки, а судаки! – і в цю мить гусака щось поронуло15 по лапі в воді зубами.

Гусак прожогом вискочив на гніздо. Гніздо закрутилося на бистрині у вирі. “Розпадеться гніздо – пропадем”,- подумав гусак. Гніздо було нове, сьогорічне, і складав його гусак з жінкою з позаторішнього очерету – таким очеретом люди огороджують на зиму від вітрів парники.

Назустріч, знизу, спроти16 води, з глибини ночі з’явились вогні і з ними музика, і вода помчала гніздо з гусаком і гусенятком на ці музичні вогні ще з більшою охотою. Вогні наближалися, і ні дощ їх не брав, ні темінь. Гусак оглянувся на береги – берегів не було. Гусак став загрібати лівим крилом, аби подалі від оцих вогнів, розминутися б з ними! Вода під крилом пручалася17, хихотіла18, і судаки під гніздом клацали зубами. Гусак загріб правим. Праве крило було у нього дужчим, з ірію в ірій, ведучи табун, коли він відлітав чи повертався, вітри йому дули чомусь завжди у праве крило. Та одне діло небо, друге діло вода. Вода гнула, шарпала, теребила19 і праве: гніздо не слухалось, гніздо мчало на вогні, і ось вони вже перед дзьобом, музика, чорна блискуча громадина з темної ночі…

– Плигай! – закричав гусак, і гусенятко випало в воду. Його жовтеньке тільце вискочило в ніч, і сам гусак ледве встиг звестися на крила – перед його носом навалювала чорна рухлива гора.

– Птиця! – закричали з баржі.- Птиця!

Гусак вже було вишугнув20 над баржею та з переляку зачепився краєм крила за антену, перекрутився і впав на баржу, на вугілля. З рубки його освітили прожектором, а бортом до нього вже добирався якийсь чолов’яга, гусак заборсався, став від вугілля чорним, а чолов’яга закричав до рубки:

– Світи, світи, бо я нічого не бачу! – і навкарачки поліз по вугіллю, обмацуючи його руками й очима. Поруч з гусаком пройшли його руки і цибуляче дихання – чолов’яга поліз до носа баржі. “Пропало мале, і я пропав,- подумав гусак,- щоб то було плисти під берегом, не випливати на середину…”

13 Гінкий – швидкий.

14 Зграбний – вдатний, рухливий.

15 Поронути – тут: зачепити зубами, поранити.

16 Спроти – проти.

17 Пручатися – вириватися з якоїсь перешкоди.

18 Хихотіти – сміятися.

19 Теребити – перебирати.

20 Вишугнути (від шугнути) – раптово з’явитися.

Баржа дрібно двигтіла проти води і везла гусака назад від ірію, від гусенятка, чолов’яга з носа закричав:

– Не знайшов! Нема! Світи менше, очі сліпиш, світи слабіше, бо в воду впаду! – і знову на чотирьох поліз до рубки… І треба ж було гусакові підвести голову! Він підвів голову, щоб роздивитись, де той розшуканець, чи вже проліз, чи ні, бо в хлюпотінні води і в гуді мотора гусак нічого не чув, як чолов’яга був саме перед ним, впав на коліна і схопив обома руками гусака за шию.

– Єсть! Є! Ось!-і він звівся па ноги в світлі прожектора, тримаючи гусака за шию. Гусак задихався. І тоді обома крильми, і здоровим крилом, і забитим, зашмалив чолов’ягу по обличчю, що той упав горілиць на вугілля головою до носа баржі, а сам, з перехнябленою21, скособоченою22 шиєю викинув крила, в безнадії зіпертись на них, викинув, простелив і відчув, що крила його несуть і підіймають. Чорний, як ніч, він знову летів, тиснув грудьми темінь, і голова його теліпалась з крила на крило. Тепер: де ж гусенятко, де саме воно вистрибнуло у воду, і де ж та саме вода, і над чим я лечу сам: над водою, полем, очеретами? Гусак закричав, та з придушеного горла той крик був чутен лише йому одному. Гусак знизився і залітав колами, довго літав і кричав колами так. Та ось і вона. Вода. Солодка, добра для гусячого малого народу, сода з теплими мілкими затоками, з літніми комариними очеретами, де народилося його гусенятко і він сала… Вона закрутила ним, та ні лапи його, ні крила були вже йому не підвладні, і ця недобра чорна вода несла його всю ніч до світанку, аж доки гусак не вдарився об металеву сітку перед греблею ГЕС.

Гусак знав цю ГЕС з високими заводами по її степових берегах. Пролітали якось з жінкою над заводськими трубами і наковталися диму, що більше тут не літали. Гусак поворухнув шиєю – в шиї щось хряснуло, але не дуже, і він спробував впірнути. Впірнув, побачив верховодку23, дзьобнув одну і другу: верховодки пішли непогано. Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду – крило заболіло, запекло, наче сперся він ним не на воду, а на вогонь. “Пропало крило,- подумав собі гусак і тоскно глянув на верхів’я ріки, де мало бути гусенятко.- Де воно там, і де його шукати, і з якого берега?” Зімлілими, наче не своїми лапами гусак відштовхнувся і поплив вверх по ріці. З шлюзу24 поволеньки висунувся ніс ще однієї баржі з вугіллям, гусак пірнув і замолотив під водою до берега, наскільки хватило повітря. А коли повітря не стало, і він випірнув, і з баржі закричали: “Птиця!”,- гусак ударив крильми об хвилю, і здоровим крилом, і забитим, й не вірячи собі, полетів, важко, згорблено, орючи дзьобом, але полетів!

21 Перехняблений – кривий.

22 Скособочений – кривобокий, з кривими боками.

23 Верховодка – дрібна прісноводна риба.

24 Шлюз – споруда на воді, яка регулює її рівень для проходження суден по ріці.

З берега, від спорожнілих дач, йшло трос брезентових25 рибалок. Помітивши гусака, вони підняли спінінги26 і засвистіли, зататакали27 на нього, гусак розгубився, заметляв шиєю і впав на воду. Крила його вже не тримали. Одним оком гусак косився на середину ріки на баржу, другим пас28 рибалок.

Човнів у рибалок не було, вода холодна – не полізеш, зате у їхніх руках були спінінги. І ось біля гусака зачали золотесенько вибухати блешні29, рибалки будь-що, а хотіли піймати гусака на блешню. Гусак пірнав, випірнав, ухилявся від блешень і так і сяк, один із рибалок, так той прямо був таки майже снайпер,- його блешня точно упала йому на дзьоб – каюк! – але гусак родився в щасливій сорочці30 бо блешня тільки ковзнула по дзьобу і ляпнулась разом із своїми гаками у воду. Тоді гусак зібрав свої крила наче в одне, і вже не бачачи куди і що, а лиш би відірватися від своєї погибелі, темно і тяжко злетів. Вслід йому загуділа баржа і плюнув на небо спінінговий снайпер31.

Гусак насилу підгрібав під себе повітря і, витріщивши очі, дивився – шукав, де б це його сховатися. На його щастя згори, з верхів’я, засірів лозовистий острівець… Гусак вже майже дотягував до нього, як помітив: з острівної лози відштовхнувся голубий моторний човен. Звертати! Чим, якими силами? Злетіти вище? На чому? І гусак спікірнув32 у воду і заховався під хвилею.

З-під хвилі він побачив: в човні було двоє – чоловік в зеленому спортивному костюмі і в червоному плащі з жовтим шарфом на шиї – жінка. Обоє вони стояли. Кінець її довгого жовтого шарфа чоловік тримав у руці і тряс тим кінцем, наче хотів відірвати його разом з жінчиною головою. Жінка закривала обличчя руками, і плечі її тремтіли. Тоді чоловік зірвав з неї шарф, кинув його у човен, а сам скочив у воду і поплив протокою до берега. Гусак виглянув із-за хвилі: човен з жінкою зносило течією вниз, а чоловік ішов берегом вверх по ріці, куди треба було і гусакові.

На острівці гусак допався до іржавого лозячого33 листя і лозячої кори, потім ліг на пісок і став тихо зализувати зболіле крило.

А гусенятко? Рай, та й годі! Як тільки тато крикнув йому – плигай! – і воно вискочило з гнізда в іскристу чорноту, і чорна рухлива громадина боком тернулася в бік гусенятка, і хвиля схопила й потягла його в ніч. Плинучий темний шовк води обгорнув його жовтеньке карапузеньке34 тільце, одягнув його хвилею, з хвилі і роздягнув, занурив і винурив, пливи собі далі!.. Яке воно все, коли все воно отаке: все темне! Не видно ні себе, ні тата перед собою, один тільки дощик січе тебе по голівці та пахне якоюсь їжею, але де вона є… З ночі шумить, шумить, мабуть, очерет, жми, гусаченьку, туди, та не дуже бійся, а як тільки що – набирай побільше повітря і – під воду… На березі щось наче говорило. Гусенятко прислухалось – то вітер грався з водою залізним цепом від човна. “Тікати не буду, бо мені не страшно. Раз я нікого не бачу, то й мене ж не бачить ніхто”. Гусенятко підпливло до човна, обпливло його, вибрало під його боком затишне місце і прикурнуло35. І наснилось йому, що воно вже велике, живе серед гусей,, і гуси на нього кричать, і рай його скінчився…

25 Брезентовий – виготовлений з грубої тканини, яка називається брезент;

Тут: одягнений у брезентовий плащ.

26 Спінінг – снасть для ловіння риби.

27 Зататакати – відтворити звук “та-та-та”.

28 Пасти – тут: спостерігати, стежити.

29 Блешня – блискуча металева пластинка, яку використовують рибалки для принадження риби.

30 Народитися в щасливій сорочці– бути везучим, удачливим, щасливим.

31 Снайпер – влучний стрілець. 32 Спікірнути (від спікірувати) – на великій швидкості майже вертикально полетіти зверху вниз.

33 Лозяний – з лози.

34 Карапузенький – маленький і водночас товстенький.

…Здрастуй, дурне, та я не дурне, я дике, ну, раз дике, то йди до мене, не бійся, а я сталевар, і троє моїх оцих затурканих?” турків – сталевари, а жінку Валю свою я з фронту привіз, я в бочку тебе на ніч посаджу біля сарая, щоб тебе часом ніхто не зобидив, бодай тебе мої – наші гуси не били, та не будуть вони мене бити, а може, будуть? та не будуть? а як і не будуть, то все одно не хочу, щоб на тебе багато дивилися, мацали очима, оце подивися, яка в мене шия, ну, чом як не в старого гусака, I Лy-537 таку б шию; погрійте! а чого ж, іди за пазуху, та я замурзане, от дивися, Валю, як воно у мене за пазухою сидить, заснуло, я його і в домну38 понесу хлопцям показати, ніжкою дрібає, сниться йому, що пливе, дайте йому води, Валю, та виключи той телевізор, а то не засне, ти диви, як воно до тебе притулилося…тату, віддайте гусенятко нам, нащо воно вам, у вас свої гуси є, так у нас домашні, тобі воно нащо, ти ж так тільки щитаєшся сталеваром – то у тебе сесія одна, то друга, то відрядження, то іще щось в чорта-біса… то віддайте нам його, тату! а де ви держати будете його, на балконі? та і діти у вас такі, що замучать його в перший вечір… тоді мені, тату? кому, тобі? та мені, так тобі в армію ж через місяць!

Сизим інеєвим досвітком хтось наче ішов. Гусенятко хотіло виглянути з бочки, але не дострибнуло. Тоді воно спробувало крило, одне і друге, а потім уже обидва і вистрибнуло на бочкове ребро: худий, облізлий, довгий – городом від води по картоплянім бадилищі39 до гусенятка йшов сірий тато.

35 Прикурнути – заснути.

36 Затурканий – заморочений, доведений до отупіння.

37 ІЛ-52 – різновид літака.

38 Домна – промислова піч для виплавки чавуну із залізної руди.

39 Бадилище – велике стебло (від бадилина).

Що? Коли? Чому? Як?

1. Чи сподобалося вам оповідання про життя гусей? Чи нагадало воно вам життя людей? 2. Схарактеризуйте маму-гуску. 3. Чи правильно вчинив батько-гусак, що залишився доглядати гусенятко? 4. Які небезпеки чатували на тата-гусака з гусенятком? 5. Схарактеризуйте образ тата-гусака. 6. Якими в оповіданні “Гусенятко” зображені люди? 7. Як, на вашу думку, складеться подальша доля гусенятка? 8. Які почуття викликає у вас оповідання “Гусенятко”?

Вправи і завдання

1. Поділіть текст оповідання на змістові частини. Дайте їм заголовки.

2. Знайдіть у тексті фразеологічні звороти “відлягло від серця”, “родився в щасливій сорочці” та поясніть їх значення. Порівняйте загальномовні фразеологізми і ті, що трапляються у мові оповідання “Гусенятко”: стати на ноги – стати на крила; уже зима на носі – уже зима на дзьобі. Як ви поясните такі зміни у виразах?

3. Зверніть увагу, якими мовними засобами передає письменник картину зустрічі гусака з ондатрами: Ондатра почула це і пірнула до дому. Та ненадовго. За хвилину ондатр з’явилося двоє, і, малюючи вусами воду, вони стали наближатись до гусака. Гусак засичав з усіх своїх сил, гусенятко забилося йому під живіт, під лапи, заплакало-запищало, а дощ прибував з ночі, гніздо підпливало, ставало легшим, ось ось гніздо попливе за водою, з’явилась видра, ондатри – тікати, видра – за ними, повпірнали і ті, і та, і не стало їх більше чути.

4. Текст, що передає розмову сталевара з дружиною і дітьми, письменник передав без мовних правил пунктуації (у сприйнятті гусенятка – суцільний текст). Перепишіть цей уривок, дотримуючись правил пунктуації при діалогах: …здрастуй, дурне, та я не дурне, я дике, ну, раз дике, то йди до мене, не бійся, а я сталевар, і троє моїх оцих затурканих турків – сталевари, а жінку Валю свою я з фронту привіз, я в бочку тебе на ніч посаджу біля сарая, щоб тебе часом ніхто не зобидив, бодай тебе мої – наші гуси не били, та не будуть вони мене бити, а може, будуть? та не будуть? а як і не будуть, то все одно не хочу, щоб на тебе багато дивилися, мацали очима, оце подивися, яка в мене шия, ну, чом як не в старого гусака, IЛy-52 таку б ишю; погрійте! а чого ж, іди за пазуху, та я замурзане, от дивися, Валю, як воно у мене за пазухою сидить, заснуло, я його і в домну понесу хлопцям показати, ніжкою дрібає, сниться йому, що пливе, дайте йому води, Валю, та виключи той телевізор, а то не засне, ти диви, як воно до тебе притулилося…тату, віддайте гусенятко нам, нащо воно вам, у вас свої гуси є, так у нас домашні, тобі воно нащо, ти ж так тільки щитаєшся сталеваром – то у тебе сесія одна, то друга, то відрядження, то іще щось в чорта біса… то віддайте нам його, тату! а де ви держати будете його, на балконі? та і діти у вас такі, що замучать його в перший вечір… тоді мені, тату? кому, тобі? та мені, так тобі в армію ж через місяць!



(1 votes, average: 5.00 out of 5)