КОЗАК І КОРОЛЬ – Степан Руданський (1834-1873) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА

Related posts:

1. КОЗАК І КОРОЛЬ – Степан Руданський (1834-1873) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай, Що думати буду? І от тобі цілий рік Для […]...
2. Скорочено – КОЗАК І КОРОЛЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – 6 КЛАС Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки, Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай, Що думати буду? І от тобі цілий рік Для […]...
3. ОКУЛЯРИ – Степан Руданський (1834-1873) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Розходився мужичок Аж гвалт дякувати1, Та одна йому біда: Не вміє читати. До азбуки2 – так куди, Не того він хоче. Він гадає чим другим Просвітити очі3. “Не вміє ж так старий дяк Стрічки розібрати, Окуляри ж як візьме – То куди читати! Отак і я заведу Кондаки й тропарі4, Піду тілько та куплю Такі […]...
4. Степан Руданський (1834-1873) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Степан Руданський справді заслуговує на найдорожчий у світі титул – титул народного поета. Максим Рильський Степан Руданський народився 7 січня 1834 року в с. Хомутинцях на Вінниччині у родині сільського священика. Закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію. На Поділлі зібрав майбутній письменник два зшитки українських народних пісень. Усупереч волі батьків вступив до Петербурзької медико-хірургічної академії, де навчався […]...
5. ВОВКИ – Степан Руданський (1834-1873) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА “Чого, брате, так збілів1? Що з тобою сталось?” “Ах, за мною через став Аж сто вовків гналось!” “Бог з тобою!.. Сто вовків!. Та б село почуло…” “Та воно пак і не сто, А п’ятдесят було”. “Та й п’ятдесят диво в нас… Де б їх стільки взялось?” “Ну, Іванцю! Нехай так, Але десять гналось”. “Та і […]...
6. КОЗАК І КОРОЛЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив1 Воєводство дати. А король йому й сказав: “Відгадай три штуки. Відгадаєш – тоді на! А як ні – на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай, Що думати буду? І от тобі цілий рік Для […]...
7. ЗАПОРОЖЦІ У КОРОЛЯ – Степан Руданський (1834-1873) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Приїхали запорожці, Короля вітають, Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани1 Все кармазинові2, І самі такі храбренні, Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи препогані. “Що б їм, – кажуть, – дати їсти? Даймо їм сметани!” Поставили їм сметани, Їсти припрошають, Але наші запорожці Разом відмовляють: “Славная у вас сметана!.. Тілько […]...
8. ПАН І ІВАН В ДОРОЗІ – Степан Руданський (1834-1873) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Побратались пан з Іваном, По світі мандрують, Разом їдять, розмовляють, Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині, Лиш пан таки у чемерді1, Іван у свитині…2 Ідуть вони дорогою, Стали ночувати. Аж задумав пан поганий Хлопа ошукати… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б попоїсти!..” “То що ж? […]...
9. ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ (1834- 1873) – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш, Сріблом-злотом сяє,- А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! Реготять купці дурнії, А він тільки сплюне Та й до другої крамниці, Багатшої, суне. В найбагатшії крамниці Два купці сиділо, І туди чумак заходить […]...
10. ЛІТЕРАТУРНА БАЙКА. АЛЕГОРІЯ. АКРОВІРШ – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Байка – це невеликий, епічний, здебільшого віршований, твір алегоричного характеру, який має повчальний зміст. Байки бувають народні та літературні, тобто авторські, створені письменниками. Байки писали Григорій Сковорода, Євген Гребінка, Петро Гулак-Артемовський. Найбільший розквіт жанру байки в українській літературі пов’язаний з творчістю Леоніда Глібова. Алегорія – це спосіб двопланового художнього зображення, який грунтується на приховуванні реальних […]...
11. МАЛЕНЬКИЙ ГОРБАНЬ – Спиридон Черкасенко (1876-1940) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА І Квітень. Свято. Весело й шумливо на вигоні за шахтарською слобідкою1. Ген далі до залізниці зібралась доросла молодь: парубки в червоних, синіх, зелених, жовтих сорочках під пояс, у піджаках і новеньких картузах, в гарних чоботях з блискучими халявами; дівчата в різнобарвних спідницях, у вишиваних сорочках, у намисті й стрічках, у новеньких хусточках – водять короля2, […]...
12. АКРОВІРШІ – Леонід Глібов (1827-1893) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Хто доня? Мати доні молодій Огородик наділила. Розкошує доня мила, Каже неньці – тісно їй: “В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі”. Хочу цей раз штуку втнуть1: Не скажу, як доню звуть; Ви ж до загадки верніться, З краю пильно2 придивіться. Що за птиця? Між людьми, як пташка, в’ється, Людей і їсть, і п’є; […]...
13. ПРО ПОЕМУ – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Поема (з грецької – твір, творіння) – невеликий за обсягом віршований твір, в якому зображуються видатні події минулого й сучасного, уславлюються люди з незвичайною долею, сильним, героїчним характером. У поемі описуються пов’язані між собою події. Основних персонажів два-три, час дії нетривалий. Можна сказати, що поема – це своєрідне віршоване оповідання. Віршована форма надає звучанню тексту […]...
14. ГУСЕНЯТКО – Микола Вінграновський (1936-2004) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Гусенятко розплющило одне очко, потім друге, пискнуло і – народилося. Мама подивилась на нього, вкрила його крилом і заплакала: вночі гуси мали відлітати. Її чоловік з табуном і старшими дітьми зранку подався на озимину попастися та політати над полем і плавнями перед великим відльотом. Гуска лишилася на пізнім своїм осіннім яйці. Вона ще мала надію, […]...
15. ЄВШАН-ЗІЛЛЯ – Микола Вороний (1871-1938) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Поема Да луче есть на своей земли Костю лечи, Иже ли на чюже славну быти. (Літопис, за Іпатським списком) В давніх літописах наших Єсть одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв Та їх вчинків войовничих. Ні, про інше щось говорить Те старе оповідання, […]...
16. ЛИСТОПАД – Яків Щоголів (1824-1898) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Його поетичне слово бере початок у пісні, у ритмі праці й звуках природи, на просторах рідного краю. Іван Пільгук Народився Яків Щоголів 5 листопада 1824 року в місті Охтирці (тепер Сумської області). Дід майбутнього письменника був свя щеником, батько – дрібним службовцем. Хлопчик зростав за сприятливих умов серед прекрасної природи на берегах мальовничої річки Ворскли. […]...
17. ВОВК І КІТ – Леонід Глібов (1827-1893) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що в гості, братця1 Ні, в гості Вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться: Проклятий2 люд з собаками настиг3… І рад би Вовк в які ворота вскочить, Та лишенько йому: куди не поглядить – Усюди Вовченька недоленька морочить4, Хоч сядь та й плач; Ворота, як […]...
18. Микола Вороний (1871-1938) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Оригінальною творчою особистістю був Микола Вороний – людина невгамовного діяльного темпераменту, поет високої художньої культури, який намагався підняти українську літературу до світового рівня… Іван Денисюк Микола Вороний народився 24 листопада 1871 року на Катерино славщині (тепер Дніпропетровська область) в сім’ї ремісника. Невдовзі його батьки переселилися в с. Гончарівку (передмістя Харкова), де й минули дитячі роки […]...
19. ЖУРАВЛІ – Богдан Лепкий (1872-1941) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА У Лепкого виробилася властива йому манера письма: щира, лаконічна, хвилююче тепла, з глибоким психологічним підтекстом. Роман Коритко Народився письменник Богдан Лепкий у селі Кречулець на Тернопіллі 9 листопада 1872 року в родині сільського священика. Перші уроки освіти здобув у родинному домі. У п’ятирічному віці прочитав повість “Маруся” Григорія Квітки-Основ’яненка, знав напам’ять твори Тараса Шевченка. Закінчив […]...
20. ПРО СЛОВЕСНИЙ МАЛЮНОК 1 СЛОВЕСНУ ДЕТАЛЬ – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Письменники описують словами різні явища природи, події чи предмети, щоб читач уявив їх, ніби побачив, як на картині, яку зобразив художник, тобто письменники створюють словесні малюнки. З цією метою вони використовують різні художні засоби та прийоми – епітети, метафори, порівняння, гіперболи тощо. Наприклад, щоб передати колірну гаму осені у вірші “Листопад”, письменник Яків ІЦоголів використовує […]...
21. Спиридон Черкасенко (1876-1940) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Я – вгорі. Я – на дзвіниці! Я – на варті, – стережу! Серце маю я із криці. Як ударю – розбуджу. Спиридон Черкасенко Спиридон Черкасенко народився 24 грудня 1876 року в місті Новий Буг на Херсонщині в селянській родині. Навчався у Новобузь кій вчительській семінарії. Вчителював на Катеринославщині (тепер – Дніпропетровська область) та Донбасі. […]...
22. ЩО РОБИТЬ СОНЦЕ УНОЧІ? – Микола Вінграновський (1936-2004) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить,- Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля йому в очах, земля, Ромашка і вода,- Тоді він сонце вигляда. Що роблять сонце й місяць вдвох, Коли в снігах біліє мох, На сіножать сніги сніжать І снігурі в снігу лежать? […]...
23. ЩУКА – Леонід Глібов (1827-1893) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА На Щуку хтось бомагу1 в суд подав, Що буцімтсі2 вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав; Того заїла в смерть, другого обідрала3. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці4 Гуртом до суду притаскали5, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були: Якіїсь два Осли, одна нікчемна6 Шкапа7 Та два стареньких Цапа, […]...
24. ГРІМ – Микола Вінграновський (1936-2004) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти. Грім жив у хмарі, і згори Він бачив, хто що хоче: Налив грозою грім яри, Умив озерам очі. А потім хмару опустив На сад наш на щасливий І натрусив зі сливи слив, Щоб легше було […]...
25. ЖУРБА – Леонід Глібов (1827-1893) – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька: Як скло вода блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко – І понесе вода. Журюся й я над […]...
26. ПРО ЕПІЧНИЙ ТВІР І ГЕРОЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Слово “епос” у грецькій мові означає розповідь. Це один з трьох основних родів літератури, поряд з лірикою та драмою. Епічний твір – це твір розповідного жанру, в якому зображено життєві події, людські характери, вчинки. Зміст епічних творів розкривається у формі авторської розповіді. Автор (найчастіше це сам письменник) виступає ніби очевидцем зображуваних подій, які він описує, […]...
27. ЛІТЕРАТУРА І ДІЙСНІСТЬ. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО І ЛІТЕРАТУРА – КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА Мистецтво слова якісно відрізняється від інших видів мистецтва – малярства, скульптури, музики та інших, передусім тим, що його матеріалом є художнє слово, поетичний образ, створений письменником, а не палітра фарб, камінь чи звуки музики. Живописне мистецтво і мистецтво словесне дуже тісно пов’язані між собою. В одному з віршів Максима Рильського є такі рядки: Часом можна […]...
28. ЗАПОРОЖЦІ У КОРОЛЯ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Приїхали запорожці, Короля вітають, Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани1 Все кармазинові2, І самі такі храбренні. Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи препогані. “Що б їм, – кажуть, – дати їсти? Даймо їм сметани!” 1 Жупани – старовинний верхній чоловічий одяг. 2 Кармазин – старовинне дороге темно-червоне сукно. Малюнок […]...
29. ПАН ТА ІВАН В ДОРОЗІ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ Побратались пан з Іваном, По світі мандрують, Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці2, Іван у свитині3… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати. Аж задумав пан поганий Хлопа4 ошукати5… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б попоїсти!..” “То що ж? […]...
30. Скорочено – ЗАПОРОЖЦІ У КОРОЛЯ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ – 6 КЛАС Приїхали запорожці, Короля вітають, Король просить їх сідати, Козаки сідають. Сидять собі. В них жупани Все кармазинові, І самі такі храбренні, Вуса прездорові. Задивились на ті вуса Ляхи препогані. “Що б їм, – кажуть, – Дати істи? Даймо їм сметани!” Поставили їм сметани, Їсти припрошають, Але наші запорожці Разом відмовляють: “Славная у вас сметана!.. Тілько […]...
31. ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди глянеш,- Сріблом-злотом сяє,- А йому то і байдуже: Він дьогтю питає! Реготять купці дурнії, А він тільки сплюне Та й до другої крамниці, Багатшої, суне. В найбагатшії крамниці Два купці сиділо, І туди чумак заходить […]...
32. ПОНИЗИВ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ П’є-гуляє у неділю На коршомці Гарасим; З Гарасимом п’є-гуляє І сусід його Трохим. А обидва стрільці жваві. От перечка і пішла… Далі Трохим розходився, Підійнявся з-за стола: “То ти кажеш, що ти луччий? Що ти гаспидний стрілець? Збий же мені з чуба шапку: Тоді будеш молодець!” “Кажеш, може, що не зіб’ю?” – “А ти кажеш, […]...
33. Короткий переказ – Пан та Іван в дорозі – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Побратались пан з Іваном, По світі мандрують. Разом їдять, розмовляють. Разом і ночують… На кожному через плечі Висить по торбині. Лиш пан таки у чемерці1, Іван у свитині2… Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж задумав пан поганий Хлопа3 ошукати4… Та й говорить до Івана: “Знаєш що, Іване? То нам варто б попоїсти!..” “То […]...
34. Співомовки Степана Руданського (1834-1873) Степан Васильович Руданський народився 7 січня 1834 року в с. Хомутинцях (нині Калинівський район) на Вінниччині. Син бідного подільського священика, Руданський готувався до духовної кар’єри, навчаючися спочатку в Шаргородському духовному училищі (бурсі), далі – в Кам’янець-Подільській семінарії. Проте по її закінченні він обирає інший шлях – стає слухачем, а далі й студентом (учиться з 1855 […]...
35. ПОВІЙ, ВІТРЕ, НА ВКРАЇНУ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі… Повій, вітре, з полуночі. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Голубонька – дівчинонька… Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця; Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча мила. Повій, вітре, нишком-тишком Над рум’яним, білим личком; […]...
36. Грімм “Король-Дроздобород” – дуже коротко Автор: брати Грімм Рік написання: 1 855 Жанр: казка Головні герої: розпещена дочка короля, король Дроздобород Короткий зміст казки “Король Дроздобород” для читацького щоденника покаже, як була покарана дурна гордість і зарозумілість, а любов восторжествувала. Сюжет Дочка одного короля була такою гордовитою і примхливої, що відмовила всім женихам. Це розгнівало короля, і він пообіцяв видати […]...
37. ПАВЛО ПОЛУБОТОК – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Полуботку-Полуботку, Наказний гетьмане! А хто ж тобі гетьманськую Булаву дістане? Полуботку-Полуботку, Голубе-соколю! А як же ж ти підіймешся За козацьку волю? Полуботку-Полуботку, Рідная дитино! А як же ж ти ізійдешся З вражим Вельяміном? [2] Не питайте, хто Павлові Булаву добуде, Є у нього Україна, Є у нього люди. І пішли вже Семен Рубець І Василь […]...
38. ПАВЛО АПОСТОЛ – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Україно-Україно, Що ти за то дала, Що старого Апостола Гетьманом обрала? [2] Україно-Україно, Що ти заплатила, Що до себе та Петрика [3] Ти так прихилила? Україно-Україно, ; Що то з москалями, Що посланці повертають До тебе з дарами? [4] І за ними Лизогуб наш, Чарниш, Жураковський? І чим же так прихилився До них цар московський? […]...
39. Над колискою – СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Спи, дитя моє, ти життя моє! Спи, дитя моє красне! Поки сонечко не запалиться, Поки місяць не згасне!.. А я, бідная, над колискою Цілу ніч не здрімаю, Про життя твоє нещасливеє Тобі пісню співаю. Спи, дитя моє, ти життя моє! Тільки щастя і долі! Будеш цілий вік, як той чорний віл, У ярмі та неволі! […]...
40. СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ (1834-1873) СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1834 р. в селі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі в родині сільського священика. У Степана було троє братів: Григорій, Олександр та Юхим. Усі вони виростали разом із селянськими дітьми, говорили їхньою мовою, співали їхніх пісень, засвоювали їхні звичаї. Батько всіма силами намагався вивести дітей в люди. […]...