Соціологія безробіття
Поняття “безробіття” та його види
Найчастіше ми звикли до того, щоб сприймати безробіття в якості виключно економічного прояви. Але в останні роки вона перейшла також і в соціальну область, ставши повноправним об’єктом досліджень і предметом соціологічної науки. В цілому, безробіття є макроекономічне соціальне явище, яке чинить психологічний вплив на людину і оточуючих його осіб (сім’ю, друзів).
Безробіття – це соціальне і економічне явище, яке передбачає, що велика частина працездатної робочої сили не зайнята в сучасному виробництві товарів і в наданні послуг населенню.
Робоча сила включає в себе і зайнятих, і безробітних громадян. А ось працездатне населення – це так його частину, яка вже може працевлаштуватися, оскільки відповідає вимогам за віком і станом здоров’я. Але бути працездатним ще не означає, що працевлаштування гарантовано. Люди, які не мають роботи, але активно ведуть її пошук – це безробітні громадяни. Вони можуть виявитися такими по ряду причин, але всі вони відображені в видах безробіття.
Серед основних видів безробіття слід акцентувати увагу на наступних:
- Фрикційне безробіття – безпосередньо залежить від витрат часу на пошук нової роботи (зазвичай вона триває протягом 1-3 місяців). Найчастіше причиною фрикційного безробіття стає динамічність ринку праці; Структурна безробіття – безпосередньо пов’язана зі змінами, які спрямовані на вдосконалення технологічної частини виробництва. Вони змінюють структуру попиту на працездатну робочу силу, тому таке безробіття з’являється в той період, коли працівник, звільнений з однієї галузі виробництва, не може після цього влаштуватися на роботу в іншій сфері праці; Сезонне безробіття – обумовлена сезонними коливаннями попиту на робочу силу в деяких сферах людського життя. Також вона залежить від сезонних коливань в обсязі виробництва в певних галузях. Наприклад, це сфера сільського господарства, рибальство та інші; Циклічна безробіття – такий вид безробіття з’являється в період циклічного економічного спаду, а також в результаті нестачі попиту. Циклічна безробіття може з’явитися в зв’язку зі зменшенням обсягів реального ВНП і вивільненням надалі деякої частини робочої сили (звільнення); Інституціональне безробіття – даний вид виникає через певної обмеженості, якою володіє робоча сила. Також обмежені і роботодавці в актуальної інформації про вакансії для працівників і бажанні самих людей працевлаштуватися за тими умовами, які висуває роботодавець.
Соціологія безробіття: що це?
Безробіття несе дуже серйозні соціальні наслідки, як для працюючих людей, так і для тих, хто перебуває в активному пошуку роботи. Дослідники вже давно відзначили, що феномен безробіття робить дуже сильний вплив на свідомість людей, їх поведінку, соціальну адаптацію до постійно мінливих умов праці. Також умови життєдіяльності піддаються постійним змінам, і не можна однозначно сказати, що безробіття не приймає в цьому належної участі. Все це свідчить про те, що безробіття необхідно досліджувати через призму соціології, як повноцінне соціальне явище.
Предметом соціології безробіття є сама безробіття з характерними соціальними рисами, а також її наслідки, що впливають на суспільство. Об’єкт соціології безробіття – це індивід, що не працевлаштований, але знаходиться в активному пошуку місця роботи. У більш широкому сенсі об’єктом є соціальна група “безробітні”, а також ті соціальні інститути та організації, які беруть активну участь у допомозі з працевлаштування безробітних громадян.
Сьогодні проводиться досить широкий спектр соціологічних досліджень, які спрямовані на вивчення соціології безробіття, її характерних рис, ознак, причин і, що найголовніше, наслідків. В цілому, слід виділити декілька напрямків, які досліджують безробіття і її вплив в соціологічному сенсі.
По-перше, соціологія безробіття робить акцент на зміні моделей економічної поведінки особистості, її соціальної активності на дійсному ринку праці. Безробітний чоловік починає інакше сприймати трудову сферу, особливо якщо має негативний досвід працевлаштування.
Крім того, безробіття впливає:
- На трудову орієнтацію особистості, її ціннісні установки. Причому, ці дослідження стосуються не тільки працюючого населення, а й безробітних (тих, хто шукає роботу і тих, хто не пристосований до роботи з певних причин); На ступінь готовності, як працівника, так і безробітного людини перенавчатися, перекваліфікуватися або повністю змінювати вид своєї діяльності при розширенні безпосередніх обов’язків, а також при змін умов трудової діяльності; На процес люмпенізації суспільства, а також на рівень його маргінальності. Як ми розуміємо, не завжди людина, яка втратила роботу, прагне заново працевлаштуватися.
Іноді він через відсутність роботи він починає долучатися до різних асоціальних видів діяльності (шкідливим звичкам, алкоголізму, наркотиків, ведення кримінального способу життя). Все це веде до його маргіналізації, зниження рівня соціальних зв’язків, і в подальшому йому стає ще проблематичніше знайти роботу, оскільки жоден роботодавець не прагнути взяти на роботу людину без статусу в суспільстві, освіти або без належного способу життя.
Також в рамках соціології безробіття велику увагу приділяють стресостійкості особистості, яка дуже важлива при постійні зміни соціальних і економічних умовах праці. Дуже важливо контролювати поширення девіацій, які виникають при втраті роботи. Чималу роль відіграє формування регіональних ринків праці, професій і зайнятості населення.