Наслідки безробіття
Наскільки серйозними для економіки є витрати безробіття?
Насамперед, це економічні наслідки. Якщо в економіці складається така ситуація, коли частина працездатних працівників простоює і незайнята виробництвом товарів і послуг, то в якості головної “ціни” безробіття виступає неопублікованих продукція, тобто це тягне за собою недовиробництво ВВП, відбувається зниження рівня добробуту населення.
Відомий американський економіст Артур Оукен математично обчислив співвідношення між рівнем безробіття і величиною відставання ВВП, яке в подальшому отримало назву закону Оукена. Країна втрачає 2,5% фактичного ВВП по відношенню до потенційного ВВП, коли фактичний рівень безробіття збільшується на 1% в порівнянні з її природним рівнем.
Крім економічних витрат безробіття викликає ще й серйозні соціальні та моральні наслідки. Людина втрачає джерела доходу і, хоча держава зазвичай виплачує допомогу по безробіттю, строк виплати допомоги обмежений, а розмір його значно менше, ніж раніше одержувана заробітна плата. Довгий пошук роботи призводить до втрати кваліфікації та професійних навичок. Люди, що залишаються без роботи довгий час, поступово втрачають надію знайти її коли-небудь. Ламаються долі багатьох людей. Особи, які втратили роботу, не тільки втрачають кваліфікацію – вони також втрачають самоповагу, а відсутність роботи, особливо у чоловіків, часто призводить до розпаду сім’ї. Відбувається занепад моральних підвалин, зростає злочинність.
У нашій країні в радянські часи вважалося, що вдалося перемогти безробіття повністю. Але ця проблема була вирішена дуже дорогою ціною, за яку нам доводиться розплачуватися і сьогодні – за рахунок штучної підтримки надлишкової чисельності робочих місць (до 15%). Не можна було скоротити з трьох осіб двох і виплачувати одному потрійну зарплату. Але навіть у цей час існувала фрикційне безробіття, хоча офіційно вона і не визнавалася. Люди міняли місця роботи. При цьому було встановлено, що якщо людина працевлаштувався на роботу протягом двох тижнів, його робочий стажне переривався.
На початку 1990-х у Росії почався бурхливий ріст безробіття. Однак, всупереч прогнозам, її масштаби були катастрофічними. Якщо за роки реформ сукупний спад виробництва в економіці склав майже 50%, то максимальне зменшення кількості зайнятих обмежувалося 18%, а частка безробітних впродовж 1994-2003 років не перевищувала 13-14% і знизилася до 2003 року до рівня менше 8% від загальної чисельності економічно активного населення. Цей феномен в основному пояснюється тим, що в умовах спаду виробництва багато керівників підприємств для зменшення соціальної напруженості серед працівників йшли шляхом скорочення зарплати замість скорочення числа зайнятих. Цьому також сприяла політика держави, спрямована на боротьбу з безробіттям. Так, наприклад, при звільненні працівників підприємствам наказувалося перераховувати до Служби зайнятості їх заробітну плату протягом декількох місяців. Дешевше було не звільняти працівника, а тримати його в стані прихованого безробіття: введення скороченого робочого дня або робочого тижня, надання працівникам неоплачуваних відпусток тощо
Незважаючи на те, що існують негативні соціально-економічні наслідки безробіття, повністю її ліквідувати неможливо і навіть недоцільно. Певний рівень безробіття в країні (в межах природного рівня) навіть корисний, оскільки утворює резервну армію праці, яка при відкритті нових виробництв значною мірою допомагає знімати таку проблему, як необхідність переманювання працівників з інших підприємств. Наявність безробітних змушує зайнятих дорожити своїм робочим місцем, підвищувати свою професійну майстерність. У силу цього рівень безробіття в 3-5% визнається прийнятним для економіки.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)