Радянсько-польська війна 1920

Особливий драматизм придбала в 1920 р. радянсько-польська війна. Ю. Пілсудський – головна фігура в польських правлячих колах – не ставив перед собою безпосередньо завдання повалення більшовицького режиму в Росії. Починаючи у квітні 1920 р. в союзі з С. В. Петлюрою похід на Україну, він був стурбований лише розширенням польських територій. У травні він захопив Київ, але прорахувався в оцінці сили противника. Контрнаступ радянських військ, розпочате 26 травня 1920, змусило поляків через кілька тижнів піти з української столиці. Два радянських фронту – Південно-Західний (командувач А. І. Єгоров, члени революційного Військової ради І. В. Сталін і Р. І. Берзін) і Західний (командувач М. Н. Тухачевський і член РВС І. С. Уншліхт) – потужними ривками зламали оборону армії Пілсудського.

У 1920 р. військові дії були перенесені до Польщі, і в серпні радянські війська вже підійшли до Варшави. Якийсь Польський революційний комітет, складений з добре відомих в Комінтерні, але недостатньо відомих в самій Польщі осіб, оголосив себе центральним урядом. Спроби радянізації Польщі були поспішної політичної імпровізацією, що виникла на гребені військових успіхів Червоної армії. Це був безперечний політичний прорахунок Москви. Він дозволив Пілсудському відзначити національно-визвольний характер війни і зробити опір на Віслі фатальним для наступаючих військ. Пілсудський вміло скористався і військовими прорахунками радянського командування, які виразилися в неузгодженості дій фронтів, відставанні тилових частин, недооцінки супротивників і переоцінці союзників.
Зосередивши великі сили, Пілсудський завдав у серпні 1920 сильний контрудар, і незабаром збройна боротьба велася вже на російських землях. Вона прийняла затяжний характер і за взаємною згодою між воюючими сторонами завершилася 18 жовтня 1920, після підписання попереднього мирного договору.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Радянсько-польська війна 1920