“Східне питання” і Кримська війна
Росія і “східне питання”. У XIX столітті Росія, як і інші світові держави, була зацікавлена у вирішенні так званого “східного питання”, обозначившегося ще наприкінці XVIII століття і пов’язаного з ослабленням і почався розпадом Османської імперії. Кому і як належить розпорядитися спадщиною цієї імперії? Як отримати максимально можливі вигоди від розподілу цієї спадщини? Ці питання багато десятиліть займали політиків в Лондоні, Відні, Парижі та Берліні. Вони ж перебували в центрі уваги російської дипломатії.
Інтереси Росії, яка прагнула утвердити свій вплив в протоках Босфор і Дарданелли, суперечили устремлінням інших держав, що прагнули не допустити посилення ролі Російської імперії в цьому регіоні. В останні роки царювання Миколи I події на південних рубежах Росії так загострилися, що справа дійшла до війни.
Росія традиційно висловлювала своє невдоволення утисками, лагодиться турецькою владою православним віруючим, в тому числі і російським підданим, який здійснював паломництво по святих місцях у Палестині. Їх не пускали до храмів, заважали молитися, закривали для них готелі та заїжджі двори і т. д.
Початок війни. На початку 1853 Микола I направив в Стамбул спеціальну місію, яка зажадала від султана припинити гоніння на православних і визнати право Росії на їхнє заступництво.
Турецький уряд було схильне до поступок, але, коли з’ясувалося, що Франція і Англія підтримують його, відкинуло домагання Росії. 4 жовтня 1853 султан оголосив війну Росії. Так почалася Кримська війна.
Військові дії розгорнулися в гирлі річки Дунай, на Чорному морі і на півдні Грузії. Досить швидко визначився перевагу Росії, що завдала османської армії ряд поразок на Дунаї і в Закавказзі. 18 листопада 1853 недалеко від турецького портового міста Синоп військова ескадра під командуванням адмірала Павла Степановича Нахімова (1802-1855) розгромила і знищила турецький флот. У Туреччині не залишалося жодних шансів на перемогу, і це відразу ж змінило розстановку сил. Англія і Франція прийняли рішення підтримати Туреччину і виступити проти Росії. У квітні 1854 англо-французький флот увійшов у Чорне море і бомбардував Одесу. Ескадра союзників (34 лінійних корабля і 55 фрегатів) блокувала російський флот у Севастополі.
Військові дії почалися і на Балтійському морі, де потужна англо-французька ескадра (52 лінійних корабля і фрегата) підступила до Кронштадту.
Не ризикуючи атакувати російську армію на суші, англійці і французи почали блокаду балтійського узбережжя. Вони розгорнули військові дії і в інших місцях. На півночі зробили спробу захопити Архангельськ, на Камчатці – Петропавловськ-Камчатський. Обидві ці операції провалилися.
Оборона Севастополя. На Чорноморському театрі воєнних дій позиції союзників складалися удачней. 2 вересня 1854 англо-французькі війська чисельністю в 62 тис. Чоловік при 134 артилерійських знаряддях висадилися в Євпаторії. Російська армія в Криму в той момент налічувала 33 тис. Чоловік і мала 96 гармат. 8 вересня на річці Альма вона зазнала поразки і відступила до Севастополя. Через кілька днів війська союзників підійшли до Севастополя, гарнізон якого налічував всього 18 тис. Чоловік.
1853-1856 – Кримська війна
До союзників приєдналося Сардінське королівство, рушивши в Крим п’ятнадцятитисячне контингент військ.
Російські війська в Севастополі очолювали віце-адмірал Володимир Олексійович Корнілов (1806-1854) і адмірал П. С. Нахімова. Почалася героїчна оборона Севастополя, що тривала 349 днів.
Інженерними роботами при обороні міста керував інженер-генерал Едуард Іванович Тотлебен (1818-1884). Оборону пануючого над містом Малахова кургану очолив контр-адмірал Істомін Володимир Іванович (1809-1855), який загинув у бою.
Навесні 1855 битви розгорілися з новою силою. Кілька разів французькі та англійські частини робили штурм Севастополя, який мужньо захищали не тільки моряки і солдати, а й мешканці. Місто регулярно піддавався потужним артилерійським обстрілам з суші і з моря, але взяти його приступом противнику не вдалося.
1854, верес. – 1855, серпень. – Оборона Севастополя
У героїчній обороні Севастополя брав участь великий російський письменник Лев Миколайович Толстой (1828-1910). Він знаходився в самому центрі військових дій – півтора місяця командував батареєю на четвертому бастіоні. У його оповіданнях “Севастополь в грудні”, “Севастополь в травні” і “Севастополь в серпні 1855 року” створений узагальнений образ народу-воїна, народу-героя, показано справжнє обличчя війни – “в крові, в стражданнях, у смерті”.
27 серпня 1855 союзники захопили Малахов курган. Російські війська відійшли на північ. Кораблі Чорноморського флоту були затоплені в бухті Севастополя, що зробило її непридатною для використання ворожим флотом.
Бої на Кавказі і закінчення війни. На Кавказі російська армія розгорнула успішний наступ і повністю знищила всі османські з’єднання. У листопаді 1855 пала турецька фортеця Карс.
Сили всіх учасників військової сутички були виснажені. До того ж Османська імперія перебувала на межі розвалу, Францію підстерігав фінансовий крах, в Англії зростало суспільне невдоволення довгої і дорогий східній війною.
Важке становище склалося і в Росії. Фінансова система країни була засмучена, флот зазнав великих втрат, на полі битви загинули видатні воєначальники П. С. Нахімов і В. А. Корнілов. Виникла ймовірність, що до союзників можуть приєднатися Австрія і Пруссія, які досі надавали їм моральну підтримку. Світ потрібен всім, і Росії в першу чергу.
До кінця 1855 військові дії припинилися, почалися мирні переговори – спочатку у Відні, потім у Парижі.
18 березня 1856 Росія, Австрія, Франція, Великобританія, Туреччина, Пруссія і Сардінське королівство підписали мирний договір. Він виявився для Росії несприятливим. Європейські держави, виступивши єдиним фронтом, домоглися від неї важливих поступок.
Росія повертала Туреччині фортеця Карс в обмін на Севастополь та інші міста, зайняті союзниками. Чорне море оголошувалося нейтральним, Росії та Туреччини заборонялося мати там свої військові флоти. Проголошувалася свобода плавання по Дунаю. Всі країни зобов’язувалися не втручатися у внутрішні справи Османської імперії. Договір утискав інтереси Росії, послаблював її вплив у зоні Чорного моря.
І все ж Великобританії та Франції не вдалося домогтися головного – підпорядкувати своєму впливу Кавказ, відторгнути від Росії Прибалтику та Польщу.
У 1870 році Росія, скориставшись поразкою Франції у франко-пруській війні, відмовилася виконувати статті Паризького мирного договору, і він втратив свою силу.
Запитання і завдання
Згадайте, в чому суть поняття “східне питання”. Коли і з ким Росія вела війни, пов’язані з його рішенням? Назвіть їх підсумок.
Поясніть, чому до початку 1850-х рр. загострився “східне питання”.
Виберіть відповідь (и).
Для Росії рішення “східного питання” означало:
Забезпечення безпеки південних кордонів;
встановлення контролю над чорноморськими протоками;
зміцнення політичного впливу на Балканський і Близькосхідний регіони.
Розкрийте, які цілі переслідували держави, що брали участь у Кримській війні.
Підготуйте повідомлення на тему “349 днів героїчної оборони Севастополя”.
Що ви знаєте про життя і долю В. А. Корнілова, П. С. Нахімова, В. І. Істоміна і Е. І. Тотлебена? Розкажіть про кого-небудь з них.
Які підсумки Кримської війни? Чому Росія змушена була піти на підписання мирного договору?
Поясніть, чому Росія зазнала поразки в Кримській війні. Який вплив надали підсумки війни на економічне, політичне, міжнародне становище Росії, на “стан умів”?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)