Друга ліквідація гетьманства. Російсько-турецька війна

Першим неприємним сигналом для гетьмана Апостола став указ про участь козаків у фортифікаційних спорудах на лінії від Дніпра до Орелі. У квітні 1731 гетьманство повинно було виставити для цих робіт 7000 козаків, а влітку того ж року – ще 8000. Крім того, були потрібні війська для походу проти татар. А в 1733 р українські козаки під командуванням наказного гетьмана Якова Лизогуба і полковника Ігнатія Галагана брали участь у військових операціях в Польщі, на підтримку російської кандидата на польський престол.
Навесні 1733 Апостол переніс інсульт. Анна Іванівна вирішила використовувати ці обставини і не дозволила гетьману віддати управління в руки генеральній старшині, доручивши його своєму резиденту князю А. Шаховському і новоствореної Колегії, складеної порівну з росіян і українців.
Апостол одужав і в липні 1733 приступив до виконання своїх обов’язків, але вже 17 січня 1734 на вісімдесятому році життя помер від чергового удару. Після цього обрання гетьманів знову було скасовано, а управління України було доручено Колегії з шести членів на чолі з урядовим резидентом Шаховским і генеральним обозним Лизогубом. Правління це було організовано нібито тимчасово, до вибору гетьмана, але в інструкції Шаховскому пояснювалося, що про вибір гетьмана згадано тільки щоб уникнути хвилювань: уряд зовсім не мало на увазі призначати вибори. Україна знову перейшла у відомство Сенату. Імператриця доручила йому пильне спостереження за благонадійним поведінкою української старшини, з правом піддавати арешту всіх, запідозрених у неблагонадійності, і призначати на вакантні місця кандидатів на свій розсуд. На Україну поширилася страшна практика “слова і справи”, жахає всю Росію. Населенню рекомендувалося вселяти, що реформи, що обмежують українську автономію, спрямовані на захист їх від зловживань старшини.
Тим часом, Україна стала головною базою для російської армії в роки російсько-турецької війни. Гетьманство поставляло продовольство, підводи для обозу і погоничів. Реєстрові козаки (до 15000 чоловік) і запорожці взяли активну участь у війні, незважаючи на негативне ставлення до них головнокомандувача Б. Мініха. У 1736 р козаки брали участь у Кримському поході (включаючи захоплення Бахчисарая), в 1737 р – в облозі Очакова, в 1738 р – в Молдавському поході (там загинув знаменитий автор літопису Г. Грабянка), в 1739 р – в Хотинському поході. В останньому фельдмаршал П. Лассі довірив українським козакам розвідку, а також дозволив діяти у відриві від основних сил, здійснювати помилкові маневри і рейди вглиб території противника, що і було ними блискуче виконано.
Війна принесла величезні економічні втрати українського гетьманства. Для потреб російської армії були реквізовані десятки тисяч волів і коней.
Війна також проявила необхідність реформ. Старшини, та й рядові реєстрові козаки все менше вважали себе військовими, часто дезертирували, неохоче йшли на війну. Навпаки, найбільш організованою і боєздатною частиною проявили себе запорожці.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Друга ліквідація гетьманства. Російсько-турецька війна