Війна в Афганістані
Щоб зрозуміти причини війни в Афганістані в 1979-1989 роках, потрібно знати історію цієї країни. До початку 19 століття на території сучасної держави проживали численні афганські племена. У 19 столітті Великобританія допомогою двох воєн створила з племен маріонеткову державу, яке відігравало роль буфера між Британською і Російською імперіями. У 1919 році Афганістан звільнився від впливу Великобританії.
Передісторія війни в Афганістані
У 60-х роках 20 століття в Афганістані була створена комуністична партія “Халк”, яку очолив Нур Мухаммед Таракі. У 1967 році від партії відокремилася прорадянська фракція “парчі”, її очолив Бабрак Кармаль. 17 червня 1973 року в Афганістані стався державний переворот, в результаті якого до влади прийшов Мухаммед Дауд. 27 квітня 1978 в результаті військового путчу до влади прийшла комуністична партія. Муххамед Дауд і його сім’я були страчені. Таракі став президентом Афганістану, Бабрак Кармаль отримав пост віце-президента, але в цьому ж році був відправлений послом в Чехословаччину.
Мухаммед Таракі звернувся за допомогою до СРСР. Крім фінансової та економічної допомоги Радянський Союз надіслав до Афганістану кілька тисяч “радників”, які повинні були допомогти молодій Народно-демократичної партії Афганістану провести земельну, соціальну та освітню реформи. Мусульманське населення Афганістану виступало проти комуністичного режиму взагалі і проти проведених реформ зокрема. У всіх провінціях країни почалися антиурядові повстання. Уряд захопило контроль в великих містах, але втратило владу в центральних важкодоступних районах країни.
У травні 1979 року новим прем’єр-міністром Афганістану став Хафизулла Амін. Він був налаштований ще більш революційно, ніж Мухаммед Таракі, і жорстоко придушував повстання. У вересні 1979 року Амін змістив Таракі з поста президента. Народні хвилювання посилилися, комуністичний режим в Афганістані мав упасти з дня на день. Амін звернувся за допомогою до СРСР. 2 грудня в Кабул прибув генерал-лейтенант МВС Віктор Папутін. Він повинен був умовити Аміна передати владу Барбаку Кармаль, але Амін не погодився. У грудні 1979 року під приводом допомоги уряду Аміна в Афганістан увійшли радянські війська.
Бойові дії
24-26 грудня 1979 року на аеродромі Баграм (в 50 кілометрах від Кабула) висадилися частини гвардійської повітряно-десантної дивізії. 27 грудня радянські десантники штурмом взяли палац Тадж-Бек, вбили Хафизулла Аміна. Його пост зайняв повернувся з Чехословаччини Бабрак Кармаль. Він спробував домовитися з противниками, але нічого не вийшло.
У січні 1980 року радянські війська спільно з афганською армією зайняли найважливіші адміністративні центри, життєво важливі об’єкти країни, аеродроми, автомобільні магістралі, газопромисли Джаркудук і Шіберган, електростанцію, підприємства в Кабулі і Мазарі-Шаріфі, тунель через перевал Саланг. У лютому-березні радянсько-афганські війська провели масштабну операцію проти повстанців у провінції Кунар. Бунтівники були витіснені з району, але повернулися знову, і в травні цього ж року була проведена друга Кунарская операція.
Весною 1980 років бойові дії велися в провінціях Пактія і Газні, влітку – в провінціях Хазараджат і Логарі, восени – в провінції Нангархар. У 1980 році були проведені дві Панджшерській операції. Панджшерська ущелина було важливим стратегічним пунктом, тому радянсько-афганські війська приділяли таку велику увагу його захоплення. За всю війну було проведено дванадцять операцій по захопленню цієї ущелини. Щоразу контроль над ним передавався афганській владі, але вони не могли утримати його і заколотники (моджахеди) знову поверталися. Крім захоплення заколотників радянським військам доводилося постійно забезпечувати безпеку руху по дорозі Кабул-Кандагар. В ході боїв в Афганістані в 1980 році загинуло близько півтори тисячі російських солдатів.
До початку 1981 року бої йшли вже практично на всій території Афганістану. Моджахеди міняли тактику боїв, вважаючи за краще раптово нападати дрібними групами, вони ховали зброю і видавали себе за мирних жителів, радянським солдатам доводилося заново “навчатись війни”. У квітні була проведена третя Панджшерській операція. У червні була захоплена велика база заколотників в ущелині Тура-Бура. Ситуація в Афганістані ускладнювалася тим, що керівники країни не могли домовитися один з одним, і доводилося визнати, що без застосування сили стабілізувати обстановку в країні не можливо.
У 1982 році бої йшли в провінціях Кандагар, Парван, Капіса, Німруз. У Панджшерском ущелині були проведені ще кілька операцій, але центральна влада Афганістану так і не встановила контроль над цією територій, і в грудні 1982 році радянські війська були виведені з нього. Моджахеди створили сильні угруповання в центральних провінціях недалеко від Кабула. Загони моджахедів тримали в страху місцеве населення. Обстановка в Афганістані ускладнювалася.
2 січня 19 83 роки загін моджахедів захопив групу радянських фахівців, звільнити заручників вдалося лише через місяць. 6 осіб з 16 загинули. В кінці липня заколотники спробували захопити місто Хост в провінції Пактія. Це місто знаходиться в декількох кілометрах від кордону з Пакистаном, звідки заколотники отримували зброю і боєприпаси. Бої йшли в районі міст Газні, Герат, в провінціях Лагман, Сурубі.1984 рік не вніс будь-яких значних змін в хід війни, тільки радянських солдатів і офіцерів в цей рік загинуло більше, ніж в попередні: понад 2300 осіб. Бойові дії велися в Ургун, Пактії, Кандагарі, Гераті, Хосте. Одним з головних місць боїв залишалося Панджшерська ущелина. Моджахеди 21 березня підірвали бомбу в Кабульської мечеті, 3 липня злетів у повітря міський автобус в Кабулі, на початку вересня бомба вибухнула в міжнародному аеропорту. Всі ці акції були спрямовані не проти радянських військ, а скоріше проти мирного населення, щоб налякати його і змусити перейти на сторону восставшіх. В 1985 році на урядовому рівні почали розглядати варіант виведення радянських військ з Афганістану, але Бабрак Кармаль категорично заперечував проти цього. Самостійно він не зміг би довго контролювати ситуацію в країні, яку роздирають різними політичними партіями і боями. Поки політичні угруповання Афганістану розбиралися один з одним, гинули мирні жителі, радянські солдати і офіцери. В березні 1985 року була проведена операція в Кунарском ущелині, в липні-серпні відбулася велика битва під Хостом. Бої йшли в багатьох провінціях країни. Моджахеди отримували підкріплення, зброю і боєприпаси з сусіднього Пакистану, межа з яким так і не була перекрита. За цей рік Росія втратила в Афганістані більше 1800 человек. В травні 1986 року Барбак Кармаль склав із себе повноваження Генерального секретаря Народно-демократичної партії Афганістану, його місце зайняв Наджібулли. Найбільш великими бойовими акціями в 1986 році були бої в Пактії, розгром бази моджахедів Джавара, операція близько Герата. Восени 1986 року з Афганістану було виведено шість бойових полків. Афганський уряд обрав курс на національне пріміреніе.30 листопада 1987 року було затверджено Конституцію Республіки Афганістан, президентом країни став Наджібулли. Він заявив про намір припинити вогонь до 15 липня 1988 року. Було прийнято рішення про виведення радянських військ з Афганістану протягом дванадцяти місяців. У 1987 році битви, як і раніше, йшли в багатьох провінціях. Моджахеди відновили свою базу Джавара, заблокували місто Хост. До кінця листопада радянсько-афганські війська захопили перевал Мережі-Кандала, до кінця грудня забезпечили підвезення продовольства до Хосту. У грудні 1987 року М. С. Горбачов заявив, що рішення про виведення радянських військ з Афганістану вже утверждено. В квітні 1988 року Афганістан, Пакистан, СРСР і США підписали угоду “з політичного врегулювання становища і припинення іноземного військового втручання в внутріафганскіе справи”. У травні цього ж року почалося виведення з країни радянських військ, який закінчився в лютому 1989 року.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)