Російсько-турецька війна 1735-1739 років

У 1735 році Анна Іоанівна для зміцнення відносин з Персією (на під держку якої вона розраховувала в боротьбі з Туреччиною) повернула їй Прикаспійського узбережжі, зайняте ще за Петра I. Дізнавшись про це, Кримське ханство направило через південні території Росії 40-тисячну армію для захоплення цих територій. Крим виявився без захисту. Скориставшись порушенням свого кордону, Росія оголосила війну Туреччині і направила восени 1735 назустріч противнику сорокатисячним армію під командуванням генерала Леонтьєва. Проте погіршення погоди, перебої в постачанні армії, більша захворюваність змусили її повернутися, так і не досягнувши Криму.

Навесні 1736 почався новий кримський похід. На чолі армії був поставлений президент Військової колегії генерал-фельдмаршал Б. К. Мініх, тільки що виявив себе у польській кампанії.

Бурхард Крістоф Мініх (1683-1767) народився в графстві Ольденбург. Починав військову службу в російській армії в 1721 році в чині генерал-інженера. За дорученням Петра він керував будівництвом Ладозького каналу, а за його онука Петра II став генерал-губернатором Інгерман – Ланда. У 1730 році завдяки дружнім стосункам з Е. І. Бірона був призначений президентом Військової колегії та отримав чин генерал-фельдмаршала. Найбільшим військовим заходом для Мініха стало командування російською армією в Криму та Бессарабії в ході російсько-турецької війни 1735-1739 років, коли він зумів захопити практично весь Кримський півострів і зайняти його столицю – Бахчисарай. Після смерті Анни Іоанівни Мініх керував переворотом, який привів до влади Анну Леопольдівни, і став на короткий час першим міністром. Після воцаріння Єлизавети Петрівни Мініх потрапив в опалу і провів у засланні двадцять років.

Ціною героїчних зусиль російська армія перейшла Перекопський перешийок і зайняла столицю Криму Бахчисарай. Тим часом кримське військо спішно покинуло Північний Кавказ і рушило назад до Криму. Побоюючись бути “замкненим” на півострові, Мініх дав наказ про відступ.

Влітку 1736 російські війська зайняли Азов, в ході боїв в 1737 році – фортецю Очаків, а в 1739 році – фортеця Хотин. Туреччина була змушена піти на мир. За Бєлградського мирного договору (+1739) Росія повернула собі Азов, але повинна була знищити його зміцнення. Крім того, до Росії були приєднані незначні території Правобережної України, зайнятої перш Туреччиною. “Бар’єром” між Росією і Туреччиною були оголошені кабардинские землі на Північному Кавказі і приазовські території. Проте ні виходу до Чорного моря, ні права мати фортеці і флот в Азовському морі Росія так і не отримала.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Російсько-турецька війна 1735-1739 років