Порушення уваги і свідомості
У своїй роботі “Патопсихологія” Зейгарник, загалом, дотримується загальпсихіатричній класифікації порушень свідомості. І хоча порушення свідомості досить чітко і впевнено діагностуються лікарем-психіатром, все ж психолог повинен мати про них уявлення, щоб знати, як правильно поводитися з такими хворими. Порушення свідомості зустрічаються при багатьох психічних захворюваннях і відрізняються різною глибиною і ступенем вираженості.
1. Стан оглушення. Триває від декількох годин до декількох хвилин. Характеризується уповільненням і утрудненням мислення, притуплюванням емоцій, підвищенням порогів чутливості, зниженням психічної і моторної активності. Хворі не розуміють складних питань, не проявляють уваги й інтересу до навколишнього. Орієнтування неповна або відсутня. Причиною, як правило, є гострі ураження ЦНС (інфекції, отруєння, ЧМТ).
2. Делирий. Характеризується напливом яскравих уявлень, безперервно виникають спогадів. Іноді відзначаються ілюзії і галюцинації. Хворі балакучі, міміка – як у глядача, що стежить за розгортається спектаклем. Вони захоплені обманами сприйняття. Мислення поверхневе. Відзначається психомоторне збудження. Емоційна нестійкість: страх і тривога раптово змінюються радістю.
3. Ойнероідное (сновідних) стан. Характеризується яскравими, чуттєвими уявленнями фантастичного змісту. Наприклад, хворим здається, що вони здійснюють міжпланетну подорож. Вся увага хворих направлено на ці фантастичні образи, вони пасивні. Емоції залежать від особливостей образів.
4. Аменція (сплутаність). Ускладнено осмислення питань. Сприйняття навколишнього світу уривчасто. Хворі розгублені.
5. Сумеречное стан. Настає раптово, триває нетривалий час. Нерідко закінчується глибоким сном. У сутінковому стані хворі можуть бути небезпечні для оточуючих. При цьому зберігається можливість виконання звичних дій (амбулаторний автоматизм). Амбулаторний автоматизм може протікати без марення і без порушень емоцій. Хворий, наприклад, несподівано для себе опиняється в іншій частині міста. У той же час він справляє на оточуючих враження зануреного у свої думки людини.
Як правило, хворі з порушеннями свідомості недоступні для психологічного дослідження. Діагностичні завдання повинні вирішуватися після виходу пацієнта з гострого стану. У випадку, якщо подібний хворий все ж прийшов на прийом до психолога, у висновку за даними обстеження слід описати його психологічний статус за даними спостереження і аргументувати неможливість обстеження. Тим не менш, порушення свідомості представляють певний інтерес для су-дебно-психологічної експертизи, що буде обговорюватися пізніше.
Ці порушення спостерігаються при різних захворюваннях. Багато дослідників розглядають увагу виключно як допоміжний процес, що забезпечує роботу інших психічних процесів. Однак вибір об’єкта уваги визначається спрямованістю особистості, вибірковістю її інтересів.
Якість інтелектуальної діяльності істотно залежить від розладів уваги. Виготський, напр., Зазначав, що у розумово відсталих дітей неможливість формування понять полягає, насамперед, у неможливості слідувати у напрямку своєї уваги. При травмах головного мозку порушення мислення часто є наслідком порушень уваги. Порушення пам’яті також часто обумовлені недостатністю активної уваги. Можна виділити кілька різновидів порушень уваги:
1. Порушення довільної уваги, що виражаються в порушенні зосередження. Хворі не можуть сконцентруватися на що стоїть перед ними задачі, не можуть довго утримувати увагу на певному об’єкті. Часто потребують відпочинку.
2. Порушення мимовільної уваги. Можуть спостерігатися в стані ступору, викликаному отруєннями, недоумством. В даному випадку зовнішні враження не призводять до активізації уваги. Може спостерігатися загострене тривожне увагу при деяких психопатологічних станах.
3. Порушення здатності до переключення уваги.
4. Порушення вибірковості уваги – патологічна фіксація на нав’язливих уявленнях, втрата вибірковість при лобному синдромі.
5. Порушення розподілу уваги.
6. Звуження обсягу уваги.
7. Порушення регуляторної функції уваги.
Наведемо кілька клінічних прикладів.
1. Хворий 17 років з діагнозом “Наслідки ЧМТ з періодичними психотичними епізодами”. Виконання методики “Отсчітиваніе від 100 по 7”:
100 93 86 79 72 65 58 51 45 38
31 25 18 11 5.
Т. обр., Зробивши один раз помилку (51-7 = 45), хворий фіксується на патологічному стереотипі (31 -7 = 25). Помилки хворий не помічає. Крім того, чітко видно виснаженість (що виявляється у збільшенні латентного часу відповіді), яка, швидше за все, і зумовила розлад уваги.
2. Хворий 22 років. За рік до обстеження переніс ЧМТ. З’явилися головні болі, проблеми зі сном, втома. В даний момент не може здати сесію. Звернувся в диспансер з питання надання академічної відпустки.
Методика “Рахунок по Креппеліну”. Помилок не допускає, але до кінця роботи в 2 рази зменшилася кількість вчинених за одиницю часу рахункових операцій (з 15 до 7).
Таблиці Шульте:
48 “, 47 “, 1’5 ” (тут хворий зауважує: “Таке відчуття, що тут у вас не всі цифри”), 58 “, 54 “.
3. Хвора 36 років з діагнозом “Органічне ураження ЦНС, астено-невротичний синдром”. Пред’являє скарги на слабкість, неможливість працювати. Легко плаче, емоційно невиразна.
Таблиці Шульте:
1’20 “, 1’4 “, 1’2 “, 52 “, 55 “. Тобто тут ми бачимо затруденіі врабативанія.
Рахунок по Креппеліну: до кінця роботи над завданням темп суттєво знизився, відзначається його нерівномірність (всі рядки виконуються за різний час), зробила 3 ??помилки.
4. Хвора 36 років з діагнозом “Наслідки ЧМТ”.
Таблиці Шульте:
57 “, 52 “, 49 “, 1 ‘, 47 “
Рахунок по Креппеліну:
100 93 96 95 96 86 79 72 65 58 51 44 37 30 23 15 8 1.
“10 слів”:
4, 8, 9, 8. Відстрочене – 6.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)