Home ⇒ 👍Конспекти уроків ⇒ Образи обивателів. Об’єктивний стиль Г. Флобера. Психологічні деталі. Боварізм як суспільно-психологічне явище

Образи обивателів. Об’єктивний стиль Г. Флобера. Психологічні деталі. Боварізм як суспільно-психологічне явище

Мета:

– Навчальна: продовжити з учнями роботу над текстом роману Г. Флобера “Пані Боварі”; розкрити майстерність письменника та роль психологічних деталей у зображенні образів обивателів в романі “Пані Боварі”; сформувати розуміння учнями об’єктивного стилю митця; розкрити поняття боварізм;

– Розвивальна: формувати читацькі вміння учнів, уміння будувати аргументовані власні висловлювання;

– Виховна: прищеплювати прагнення до літературної освіти, естетичний смак; збагачувати світогляд школярів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування на їхній основі вмінь та навичок.

Обладнання: тема й епіграф уроку (на дошці); портрет Г. Флобера; картки із завданнями для роботи в групах; таблиця “Йонвільське товариство у романі Флобера “Пані Боварі””; мультимедійна презентація за темою уроку (за можливості); медіазасоби.

Очікувані результати

Предметні компетентності, що формуються на уроці

Ключові компетентності, що формуються на уроці

Учень/учениця

Виявляє ознаки типовості образів у реалістичному романі; характеризує й порівнює романні образи у зв’язках із дійсністю, середовищем, світоглядними шуканнями митців; на підставі прочитаних творів виокремлює ознаки різновидів; зіставляє образи персонажів

Учень/учениця

Аналізує вплив соціуму на особистість; висловлює власну думку щодо суспільних і моральних питань, порушених у романі; використовує цифрові технології для створення презентацій за прочитаними творами; усвідомлює цінність активної життєвої позиції; зіставляє прочитані твори з екранізаціями, ілюстраціями тощо, критично оцінює їх; використовує словники, довідники для здобуття теоретичних знань про розвиток жанру роману; визначає особливості культури, які знайшли відбиток у романах XIX ст.

Флобер по-новому розумів сюжет, він вважав, що немає сюжетів хороших і поганих,

Цікавих і нецікавих, усе залежить від їхньої розробки, від глибини проникнення

В предмет та досконалості його художнього вираження.

Д. Наливайко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Перевірка домашнього завдання

2. Робота з епіграфом до уроку

· Прочитайте епіграф до нашого уроку. Як ви розумієте це твердження? Які думки воно у вас викликає?

· Чи можете спрогнозувати, про що йтиметься на уроці?

· На вашу думку, як слова епіграфа пов’язані з романом Г. Флобера “Пані Боварі”?

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

– Творча спадщина Флобера не така вже й велика за обсягом. Він писав повільно й важко. Велич і популярність Флобера багато критиків намагалися пояснити досконалістю його стилю. Сам Флобер сприяв утвердженню цієї думки. Він невпинно і з полемічним запалом повторював, що “Форма – це сам твір”, що “Немає нічого, крім стилю”, що твір стає безсмертним перш за все завдяки композиції і стилю. Флобер створив роман, витончений за формою і за мовою. Він був переконаний, що задум твору можна втілити тільки завдяки характерній для нього формі, що для точного вираження сенсу існує одне слово чи фраза, які художник зобов’язаний знайти. Флобер важкою власною працею досяг досконалої письменницької техніки, досконалої композиції та художньої майстерності, яка забезпечила йому світове визнання.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Слово вчителя

– Що таке Об’єктивний стиль Г. Флобера? Розгляньмо його докладніше. Працюючи над романом, Флобер розробив об’єктивний стиль, який із різними видозмінами взяли на озброєння французькі письменники другої половини XIX ст. Це підхід до зображення персонажів, коли автор не висловлює безпосередньо свого ставлення до них, а прагне розкрити логіку характерів. Автор не робить оцінки переживань героїв, не аналізує мотивів їхніх вчинків. Але, змальовуючи дійсність, дає можливість читачеві відчути психологічний стан героя, його переживання. Окрім того, Флобер ніби підхопив таку важливу для романтичної літератури тему жіночої “Обуреної свідомості”.

Вам відомо, що Флобер – представник критичного щодо капіталістичної дійсності реалізму. Але водночас є прихильником мистецтва для мистецтва, тобто такої творчості, яка не відіграє соціальної виховної ролі, а є мистецтвом для обраних.

У Флобера немає широкого узагальнення, художнього осягнення основних законів буржуазного суспільства і його глибоких протиріч, проте він різкіше, точніше й детальніше бачить зовнішній бік цих невідповідностей. Виокремлення разючої деталі – основний метод Флобера. У нього натуралістична деталь підкорена загальному, людина ж, характер залишаються основними, не стають подробицею картини.

Письменник своєрідно стилізує дійсність, навмисне стає в позу спостерігача людей і речей, здалеку милується ними.

Свого часу, коли редактор дорікнув письменникові через нудний, малопоетичний сюжет, Флобер вибухнув: “НеВже ви вважаєте, що неприваблива дійсність, відтворення якої вам таке неприємне, не викликає у мене такої самої огиди? Як людина я завжди ухилявся від неї, наскільки міг. Але як художник я зважився цього разу випробувати її до кінця”. Тому митець не пошкодував під час написання роману ані похмурих фарб, ані нищівної іронії.

2. Аналітичний практикум

· Розгляньте таблицю “Йонвільське товариство у романі Г. Флобера “Пані Боварі””. З’ясуйте, яку ролі відіграли ці постаті у трагедії Емми Боварі. Зробіть висновки.

Йонвільське товариство у романі Г. Флобера “Пані Боварі”

Жіноцтво Йонвіля
В основному займалося плітками: варто було Еммі пройтися з Леоном до мамки Берти, як дружина мера заявила, що та себе ганьбить. А чого стоїть сцена підглядування йонвільських дам за Еммою, коли вона прийшла до Оме за грошима!? Єдиною жінкою, з якою вона спілкувалася, була пані Оме, над неохайністю якої пані Боварі потішалася та чиї інтереси не виходили за межі кухні
Образи чоловіків у романі Флобера “Пані Боварі”
Ім’я героя	Характеристика
Шарль Боварі	Чоловік Емми, людина дуже проста та звичайна. За фахом він лікар, але, як і в усьому іншому, не дуже добре володіє своїм ремеслом. Насправді у нього немає достатньо кваліфікації, щоб називатись лікарем. Він лише “офіцер здоров’я”. Коли місцевий фармацевт Оме переконує Шарля провести операцію на ступні одного хворого, це приводить до того, що більш кваліфікований лікар ампутує ногу у небоги. Шарль палко кохає свою дружину Емму та вважає, що вона бездоганна в усьому, хоча дійсність цьому заперечує
Пан Оме	Міський фармацевт. Він матеріаліст та самовдоволена людина. Хоча він і звичайна людина, проте він дуже високо себе цінує та намагається знайти визнання своєї особи, часто за рахунок друку своїх пихатих та заяложених коментарів в міській газеті. В одному випадку він переконує Шарля виконати операцію на нозі чоловіка. В ті часи до такої операції міг вдатися лише відчайдушний лікар, тому він наполягав на цьому заради приваблення уваги до себе. Проте операція закінчилася нещастям, і чоловіку ампутували ногу аж по стегно. Хоча Оме був позбавлений змоги займатись медициною через відсутність ліцензії, він прагне показати, що він експерт в медицині. Тому він продовжує консультувати клієнтів у своїй аптеці. Через це йому непотрібен конкурент в особі Шарля. Оме стає “найкращим другом” Шарля, принаймні зовні. Водночас він кожен раз намагається підірвати його репутацію. Цим він керувався, коли наполягав на операції для чоловіка, заради того, щоб Шарль був змушений покинути місто
Леон Дюпюї	Подружившись з Еммою, коли та переїхала до Йонвіля, Леон виглядає як найкраща пара для неї. Він розділяє її романтичні погляди та її зневагу до повсякденного життя. Він обожнює Емму перед від’їздом до Парижа. Через декілька років вони знову зустрічаються, і відтепер у них розпочинається кохання. Хоча спочатку стосунки дуже палкі, проте згодом таємність зникає. Леон розчаровується в Еммі, особливо тоді, коли залицяння та догоджання починають заважати його роботі. Коли вона вперше прийшла до нього на роботу, він приємно здивований та одразу з нею залишає роботу. Через деякий час його відсутність на робочому місці призводить до напружених відносин з співробітниками та позначається на його результатах. Хтось надсилає його матері листа, у якому повідомляє про те, що її син мається з одруженою жінкою. Мати Леона наполягає на тому, щоб він розірвав свої стосунки з Еммою. Він так і робить, але з неохотою. Але згодом ця неохота зникає, бо спроби Емми відновити стосунки з Леоном дуже непокоять його. Коли Емма попадає в скрутний фінансовий стан, вона пробує переконати Леона вкрасти грошей у його наймача. Ось тоді Леон насправді дуже лякається. Він відмовляється від своїх зобов’язань коханця та зникає з життя Емми
Родольф Буланже	Родольф – це заможний місцевий чоловік, який зваблює Емму як іще один трофей у великому ланцюзі його коханок. Хоча спочатку Родольф захоплений Еммою, проте його почуття до неї несправжні. Коли Емма з часом попадає в дедалі складніше становище, Родольф втрачає зацікавленість до неї та нервує через те, що Емма позбулась обачності. Із часом він завершує свої стосунки з Еммою, але не раніше, ніж подія з листами та подарунками від попередніх коханок, які вимагають зрештою від Родольфа або кохання, або грошей. Хоча почуття Родольфа до Емми вщухають, проте він не відмовляється від цінних подарунків, хоча розуміє, що вона не може їх собі дозволити. Емма дарує Родольфові такі подарунки, які, на її думку, повинна була б подарувати коханка такого аристократа, як віконт. У свою чергу Родольф дарує Еммі значно менш цінні подарунки, хоча його фінансовий стан набагато кращий, ніж у Емми. Приймаючи її подарунки, Родольф не вважає, що чимось зобов’язаний Еммі, хоча й усвідомлює, що Емма в такий спосіб збільшує свою заборгованість перед Лере. Коли Емма благає Родольфа допомогти їй на вершині її фінансової кризи, вона у такий спосіб вдається до обміну “секс-на-гроші” з Родольфом, хоча напередодні вона відмовила в цьому панові Гілламену. У такий спосіб вона діє як найкорисливіша з коханок Родольфа. Через це Родольф не вважає за необхідне допомогти Еммі, хоча він міг це зробити та врятувати Емму від кредиторів
Пан Лере	Лицемірний та лукавий торговець, який постійно переконує Емму купувати крам в кредит та позичати у нього гроші. Лере майстерно грає з Еммою і врешті-решт приводить її до такої заборгованості, що руйнує Емму фінансово та змушує її до самогубства. Лере в Йонвілі має репутацію агресивного кредитора. Якби Емма чи Шарль поцікавились тим, хто є Лере, або прислухались до місцевих чуток, то вони б дізналися про те, що Лере своїми діями вже зруйнував життя одному із мешканців міста. Єдиний друг, якому вони вірять, Оме, знає про віроломство Лере, проте він не бажає розповісти їм про це. Тому Емма та Шарль, не розповідаючи один одному, вдаються до позичання грошей у Лере

Очікуваний результат

Письменник переконливо відтворив колорит французької провінції XIX ст., показав бездушну буржуазну атмосферу. Більшість мешканців Йонвіля порядні тільки зовні. Вони думають лише про свою вигоду, готові домагатися її будь-якими засобами. Улюблена розвага в містечку – це підглядати за іншими та розпускати плітки.

Автор змальовує лицемірство церковників, формальність церковного обряду, самовдоволеність і кар’єризм буржуа різних рівнів статку. Шарль Боварі – нуднуватий тугодум, без шарму й почуття гумору, належної освіти, нікчемний у своїй залежності від міщанських правил і норм. Але саме він вивищується над усіма своїм умінням любити й страждати.

В образі аптекаря Оме показаний не просто типовий буржуа, а сама ницість, самовдоволена й войовнича. Оме претендує на високу освіченість, широту поглядів і навіть вільнодумство. Він “викриває зловживання” влади, повідомляючи про них у місцевій газеті. Насправді ж він не борець за справедливість і не вчений, а дрібний інтриган, метою якого є прагнення слави та збагачення. Він підмовляє Шарля Боварі на операцію, яка завершилася каліцтвом стайничого Іполита; отримує орден Почесного легіону і після смерті Шарля прибирає до рук усю лікарську практику в Йонвілі. “Влада дивиться на нього крізь пальці, громадська думка покриває його”, – пише романіст. “Усі аптекарі Нижньої Сени, упізнавши себе в Оме, – відзначав Флобер після виходу роману друком, – Хотіли прийти до мене й надавати ляпасів”. Буржуазна активність, на кшталт сільськогосподарського з’їзду, подана як цілком безглузда.

Коханці Емми, Родольф та Леон, – різні люди. Родольф хитрий, пристрасний, розважливий. Леон спочатку романтичний, палкий. Але обидва вони потім вибирають спокійне та сите існування, а не любовні пристрасті. Коли Емма заплутується в боргах та здобуває погану репутацію як жінка, обидва коханці відмовляються їй допомогти.

Висновки. Фон твору “Пані Боварі”, поданий без гіперболізації, без згущення фарб, із документальною точністю, ретельною деталізацією в зображенні предметів, осіб, навіть фізичних станів, справляє сильне враження.

3. Повідомлення учнів за випереджальним домашнім завданням

– Що стосується психологізму “Пані Боварі”, то Флобер був глибоко переконаний у тому, що не всі думки й почуття можна висловити, тому звертався до інших засобів, наприклад спрямовував увагу читача на формування характеру героя, обігравав раніше названі деталі і сцєни, вдавався до підтексту. Удавався письменник і до психологізму – непередбачуваної поведінки головного героя, безлічі мотивацій, опису характеру героя через ситуацію, річ. Так, скажімо, віконт і портсигар ототожнюються із мріями Емми про Париж; спалення весільного букета – передвісник краху.

Ось каскетка Шарля Боварі на початку оповіді. Вона зроблена без смаку й жалюгідна. Це втілення подальшого життя героя – такого ж сірого й жалюгідного. Так само можна схарактеризувати й весільний фігурний пиріг – чудний на вигляд, але зроблений без смаку.

Начитавшись у монастирі ілюстрованих романів, Емма мріє про те, що її супроводжуватиме чоловік у чорному оксамитовому фраці з довгими фалдами, білих панталонах, у м’яких чобітках, гостроконечному капелюсі та мереживних манжетах. Для неї це символ вишуканості та багатства. А в житті їй доводиться задовольнятися замість грума в білих рейтузах “стайничим у дірявій сорочці”, грубими, ніби дерев’яними чоботами Шарля. Той одяг, який вона малювала у своїх мареннях-мріях, носили її коханці Родольф, а потім Леон. Пізніше саме через бажання мати новий вишуканий одяг Емма потрапляє на гачок крамаря й лихваря Лере, заборгувавши йому велику суму.

Наскрізним у романі є образ віконта, який у поворотні моменти долі мчить повз пані Боварі; образ зеленого шовкового портсигара (Емма знаходить його, зберігає, милується ним, потім такий само дарує своєму коханцеві).

4. Слово вчителя

– Поговоримо про приховану позицію автора у “Пані Боварі”. “Один із моїх принципів полягає в тому, що письменник не мусить писати із самого себе”, – так Флобер пояснює свою точку зору мадемуазель де Шантепі – одній зі своїх перших шанувальниць, провінційній жінці з Анже, яка після виходу “Пані Боварі” напише йому захопленого листа. Вона надто полюбить Емму, “Відчує в ній саму себе”, не помічаючи іронії, прихованої в романі. Гюстав захищатиметься, називатиме свою героїню “Жінкою хибної поезії та хибних почуттів” та заперечуватиме, що в основу історію були покладені реальні події. “Ця історія повністю вигадана; у ній немає нічого ані з моїх власних почуттів, ані з мого існування”. У цій фразі – нова теорія літератури, у якій письменник сходить зі сцени, йде за лаштунки, розчиняється у своїх персонажах та у своїх предметах, стає повітрям й атмосферою. Замість позиції автора – точні описи; замість моралі – суперечливі та провокативні персонажі, яким автор ніколи не дає оцінки. Аби стати добрим письменником, треба, можливо, кохати, страждати, насолоджуватися, але потім треба неодмінно вийти за межі своїх емоцій, взяти дистанцію. Не плакати, а змушувати плакати.

Образ автора як такий у романі відсутній. Про симпатії автора до героїні свідчить лише один епізод у творі, де звучить його голос. Коли Емма набридає Родольфу, він починає думати про її палкі промови як про такі, “що прикривають посередню захопленість”. “Ніби істинна повнота душі, – вигукує автор, – не виливається часом у порожніх метафорах! Адже ніхто ніколи не може виразити точно ні своїх потреб, ні понять, ні бід, адже людське мовлення подібне до надтріснутого казана, ми вистукуємо на ньому ведмежі танці, коли нам хотілося б розчулити своєю музикою зорі”.

В іншому автор принципово відсторонюється від оповіді, тому що вважає: ідеальна форма передбачає цілковиту відсутність суб’єктивності. Авторська думка виражена в побудові твору, але ніяк не висловлена прямо, особисті уподобання письменника не нав’язуються читачеві.

Принцип безособового, об’єктивного мистецтва породжений не відсутністю авторської позиції, а орієнтацією на читача, який активно сприймає цей твір мистецтва, бо, на думку Флобера, “Чим більше особистого в нашій творчості, тим вона слабша”.

Загалом, Флобер прагне реалізму і намагається видалити образ автора із твору. Тому за предметами й героями читач спостерігає крізь призму бачення інших героїв, вагомі деталі, особливо психологічні, а сам автор намагається бути об’єктивним.

Виникає навіть таке поняття, як Боварізм.

5. Словникова робота (запис до зошитів)

Боварізм – це стан свідомості, схильний до мрійливості, ілюзорного прагнення ідеалу, марево ідеального кохання, нерозумна віра в те, що десь набагато краще й красивіше (в інших краях трава зеленіша й небо блакитніше). Боварізм позначає неможливість проводити чітку межу між дійсністю та фантазією, коли факти реального світу підмінюються уявними. Термін Боварізм походить від прізвища головної героїні роману Г. Флобера “Пані Боварі”.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. Літературний практикум

· Ознайомтеся з висловлюваннями критиків щодо роману Г. Флобера “Пані Боварі”. Висловіть свою думку щодо цих тверджень.

– Сент-Бєв присвятив роману Флобера “Пані Боварі” в журналі “Ле Монітьор універсель” від 4 травня 1857 року статтю, де, як прихильник улюбленого ним психологічного методу, зазначає, що “пан Флобер володіє пером так, як інші тримають скальпель”. (Історія Емми служить письменникові основою для аналізу людської сутності.)

– Інші критики звинувачували Флобера в тому, що його книга написана на низькому художньому рівні. Це “Твір, важкий за стилем, вульгарний і злочинний перед суспільством”; “Надмірна ретельність не замінює спонтанності, яка йде від почуття”.

· Як ви оцінюєте зміст і художню майстерність автора твору “Пані Боварі”?

2. Завершальне слово вчителя

– Українською мовою твори Флобера перекладали М. О. Лукаш, Д. X. Паламарчук, М. П. Гайдай та ін. “Хто такий сучасний молодий перекладач? Здебільшого це “самородки”, люди, які дійшли до усвідомлення себе як перекладачів самотужки. Як, приміром, починався мій шлях? В університеті я вивчав іноземну літературу, зокрема творчість Гюстава Флобера. Писав диплом за “Пані Боварі”, потім – кандидатську. У якусь мить просто ретельного вивчення Флоберових текстів виявилося замало; кращий спосіб пізнати текст – перекласти його; так почалися перші мої, безумовно, кустарні переклади із “Саламбо” й листування Флобера. Українською перекладав свідомо”, – зазначав у статті “Труднощі перекладу” вітчизняний перекладач Іван Рябчій. Твір “Пані Боварі” тільки у XX ст. було екранізовано 8 разів! На основі й за мотивами роману знімали фільми Жан Ренуар, Вінсент Мінеллі, Олександр Сокуров, Клод Шаброль та ін. Головну роль у цих стрічках виконували Валентина Тесьє, Пола Негрі, Меча Ортіс, Дженніфер Джонс, Ізабель Юппер, Едвіж Фенек, Сесіль Зервудакі, Френсіс О’Коннор.

3. Оцінювання роботи учнів на уроці

4. Рефлексія. Інтерактивна вправа “Мікрофон”

· Дайте стислу відповідь на запитання: “Хто із героїв роману “Пані Боварі” і чому викликає найбільше ваше співчуття?”.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

· Підготуватися до контрольної роботи за темою “Роман XIX століття. Творчість Стендаля та Г. Флобера”.