Норма доходу
Норма доходу – прибуток від інвестицій, яка виражається у вигляді відсотка від початкових вкладень. У практичній діяльності ця норма має велике значення, адже дозволяє порівняти різні капіталовкладення і оцінити їх результати. При цьому варто враховувати, отримана чи норма прибутку до моменту вирахування податків або вже після даних операцій. У більшій частині інвестицій краще враховувати норму доходу, отриману вже після вирахування податків. Крім цього, виходячи з періодичності платежів по податках (виплати проводяться раз на рік), велике значення має і річне обчислення процентної норми, публікувати яку зобов’язуються майже всі інвестиційні інститути.
Норма доходу – показник, який можна оцінити за допомогою внутрішнього коефіцієнта окупності. Показник IRR (Internal Rate of Return) – параметр (норма), при якій поточна ціна вкладень буде дорівнювати нулю. Ще одне визначення Internal Rate of Return – ставка дисконту. Цей параметр характеризує поточна вартість, при якому прибуток від проекту буде дорівнює вкладеним в нього засобів (інвестицій).
Норма доходу: сутність та розрахунок
Знаючи внутрішню норму прибутковості, можна обчислити найбільшу ставку дисконтування, при якій можливо інвестування коштів без втрат для інвестора. Економічна сутність параметра IRR в тому, що з його допомогою простіше з’ясувати норму доходу і найбільший рівень вкладень для конкретного проекту. За фактом обчисленого показника інвестор може або дати схвалення на подальшу реалізацію проекту, або ж відхилити його.
Назва коефіцієнта пояснюється тим, що Internal Rate of Return можна визначити за допомогою внутрішніх властивостей проекту. При цьому в додаткових параметрах немає ніякої необхідності.
Критерій внутрішньої норми прибутку актуальний у всіх випадках, що стосуються інвестицій та проведення інвестиційного аналізу. При цьому на практиці чисту наведену ціну можна виразити через норму доходу. Завдяки цьому в сфері інвестицій працює правило: “Якби ми реалізували інвестиційні задуми в разі, коли норма доходу вище альтернативних витрат”. Цей твердження можна виразити в наведеній нижче формулі:
Норма доходу – Потік фінансів (грошових коштів) / Вкладені кошти – 1.
Вираз можна записати у вигляді формули чистої приведеної ціни інвестицій і обчислити ставку дисконту за умови, що NPV буде дорівнює “нулю”. У такій ситуації вираз прийме наступний вигляд:
NPV = С1 / (1 + дисконтна ставка) + С0 = -0.
Виходить, що ставка дисконту дорівнюватиме С1 / (-С0) -1. При цьому С1 – надходження, а С0 – необхідні інвестиції.
Мінус лише в тому, що не завжди вдається розрахувати норму доходу для довгострокових інструментів. Для цих цілей можна застосувати дисконтовану норму прибутку і норму доходу дисконтованих потоків.
Не можна забувати, що ставка дисконтування, при якій приведена вартість дорівнює “нулю”, також зараховується до норми прибутковості.
Обчислення показника прибутковості
У практичній діяльності норма доходу вважається вкрай рідко. В останні роки упор робиться на методи підбору і застосування спеціальних таблиць. У ряді випадків можуть застосовуватися спеціальні фінансові калькулятори.
При цьому вираховується не тільки норма прибутку, а й критерій прийнятності – ставка відсікання. Ці параметри тісно пов’язані один з одним. Ставка відсікання – найменша норма доходу, яка необхідна для вкладень в основні засоби. По суті, це та величина (норма), при якій проект буде прийнятий. Якщо внутрішня норма доходу вище допустимої величини, то інвестиційний проект буде схвалений, в іншому випадку – відкинутий.
Особливість норми прибутковості в тому, що показник не “прив’язується” до ставки дисконтування. Так що при його застосуванні варто бути особливо уважним. Але з цією методикою завжди виникають проблеми, коли ключову роль відіграє структура процентних ставок. Причина проблем в тому, що норма доходу є похідною величиною і, по суті, в ній немає економічного сенсу. Норма доходу – це ставка дисконту, за якої чиста приведена вартість всіх фінансових потоків дорівнює нулю.
З іншого боку, внутрішня норма прибутковості – складна складова, що складається з окремо взятих ставок відсотка. Тут можна порівняти розраховану норму доходу проекту з очікуваними параметрами звертаються активів. Останні, в свою чергу, мають аналогічний часовий графік і завжди пов’язані з ризиком, рівним ризику інвестиційного проекту.
Є ще важливий момент. Короткострокові ставки часто відрізняються від довгострокових ставок відсотка. За методом внутрішньої норми доходу необхідно порівнювати два параметра – альтернативні витрати і внутрішню норму прибутку проекту. В цьому і складність. Альтернативні витрати для різних років можуть мати різні величини. Крім цього, можлива зміна і ставки рефінансування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)