Використання статистики національного доходу
Для завдання загальних стандартів рівня життя
Добробут і багатство – поняття не тотожні, хоча і досить близькі. Найбільш відповідний індикатор добробуту – дохід, або потік багатства.
Однак національний дохід не можна вважати тільки за номінальною сумою. Хоча національний дохід Великобританії становив в 1985 р 268 315 млн фунтів, а в 1995 р виріс до 540 643 млн фунтів, з цього автоматично не випливає, що за це десятиліття кожен житель Британських островів став жити вдвічі краще. Для більш точної оцінки треба взяти до уваги наступні обставини.
Частина приросту національного доходу виникла в результаті інфляції, тому насправді важлива величина реального національного доходу. Один із способів її визначення та усунення інфляційної добавки – перерахувати всі складові в національному доході по “постійним цінами”, тобто скористатися цінами, що діяли на рік, обраний в якості базового, з яким порівнюються всі інші.
Величину національного доходу слід співвідносити з чисельністю населення. Більш точним показником добробуту є національний дохід на душу населення.
Рівень добробуту людини залежить від кількості споживаних їм товарів і послуг, а зростання національного доходу може відбуватися і за рахунок збільшення виробництва засобів виробництва. Хоча ці товари дозволять досягти більш високого рівня добробуту в майбутньому, але в цьому вони ніяк на нього не впливають. Тому більш точним показником поточного добробуту служить особистий наявний дохід пересічного громадянина, а в довгостроковій перспективі краще користуватися національним доходом на душу населення.
Зростання національного доходу може статися за рахунок перевищення експорту над імпортом. Це збільшення є чисті інвестиції за кордон, що повертає нас до попереднього пункту.
Величина середнього доходу на душу населення – показник статистичний, середній. Він не показує, як приріст національного доходу розподіляється серед громадян країни. Цілком можливо, що все це прирощення надходить в руки жменьки багатих людей (як це дійсно відбувається у нафтових шейхів), в той час як добробут більшості громадян якщо і зростає, то несуттєво.
Показник національного доходу ніяк не відображає “якість життя”. Зростання цього показника може бути наслідком збільшення тривалості робочого часу, погіршення умов праці, більш тривалих поїздок на роботу і додому або зростання зайнятості раніше не працювали жінок (з відповідним збитком для домашнього вогнища). Нарешті, цей показник не враховує цінність вільного часу.
Якість окремих товарів (таких, як бритви, кулькові ручки або персональні комп’ютери) могло підвищитися, супроводжуючи зростанням цін.
Всі державні витрати враховуються в статистиці за собівартістю, не залежно від того, чи пішли ці гроші на оборону або на додаткові послуги споживачам. Отже, якщо в рамках одного і того ж бюджету держава різко скоротило витрати на соціальні потреби, щоб підвищити військові витрати, національний дохід не зміниться!
Показник національного доходу зростає на величину таких послуг, які люди раніше надавали собі самі, а тепер почали купувати. Так, заміжня жінка знову починає працювати – викладати в школі – і наймає хатню робітницю для ведення домашнього господарства, при цьому вона додає в національний дохід два вкладу свою зарплатню та зарплатню домробітниці, хоча фактично обсяг продукції, що випускається збільшився тільки на першу з цих величин – на її послуги педагога. При такому варіанті підрахунку навіть запобігати негативним явищам, наприклад, витік нафти, можуть формально підвищувати національний дохід, оскільки виникають витрати на відновлення забрудненої ділянки, якщо, звичайно, їх не несе транспортна компанія, з вини якої і стався аварійний викид нафти.
Оскільки показники національного доходу обчислюються на підставі тільки приватних витрат і переваг, екстернальні ефекти і побічні вигоди в ньому не враховуються. Так, будівництво лінії електропередачі буде оцінено за величиною прямих витрат на її спорудження, а зіпсований при цьому природний ландшафт ніяк оцінений не буде.
Зростання національного доходу може бути викликаний надмірною експлуатацією невідновних ресурсів, наприклад паливних запасів.
Статистика національних рахунків не враховує тіньового обороту (деякі фахівці вважають, що ця величина доходить до 10%), тобто всіх тих угод, де купівля-продаж полягає за готівку і ніяк не враховується, щоб не платити податків.
Національний дохід включає витрати, необхідність яких викликана боротьбою з негативними явищами сучасного життя, наприклад витрати на ліки від депресії і клініки для лікування алкоголіків і наркоманів.
Національні доходи різних країн нерідко доводиться порівнювати з чисто практичних міркувань. Який обсяг допомоги розвинених країн, що розвиваються можна вважати оптимальним? Які країни найбідніші? Скільки кожна країна повинна вносити в такі міжнародні організації, як ООН, Червоний хрест або НАТО? Який військовий потенціал країни?
При межстрановом порівнянні рівнів життя показники національного доходу коригуються відповідно до обставин, розглянутими в попередньому пункті, але слід врахувати і ряд додаткових.
Так як національні доходи в різних країнах виражаються в національних грошових одиницях, їх все треба привести до єдиного спільного знаменника. Ринковий курс обміну валют для цієї мети не цілком підходить, так як він визначається не тільки співвідношенням їх внутрішніх купівельних спроможностей, але і, наприклад, руху капіталів. Більш задовільним індикатором служить курс, заснований на паритеті купівельної спроможності валют щодо єдиного кошика товарів і послуг.
Жителі різних країн відчувають різні потреби: так, англійці змушені витрачати на опалення більше, ніж індуси. Зрозуміло, самі по собі ці витрати не означають, що населення Британських островів живе краще, ніж населення Індії, хоча суми національного доходу, якщо судити тільки по подібним складовим, можуть свідчити саме про це.
Частка витрат на оборону в загальній величині державних витрат в кожній країні різна. Країни, що витрачають на ці цілі менше, можуть більше уваги приділити підвищенню реального добробуту громадян. Як зазначалося, показник національного доходу подібні відмінності не враховує.
Країни різняться за тривалістю робочого тижня, частці працюючих жінок, чисельності індивідуальних підприємців, інтенсивності товарно-грошових відносин, обсягом робіт, виконуваних самими людьми для задоволення власних потреб, величиною тіньового сектора і правильності заповнення податкових декларацій. Всі ці особливості також повинні бути враховані за допомогою відповідних поправок.
Необхідно врахувати відмінності в розподілі національного доходу між громадянами, про що вже говорилося вище.
Наявність медичних і освітніх установ на тисячу чоловік також може мати відчутні відмінності, що також визначає рівень добробуту країни.
Чи зростає національний дохід? Якщо так, то чи росте він досить швидко? Збільшується він швидше, ніж національні доходи інших країн? Чи достатні внутрішні інвестиції хоча б для підтримки нинішніх стандартів добробуту в майбутньому? Щоб знайти відповіді на ці та подібні до них питання, потрібні порівняння національних доходів з іншими країнами і різні часові зрізи, звичайно, враховують обставини, зазначені вище.
Для виявлення залежностей між різними складовими економіки
Якщо статистика національного доходу дозволяє виявити залежність між такими показниками, як, наприклад, інвестиції та економічне зростання, витрати на освіту і економічне зростання або прибуток і рівень капітальних вкладень, то така інформація є дуже корисною для планування національного розвитку.
Крім того, подібні дані показують певні тенденції, наприклад, можуть свідчити про частку національного доходу, споживаного органами влади.
Для надання допомоги уряду в управлінні економікою
В даний час вважається, що для досягнення повної зайнятості, стабілізації фінансової системи та забезпечення сталого економічного зростання необхідно централізоване планування економічного розвитку. Але для вирішення подібного роду завдань треба розташовувати усіма даними про споживчі та інвестиційних витратах, величинах експорту та імпорту і т. д. Яким чином ці дані можуть бути використані при управлінні країною, буде показано нижче.
Для відстеження змін в розподілі доходу
Вчений-економіст не цікавиться проблемою “справедливості” розподілу доходу. Це турбота уряду, так як йому треба встановлювати ставки податків і вирішувати завдання політичного характеру. Але саме дані по національному доходу, зібрані економістами, служать статистичною базою для прийняття рішення по всіх подібних питань.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)