Норма накопичення: визначення
Норма накопичення – складова вкладень в ВВП країни, один з основних показників, який відображає темпи зростання економіки. Чим більше норма накопичення, тим очевиднішим є зростання економіки і навпаки.
Норма накопичення – частка капіталу, який виділяється в якості інвестицій (вкладень коштів) в загальному обсязі отриманого прибутку. У сфері макроекономіки накопичення – частина фінансових коштів, які виділяються суспільством і державою для досягнення певних завдань в майбутньому, а в подальшому інвестуються в розвиток країни і враховуються в загальному національному доході.
Норма заощаджень – параметр, який змінюється в широкому діапазоні – від 10 до 40 відсотків. Причина зміни – інвестиційна політика країни. Норма заощаджень може бути невиробничого і виробничого накопичення, в залежності від того, в яку з сфер направляються інвестиції (заощадження).
Норма накопичення: сутність та особливості
Поняття норми накопичення часто застосовується в підприємствах, незалежно від діючої форми власності. В результаті формується національний фонд накопичення. Як правило, ряд перетворень відбувається і в національному доході, який ділиться на дві гілки – фонду споживання і фонду накопичення, що знаходяться в зворотній залежності один від одного.
Обсяг національного накопичення залежить від обсягів (пропорцій), за якими відбувається поділ фондів накопичення і споживання.
У свою чергу, на обсяг накопичень впливає декількох факторів:
– обсяг національного прибутку. Чим вище рівень розвитку всередині країни, тим більшу величину мають накопичення;
– розмір процентної ставки позики. Тут є зворотний зв’язок. Чим більше розмір ставки відсотка, тим нижче обсяг і норма накопичень;
– обсягу заощаджень громадян певної держави;
– норми доходу всередині національної економіки країни. Цей показник знаходиться в залежності від витрат в сфері виробництва і рівня цінової політики;
– потужності виробничої сфери та її оснащення. Цей фактор впливає на кожну галузь зокрема;
– податкової політики і податків усередині країни. Чим нижче рівень податків, тим більші можливостей є у громадян і країни в цілому.
Що стосується національних накопичень і їх норм, то вони можуть сильно відрізнятися (в залежності від року). Наприклад, якщо скласти пару графіків – національні накопичення і національний дохід по кожному з років, то виходить цікава картина. Національний дохід буде змінюватися плавно, поступово. Що стосується обсягу національних накопичень, то тут часто мають місце “скачки” (різке зростання або спад).
Норма накопичення в національному масштабі дорівнює загальному обсягу (маси) накопичень, поділених на національний дохід. Є і другий спосіб розрахунку, коли маса інвестицій ділиться на національну прибуток. При цьому отриманий параметр завжди виражається в процентному відношенні.
Особлива увага приділяється і особистого доходу населення, який ділиться на кілька категорій – фонди споживання і заощадження, а також виплата податків та інших зобов’язань. На практиці норми накопичення і заощадження часто плутаються між собою. Насправді ж, ці поняття різні за своєю суттю.
Заощадження – це застосування наявної в розпорядженні прибутку з метою зниження загального споживання. Кінцеве завдання – підвищити споживання, але вже в майбутньому.
Накопичення – використання поточних заощаджень для збільшення обсягів виробництва. По суті, основна мета – зростання виробничого споживання. Як наслідок, заощадження не можна співвідносити з накопиченням. При цьому відрізняються і мотиви, адже мета накопичення – підвищення доходів через деякий проміжок часу.
Накопичення – частка заощаджень, які вкладаються (інвестуються) громадянином або підприємством (юридичною особою) для отримання прибутку в майбутньому. Накопичення з позиції макроекономіки має тісний зв’язок з власністю.
У свою чергу, норма заощадження – частина особистого прибутку, яка залишилася в розпорядженні власника і застосовується для погашення заборгованості або простого накопичення. При цьому головне завдання – збереження, а не споживання засобів. Розрахунок норми заощадження можна виконати шляхом ділення обсягу особистих заощаджень на особистий прибуток.
З позиції окремого громадянина норма накопичення – певна частина доходу, яка виділяється як інвестиція (капіталовкладення). У структурі держави норма накопичення – кошти, які виділяються для досягнення певних цілей шляхом інвестування. Норма може змінюватися в широкому діапазоні – від 10 до 40% (багато що залежить від обраної політики в інвестиційній сфері).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)