Норма банківського прибутку
Банки є комерційною організацією, тому планують від своєї діяльності отримувати прибуток. Вона формується за рахунок різниці між процентними ставками. Вартість кредиту, що видається завжди вище, ніж сума відсотків, виплачених вкладникам по їх депозитах.
Валовий прибуток фінансової установи – це різниця між позичковими відсотками та загальною сумою відсотків за вкладами.
У 1995 році середньорічні ставки за даними двом продуктам становили:
- Японія: по кредитах – 3,40, а по депозитах – 0,72; Великобританія: по кредитах – 6,69, а за вкладами – 4,1; Канада: за кредитами – 8,65 і 7,15 по депозитах; США: за кредитами – 8,83, а за вкладами – 5,92; Німеччина: по кредитах – 10,94, по депозитах – 3,85; Китай: по кредитах – 12,06, а по депозитах – 10,98.
У суму валового прибутку включають дохід від всіх здійснюваних банком операцій, включаючи і обмін валют. Частина отриманого доходу використовують на виплату заробітної плати персоналу, оренду приміщень, господарські витрати, купівлю та обслуговування офісної техніки, меблів. Залишок коштів є чистим прибутком банку. На основі цього показника розраховують норму банківського прибутку. Це співвідношення чистого доходу до власного капіталу банку. Показник виражають у відсотках.
Від чого залежить норма чистого прибутку банку?
На норму прибутку фінансових установ впливають два показника, а імен – розмір процентної ставки по позиках і норма прибутку підприємницького капіталу.
Як правило, норма прибутковості капіталу банків не перевищує аналогічний показник підприємств промислової і торговельної сфери. Але є й винятки. Наприклад, в екстрених ситуаціях (коли потрібно врятувати фірму від банкрутства), підприємець бере кредити за завищеною відсотковою ставкою, яка більше ступеня збільшення капіталу. В даний час ступінь збагачення фінансових установ і великих промислових підприємств знаходиться на однаковому рівні.
Рівень прибутковості банківського капіталу також залежить від відсоткової ставки за позиками, яка визначає вартість кредитних ресурсів. З урахуванням конкуренції і тенденцій на ринку розмір ставки може сильно змінюватися. Визначення її мінімального значення немає. У період економічного спаду вона може наближатися до нуля.
Види позичкових процентних ставок
У банківській практиці виділяють дві категорії ставок по кредиту: середню і ринкову. Остання формується з урахуванням вартості позикових капіталів, які в цей період є на ринку. Вона відображає всі зміни, що відбуваються в економіці, підйоми і спади в виробничій сфері, і інші фінансові показники. Середня процентна ставка розраховується з урахуванням довгострокових тенденцій зі зміни розміру відсотка.
З урахуванням попиту і пропозиції позикових коштів, визначити динаміку процентної ставки досить складно. Якщо попит на кредити вище, ніж його пропозиція, то розширюються масштаби його використання. При невисокому попиті і великій кількості вільних кредитних ресурсах, процентна ставка знижується.
У другій половині двадцятого століття більшість країн з розвиненою промисловістю відчувають брак позичкового капіталу. Особливо в сфері середньо – і довгострокових інвестицій. Це викликано тим фактором, що в умовах науково-технічного прогресу великі корпорації багато фінансових ресурсів використовують на підвищення кваліфікації персоналу, покупку нового сучасного обладнання. Держава також проявляє великий попит на кредитний капітал.
Постійний попит на кредити привів із зростання процентних ставок. Так, в 1950-х роках в Штатах короткострокові кредити видавалися під 1,5-4% річних. У 70-80 роках ставки виросли в 2,5 рази.
На розмір процентної ставки також впливає соціальне і фінансове становище позичальника. У великих корпорацій є можливість оформити кредит на доступних і вигідних для них умовах. Невеликі фірми, фізичні особи позбавлені такої пропозиції. Для них ставка по кредитах значно підвищується, а довгострокові позики надають тільки під заставу рухомого і нерухомого майна. Також банк може зажадати фінансове поручительство.
В умовах високого рівня інфляції дуже важливо визначити реальну і номінальну процентну ставку. Реальна – це номінальна ставка (розмір ставки, яка фактично становить в цей період, скоригована з урахуванням діючої інфляції). Наприклад, рівень інфляції в країні дорівнює 8%. Номінальна ставка за кредитом становить 14% річних. В такому випадку реальна процентна ставка визначається в такий спосіб: 14 – 8 = 6% річних. Якщо взяли в борг 100 грошових одиниць, то через рік вам потрібно буде повернути 106, а не 114. Але в Росії в кредитній сфері спостерігаються зовсім інші тенденції.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)