Мистецтво в боротьбі з фашизмом
Найглибша драма, пережита людством в 30-40-і рр., Потрясла все існування художньої культури. Еміграція архітекторів і художників з країн, захоплених фашизмом, внесла чималі зміни в демографію художньої культури світу. Діяльність іспанця Ф. Кандела в Мексиці, німців В. Гропиуса і Л. Місан США істотно вплинула на розвиток архітектури цих країн.
Формується потужний антифашистський рух, що увібрало в себе демократичні сили національних художніх шкіл. Гасло “Культура проти фашизму” стає одним з головних гасел всього антифашистського руху. Мистецтво з великим трагізмом відгукується на загрозу фашизму, б’є на сполох, оголошуючи загальну тривогу. Одночасно в мистецтві поширюються життєлюбні, оптимістичні образи. Нова якість набуває ставлення до національних і культурних цінностей.
Коло творів, жанрів, стильових напрямків дуже великий.
Яскраву сторінку в боротьбу з фашизмом внесла художня культура Народного фронту у Франції. З політичними картинами виступають Е. Кюсс ( “Демонстрація”), Б. Таслицький ( “Червневі страйку 1936 р “), П. Пікассо і скульптори М. Аронсон, Ж. Липшиц, Ж. Саландра працюють над портретами політичних борців. Художники Ф. Грюбер, М. Лінгнер виконують панно для масових мітингів, маніфестацій. Інтенсивно розвивається мистецтво політичного плаката. Друге найяскравіше явище в історії антифашистського мистецтва 30-х рр. викликане до життя епохою Іспанської республіки. Графічну серію виконав радянський художник Ю. Н. Петров “Іспанія. 1936 – 1937 роки “. X. Гонсалес створює в 1937 р статую селянки “Материнство”. Іспанської темі присвячена сатирична графіка газет, журналу “Крокодил”. Художники різних країн в Мексиці виступили з антифашистськими плакатами (Ж. Міро, Дж. Хартфілд).
Цілком закономірно в ці грізні роки на перший план висувається публіцистичне мистецтво – політична сатира, що досягла надзвичайно масового впливу в малюнках Б. Єфімова, Кукринік-сов та ін. З ініціативи М. М. Черемниха в “Вікнах ТАСС” відроджується традиція мальованого і розмноженого політичного плаката. Новий підйом переживає мистецтво поліграфічного плаката (І. Тоидзе “Батьківщина-мати кличе!”), Ж. Карлю “Між молотом і ковадлом”).
До символічних рішень приходить історична радянський живопис (П. Корін – триптих “А. Невський”).
У мистецтві західних країн можна вловити дві тенденції:
- Художня творчість, відгукується на драму часу своїм емоційним станом; Мистецтво опору, що бореться з фашизмом.
До першої, наприклад, належать картина американського художника Б. Шана “Червона сходи”. До другої – творчість Е. Треккані, Е. Піньона і ін.
Але, головним чином, демократичні ідеї затверджувалися в романтичному творчості, що відобразив народ як силу, яка винесла всі тяготи визвольної боротьби і добившую перемогу над фашизмом (малюнки Б. Таслицького, акварелі “Розстріл” і “Блокада” І. Бешкова в Болгарії). Творчий пафос несла і архітектура.
На шлях боротьби з фашизмом вступила і музика. В СРСР в перші дні війни була створена гімн-пісня “Священна війна” (муз. Александрова, їв. Лебедєва-Кумача). Пекучі проблеми сучасності були втілені в творчості Д. Шостаковича. Сьома симфонія, “Ленінградська” – це поема про боротьбу, про прийдешній перемозі радянського народу, звернення до народів Землі, попередження про страшну небезпеку, яку несе людству фашизм. Натхненним закликом до боротьби з ворогом звучали пісні Блантера, Лістова, Мокроусова, Соловйова-Сєдого, Семеняко і ін. Композиторів.
Протести навалі варварів звучали в Третьою Літургійної симфонії Онеггера, в “Військовому реквіємі” англійського композитора Бріттена.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)