Виникнення мистецтва: мистецтво епохи античності
Витоки мистецтва лежать в глибоку давнину, коли з’явилися перші твори, виконані первісним людиною – наскальні розписи, скульптури з дерева і кістки, орнаментовані предмети побуту.
Перші приклади художньої діяльності людини відносяться до палеоліту. Вони знайдені на території Європи, Північної Африки, в Південній Азії.
На стоянках часів палеоліту вченими знайдені предмети, що мають художню цінність. Це малюнки, рельєфи на скелях, візерунки, силуети звірів і ін. Великий інтерес представляє печерний живопис і скульптура. На стінах і стелях печер – численні зображення, виконані мінеральними фарбами. Це в основному зображення тварин. Контури людських фігур трапляються рідко.
Тільки в епоху неоліту стали зображати сцени з життя первісного племені – полювання, битви і т. д. Подібні пам’ятники розкидані по всій планеті (в Іспанії – печера Альтаміра, у Франції – Монтеспан, є в Сибіру, на Дону, в Італії та ін.).
Мистецтво неоліту вже більш умовно. У неоліті переважають НЕ розрізнені зображення окремих фігур, а пов’язані композиції, сцени.
Для епохи бронзи і заліза важливим досягненням є монументальна архітектура. Її виникнення пов’язане з розвитком релігійних уявлень людей. Відомо три типи монументальних споруд того часу: менгіри, дольмени, кромлехи.
Одночасно народжувалося мистецтво звуків. З’явилися перші музичні інструменти.
Вся європейська цивілізація заснована на досягненнях античної цивілізації. До античності походять сучасні літературні жанри, філософські системи, принципи архітектури, скульптури, основи астрономії, математики, природознавства. Ідеал античності – вільний, гармонійно розвинена, прекрасний духом і тілом людина. Антична. культура глибоко гуманна, так як звеличує і прославляє людини.
Головним джерелом наших знань про епоху гомерівської Греції є поеми “Іліада” і “Одіссея”.
Найбільш поширеним видом мистецтва цього періоду була Вазова розпис.
В архаїчний період (VIII – VI ст. До н. Е.) Зародилися етичні норми і принципи моралі, естетичні ідеали античності. Також з’явилися філософія, наука, основні жанри літератури, ордерна архітектура, олімпійські ігри.
Вищої точки культурного розвитку Греція досягла в класичний період (V – IV ст. До н. Е.) Центр культурного життя грецького світу перемістився до Афін. Найвищого розквіту досягли архітектура і мистецтво. В архітектурі остаточно склався класичний тип періптеріального храму. Символом античної Греції став Афінський акрополь. Ідеал людської особистості був втілений скульптором Фідієм в статуї Афіни-діви і знаменитої статуї Зевса Олімпійського.
У IV ст. до н. е. центр архітектури перемістився в Малу Азію. В малоазійських містах зберігався іонічний стиль. Пишним і грандіозним був храм Артеміди в м Ефесі. Пишність будівель свідчила про наближення епохи еллінізму, в якій злилися воєдино грецькі і східні культурні запозичення. В архітектурі ведучу роль грають вже не храми – культові споруди, а споруди світського характеру – театри, гімназії, палестри.
Скульптура IV ст. до н. е. передавала більше індивідуальних рис. На зміну величавості, гідності, деякою суворості класичного стилю прийшли інші тенденції – драматичний пафос, ліризм, задушевність, граціозність. Їх втілили в своїй творчості Скопас, Пракситель, Лисипп.
Центрами елліністичної культури були острови Егейського моря (Родос, Делос), Пергам в Малій Азії, Антіохія в Сирії, Олександрія Єгипетська. Мистецтво епохи еллінізму набуло більш світський характер і являло собою сплав різних напрямків і стилів.
Особливий розвиток отримує будівництво громадських будівель і споруд. Монументальність міському ансамблю надавали обов’язкові портики, які переховували від палючого сонця і дощу.
Виникають кам’яні театри – Б Сіракузах, Пер-гаморі, Ороном, Дельфах. Специфікою елліністичної культури була поява нового типу будівель – бібліотеки (Олександрія, Пергам). У храмовій архітектурі використовувався іонічний ордер.
У скульптурі переважала тенденція до зображення приватного, особистого. Одна з чудових статуй еллінізму – Ніка Самофракийская. Великою славою користалася скульптурна група “Лаокоон”, виконана Полидором, Афинодором, Агесандром.
Римська культура, що проіснувала більше 12 століть, була явищем більш складним, ніж грецька культура. Римська цивілізація була епохою найвищого розквіту античної культури і, разом з тим, її останньою сторінкою.
На початку I тис. До н. е. територію Апеннінського півострова населяли індоєвропейські племена. На формування римської культури великий вплив зробили латини, етруски. Розквіт етруської культури в Італії доводиться на VII – VI ст. до н. е. Їх міста мали регулярне планування, безліч храмів, хорошу систему каналізацій. Важливе місце в етруської культури займала практика гадань.
Римська культура V – IV ст. до н. е. вбирала різні методи впливу, перш за все, етруські і грецькі. Йшов розвиток латинської мови і писемності. Поширювалася грамотність, розвивалася риторика, велося велике будівництво.
В к. III тис. До н. е. на основі латинської мови в Римі формується епічна поезія. Одним з перших римських трагіків був Лівії Андроник, грек за походженням, переклав на латину “Одіссею”. Першим римським прозаїком вважається Марк Порцій Ка-тон Старший. З’являються історичні твори (Полібій “Всесвітня історія”). Великим римським вченим-енциклопедистом був Марк Теренцій Варрон, філософом – Тіт Лукрецій Кар (автор поеми “Про природу речей”), одним з кращих ліриків – Катулл і інші.
В архітектурі римляни застосовували, в основному, 4 ордера: тосканський, доричний, іонічний і коринфський. На відміну від грецьких, римські храми грандіозніше.
Римляни використовували тип круглих храмів (храм Вести), колони, арочні і склепінчасті конструкції. Специфічним римським типом споруди була тріумфальна арка. Все р. I в. до н. е. в Римі з’явилися перші величні мармурові споруди (Новий Форум). Головні вулиці та площі м Риму прикрашалися чудовими мармуровими статуями.
В історії Римської імперії (30 р. До н. е.. -476 м) спостерігалися періоди-піднесення та спаду.
Культура “століття Августа” (30 р. До н. е.. – 14 р) переживала блискучий розквіт, свій “золотий вік”. В цей час завершився синтез античної грецької і римської культури. Високої досконалості досягли література і мистецтво, остаточно сформувалася антична культура. Найбільш плідним цей час було для римської поезії. Її розквіт пов’язаний з іменами Вергілія, Горація, Овідія.
Архітектуру “епохи Августа” відрізняли витончені й стрункі класичні пропорції (портик Октавії). Чудовим досягненням римської будівельної техніки була будівля храму всіх богів – Пантеону в Римі.
Культура “століття Августа” створила передумови для всебічного розквіту римської культури в I – II ст. зберегла свій блиск і пишність, а в деяких відносинах перевершила колишній рівень.
Так, Нерон майже повністю перебудував центр Рима. У I ст. був побудований відомий амфітеатр Колізей. У Римі збереглися тріумфальні арки Тита, Септимія Півночі, ‘Костянтина. Одним з чудових римських споруд були терми (лазні).
Певних успіхів досягла скульптура. З’являється римський портрет. У II ст. в Римі з’явилися перші кінні статуї (статуя Марка Аврелія).
З III в. спостерігається падіння образотворчого мистецтва, що було пов’язано зі змінами в імперії і впливом “варварів”.
Отже, антична культура справила величезний вплив на подальший культурний розвиток людства.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)