Музичне мистецтво Античності
Народженню музики, як свідчить один з відомих міфів, ми зобов’язані Стародавній Греції. Завдяки грекам надбанням музичної культури стали такі найважливіші поняття, як:
- Мелодія; Гармонія; Ритм; Хор; Оркестр; Рапсодія; Симфонія.
У житті греків музика значила дуже багато чого.
Вона супроводжувала їх:
- На святах та урочистих ходах на честь богів; Звучала під час гімнастичних змагань атлетів; Олімпійських ігор; Поетичних турнірів; Театральних вистав.
Навчання музичному мистецтву, його теорії та прийомів виконання було обов’язковою частиною загальної системи освіти громадянина і вважалося найважливішим засобом впливу на моральний світ людини. Аристотель підкреслював здатність музики “надавати вплив на етичну сторону душі” людини.
Багато чого можуть розповісти про роль музики і походження музичних інструментів:
- Давньогрецькі міфи; Скульптура; Розписи на вазах і стінах храмів.
Любов’ю та повагою користувалися мандрівні співаки – оповідачі епічних переказів Аеди і рапсоди, які оспівували подвиги героїв і діяння богів. Вони виконували піснеспіви у супроводі ліри (формінгса), струни якої натягалися поперек черепахового панцира.
У VII-VI ст. до н. е. виникла хорова і сольна, цивільна і військова лірика. Найбільшим поетом-ліриком став Піндар (нар. в 518 р. до н. е..), який писав урочисті оди, призначені для виконання на гімнастичних або “мусичних” змаганнях. Прославилася і поетеса Сапфо (VII – VI ст. до н. е.) – “Десята муза” з острова Лесбос. Вона створила школу, де знатні дівчата навчалися поетичному мистецтву, пляскам і співу.
Музичне мистецтво стародавніх греків було переважно вокальним (спів в інструментальному супроводі).
Перевага віддавалася струнним щипковим інструментам:
- Формінгсу (стародавньому різновиду ліри); Лірі і кіфарі, які найкраще підходили для піднесеного музикування.
Серед духових інструментів були поширені флейта пана і авлос (інструмент типу гобоя).
Авлос зазвичай супроводжував театральні вистави, гімнастичні та танцювальні виступи. Вважалося, що цей інструмент більш за інших здатний хвилювати душу людини.
Але особливу перевагу греки віддавали лірі, яка супроводжувала:
- Танець і пантоміму; Театральні вистави і декламацію віршів.
Не випадково давньогрецьких поетів іменували пісноспіваками і зображували з лірою в руках. До назви цього інструменту, як відомо, сходить літературний термін “лірика”. Саме тому ліра стала символом поезії та музичного мистецтва.
В античній трагедії у музики була надзвичайно важлива функція – викликати у глядачів необхідні, на думку драматурга, почуття і думки. Роль “ідеального глядача”, здатного проникливо і мудро витлумачувати сенс який відбувається на сцені, виконував хор. У комедійних ж уявленнях музика мала значно менше значення.
На жаль, відновити справжнє звучання давньогрецької музики сьогодні неможливо через практично повну відсутність нотних записів.
Музична культура Стародавнього Риму
Музична культура Стародавнього Риму розвивалася багато в чому під впливом грецької, пізніше сюди стала проникати музика зі Сходу, особливо з Сирії та Єгипту. Цей сплав різностильності музики цілком відповідав примхам багатих римлян, провідних дозвільний спосіб життя, – музика покликана була:
- Пробуджувати “зніжені почуття”; Веселити; Створювати святковий настрій.
Виключним попитом користувалися вчителя музики і танців.
Саме таку професію поет Марціал (бл. 40 – бл. 104 рр.) радить обрати синові: лише в цьому випадку йому буде забезпечена кар’єра.
Гарним смаком у римських меценатів вважалося мати оркестри з рабів. Вперше була введена практика організації музичних концертів. Великий успіх мали публічні концерти грецької класичної музики та виступи віртуозів, багато з яких були улюбленцями імператорів. На честь деяких музикантів на площах міст зводилися пам’ятники.
Особливою популярністю користувалися музичні змагання:
- Поетів; Співаків; Кіфаристів (виконавців на кіфарі).
Переможців урочисто вшановували і увінчували лавровими вінками.
Римська музика була найтіснішим чином пов’язана з лірикою. Не випадково Ювенал називав істинним поетом того, хто поєднує вірші з мелодіями. Покладені на музику ліричні твори Овідія, Горація і Катулла демонстрували органічну єдність цих мистецтв. Серед музично-поетичних жанрів Стародавнього Риму можна назвати пісні:
- Тріумфальні або переможні; Застільні; Весільні; Поминальні.
Музика звучала і під час народних свят, наприклад, збору врожаю. У хвалебних гімнах люди висловлювали подяку богам за зібраний урожай і молили їх про майбутнє.
Знаменитими й улюбленими були свята бога Вакха – вакханалії, які супроводжувалися музикою, співом і танцями.
Поступово музика ставала ремеслом, яке здатне лише забавляти і розважати публіку, а тому деякі сучасники тієї епохи стверджували, що музика, якщо і збуджує почуття, то не більше, ніж кухарське Мистецтво.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)