Загальне поняття про музичне мислення

Пізнання об’єктивної дійсності, починаючись з відчуття і продовжуючись у сприйнятті, переходить до мислення. Мислення, виходячи за межі чуттєвих даних, розширює межі пізнання і поглиблює його. Воно співвідносить дані відчуттів і сприймань і через відносини між цими чуттєвими даними розкриває нові, в безпосередніх чуттєвих даних не представлені абстрактні властивості речей і явищ. Мислення відображає буття в його зв’язках і відносинах, в його різноманітних опосередкуваннях [10. С. 309].
Мислення розкривається в узагальненнях і являє собою процес руху думки. Воно відбувається за допомогою понять, суджень і умовиводів і включає такі операції, як порівняння і класифікація, аналіз, синтез, узагальнення і абстракція. Генетично становлення мислення відбувається в такій послідовності: наочно-дієве, наочно-образне, абстрактно-теоретичне мислення [Там само. С. 310-328].
У музичній психології проблеми, пов’язані з мисленням, стали розглядатися в другій половині ХХ ст. Інтерес до них був пов’язаний, по-перше, з практикою музичної освіти, що зумовило участь педагогів-музикантів у розробці даних проблем; по-друге, з вивченням специфічної мови музики в музикознавчих дослідженнях, що підводило до процесів музичного мислення з іншого боку – виходячи з особливостей самої музики.
У педагогічних дослідженнях розробка проблеми музичного мислення належить Г. М. Ципін, який досліджував процеси формування мислення учнів-музикантів і простежив дію загальнопсихологічних закономірностей формування та розвитку мислення стосовно до специфічного процесу навчання грі на музичних інструментах. Це дозволило сформулювати принципи розвивального навчання в професійному музичному освіті, які спрямовані на розвиток мислення учнів у процесі оволодіння виконавською майстерністю.
Вивчаючи ці процеси, Г. М. Ципін звертає увагу на кілька важливих пунктів.
По-перше, музичне мислення є різновид мислення взагалі. Специфічність музичного мислення, важлива роль у ньому емоційної сфери, яка була безсумнівна ще задовго до виникнення наукових досліджень музичного мислення, дозволяли вважати музичне мислення чимось особливим, в принципі відрізняється від мислення взагалі. Основою для таких тверджень може послужити і визначення Б. М. Теплова, який стверджував, що змістом музики є емоції.
Не заперечуючи положення про важливість розвитку емоційної сфери навчаються музиці, Г. М. Ципін загострює увагу на тому, що, по суті, мова йде про різні види мислення: образного (іноді його називають емоційно-образним) і логічного. Вони діють у взаємозв’язку, і неодмінна участь образного мислення в музичній діяльності не заперечує необхідності участі в ній логічного. “Зі сказаного випливає, – пише Г. М. Ципін, – що музичне мислення підпадає (не може не підпадати!) Під вплив деяких загальних закономірностей, що регулюють протікання емоційних і інтелектуальних процесів (операцій) у людини. Так, воно не тільки чуттєво-конкретно, при певних умов і обставин в його функції входить також і оперування абстрактними, абстрактно-логічними категоріями. Іншими словами, емоціогенние природа музичного мислення аж ніяк не перешкоджає оперированию певними системами теоретичних категорій і понять “[9. С. 247].
Про це ж свідчить наявність понятійного компонента в структурі музичного мислення, що проявляється в практиці музичної освіти. Навчається музиці на будь-якому етапі оперує розвиненою системою понять; якби музичне мислення принципово відрізнялося від мислення взагалі, то всі визначення, що виникають у процесі оцінки музичних явищ, зводилися б до междометиям, що виражає емоційні стани [12].
По-друге, музичне мислення, як і мислення взагалі, базується на знаннях, але не адекватно ім. Знання – в даному випадку знання музики та пов’язаних з нею відомостей (а це, враховуючи асоціативність як одна з якостей музичного сприйняття і мислення, величезна область) – створює інформаційну основу, на якій здійснюється процес розвитку мислення. Цей процес диалектичен: при засвоєнні досить складною для студента інформації відбувається зміна в бік ускладнення його психічних функцій, яке, у свою чергу, створює основу для засвоєння нових, більш складних знань. Дане положення сформульоване на основі діяльнісного підходу до розвитку мислення (С. Л. Рубінштейн) і теорії розвитку вищих психічних функцій (Л. С. Виготський), зокрема, вказівки про необхідність орієнтації на зону найближчого розвитку в навчанні.
При цьому не можна недооцінювати роль знань у формуванні музичного мислення: вони не просто дають поштовх тим чи іншим розумовим операціям, але формують ці операції, визначають їх зміст і структуру [9. С. 240]. Г. М. Ципін пропонує користуватися формулою мислення є знання в дії.
По-третє, в процесі музичного навчання всі розумові операції підкріплюються ігровою практикою, що дає опору на чуттєве сприйняття і полегшує засвоєння абстрактних схем і понять. До цього додається естетичне переживання, засноване на емоціях, в результаті чого інтелектуальна активність може трансформуватися в емоційну і навпаки: розуміння музики, її форми і змісту здатне багато в чому посилити відповідне естетичний зміст [12. С. 129-142; 9. С. 225-240].
Психолого-педагогічний ракурс вивчення музичного мислення повинен доповнюватися і підкріплюватися музикознавчими дослідженнями. Вітчизняне музикознавства ХХ ст. дало великий і цінний матеріал з даної проблеми, незважаючи на те, що спрямованість таких досліджень передбачала вивчення в першу чергу особливостей мови музики. Виявлення властивостей музичної мови виявилося тісно пов’язаним з визначенням структури та змісту музичного мислення; воно надало музичної психології той матеріал, якого не могли дати общепсихологические та психолого-педагогічні розробки.
Одна з перших концепцій, безпосередньо виводять до проблем музичного мислення, належить Б. В. Асафьеву. У його інтонаційної теорії полягає положення про те, що інтонація є смисловий першоосновою музики, головним носієм музичного сенсу. Всі музичне мистецтво має інтонаційну основу, і будь-яка думка, щоб бути вираженою музично, тобто в звуках, набуває форму інтонації [1].
Інтонація двоїста за своєю природою: вона містить і емоційний, і інтелектуальний компонент. Звідси – подвійна природа музичного мислення, в якому дані компоненти нерозривно пов’язані.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Загальне поняття про музичне мислення