Творчий діалог: “Мистецтво писати – це мистецтво скорочувати” – Модель засідання шкільної літературно-творчої студії
В. Коваленко,
Кандидат педагогічних наук, доцент
Черкаси
Автор методичної розробки пропонує ефективні шляхи удосконалення поетичних творів обдарованих старшокласників через ознайомлення їх із психологією та правилами літературної творчості, пошук нової художньої інформації.
Ключові слова: літературна творчість, правила літературної творчості, художній образ, художня цінність твору, наслідування, удосконалення творчого продукту.
Скарбничка думок
“Написати добре означає, не написати нічого зайвого” (Григір Тютюнник).
“Найбільше вміння письменника – це вміння викреслювати” (Ф. Достоєвський).
“Для того, щоб здивуватися, досить хвилини; для того, щоб здивувати, потрібні довгі роки” (Клод Гельвецій).
“Потреба перетворювати в досконале є мистецтво” (Ф. Ніцше).
“Суперник, який викриває ваші помилки, набагато корисніший для вас, ніж друг, який приховує їх” (Леонардо да Вінчі).
Тема. Обговорення творчого доробку Ірини З., 11 клас.
Мета: під час колективного обговорення віршів старшокласниці стимулювати учнів до висловлювань доброзичливої критики, культури творчого діалогу; ознайомлювати із правилами літературної творчості, зокрема, основами віршування, шляхами удосконалення написаних учнями поетичних творів (скорочення, увиразнення, заміна окремих образів, уточнення деталей і та ін.); розвивати вміння пошуку шляхів нової художньої інформації та варіантів її реалізації у творчий продукт.
Хід засідання
1. Обмін новими думками, враженнями, інформацією щодо подій у літературно-мистецькому житті України, зокрема міста.
2. Скарбничка думок.
Порада: перед обговоренням творчого доробку учнів словесникові необхідно звернути їхню увагу на думки відомих людей – як на своєрідні настанови, правила літературної творчості – та спробувати пояснити їх зміст. У процесі творчої співпраці (під час редагування творів) учні знаходитимуть підтвердження тим думкам та занотовуватимуть їх до свого щоденника з психології літературної творчості.
3. Творчий діалог ( процес обговорення та редагування віршів).
Порада: з метою продуктивнішого осмислення художнього рівня віршів та ефективності творчої співпраці кожному із учасників обговорення необхідно перед очима мати вірші ровесниці; кожен вірш варто читати перший раз для загального враження, далі – за необхідності.
Читання Іриною новостворених віршів.
Літо
Яблуком червоним сонце догорає.
І співає пісню на горісі птах.
Я тебе чекаю, як колись чекала,
Червень у черешнях й на моїх губах.
Вже доспіли вишні у садах зелених,
І клечаним тижнем пахне у дворі.
Ти прилинь до мене, ти прийди до мене.
Бачиш, засвітилась зірка угорі.
Битими стежками поспішає літо,
Загляда в городи, дивиться в поля.
І натхненно диха недоспіле жито,
І від щастя плаче росами земля.
Враження від прочитаного.
Порада: необхідно на початку обговорення знайти можливість позитивної оцінки твору навіть у разі відсутності в ньому художньої цінності.
Думки і зауваги літстудійців та керівника:
– і в мелодії вірша, і в окремих художніх образах відчувається пряме наслідування поезії М. Рильського “Яблука доспіли, яблука червоні” ;
– є цікаві художні образи, не наслідувані автором твору, як-от: клечаним тижнем пахне у дворі, битими стежками поспішає літо, загляда в городи, дивиться в поля, натхненно диха недоспіле жито;
– пересічні “легкі” рими в останній строфі: поля-земля;
– відомими є художні образи типу: засвітилась зірка угорі, плаче росами земля, яблуком червоним сонце догорає. Хоча яблуко чи вишня не можуть червоно догорати, а лише згорати – чорніти. І ще одне зауваження: у червні навряд чи є вже червоні яблука.
Керівник студії. Що можна і чи можна зробити з цього вірша, аби не втратити художніх знахідок Ірини і щоб у ньому не відчувалося наслідування?
Літстудійці:
– скоротити його, відкинувши всі відомі художні образи;
– замінити у першому рядкові слово яблуко на ті ж черешні чи вишні, адже у М. Рильського поезія починається саме яблуками. Або ж взагалі можна почати поезію іншим рядком чи й строфою, наприклад останньою.
Керівник студії. Що найперше примусило нас зреагувати на те, що цей вірш наслідувального характеру?
Літстудійці. Однаковий початок і ритмомелодика вірша, як і у відомого поета.
Керівник студії. Спробуймо змінити мелодію вірша. Це можна зробити шляхом перестановки (інверсії) та скорочення слів, способу римування (перехресного – на парне чи кільцеве), внаслідок чого зміняться наголоси, кількість складів, жіночі на чоловічі клаузули (чи навпаки), а отже, і характер ритмомелодики.
Візьмімо перші два рядки і поекспериментуймо.
Варіант перший:
Співає пісню на горісі птах,
Згорає сонце яблуком червоним…
Варіант другий:
Червоне сонце яблуком згорає,
Співає пісню птаха на горісі…
Варіант третій:
Яблуком сонце згора,
Птаха співа на горісі…
Варіант четвертий:
На горісі птах співає пісню.
На горісі…
В стрісі неба сонечко сховалось,
В неба стрісі… і та ін.
Як свідчать джерела психології творчості, поезія часто може народжуватися з появи мелодії, що випливає, як правило, з настрою творця – сумного чи веселого. Кожен із нас може обрати співзвучну своєму душевному настрою мелодію. Але дослухаймося до мелодії, яка найближча авторці. Головне – щоб вірш звучав свіжо, неповторно.
Колективне конструювання вірша Ірини 3.
Ідея твору: літній, сповнений свіжості клечальної зелені червневий вечір – і свіжості перших почуттів, знеможного чекання ліричною героїнею свого обранця.
Настанова 1. Важливим у конструюванні поетичного твору є пошук шляхів увиразнення ідеї через влучні художні образи, деталі, стилістичні фігури (риторичні запитання, вигуки, повтори); вдало вибудувану композицію, що передбачає розвиток почуття ліричної героїні від першого рядка і до останнього, які, до речі, часто інтригують читача, уводячи його у світ переживання несподіваністю дії, недоказаним словом, незвичним ходом думки, натяком і т. ін. Творчі одкровення митців свідчать про те, що перший рядок знайти часом важко. Це ніби перша нота, точно вловлений акорд, з яких може народитися ота єдина неповторна пісня, якої прагне кожен митець.
Отже, автор (наскільки це можливо, свідомо, бо творення поезії супроводжується ще й підсвідомими процесами) насамперед намагається вибудувати уявний маршрут розвитку ідеї, знайти способи показу тієї інтриги, того кульмінаційного моменту, який би змусив нас захоплюватися, дивуватися. У вірші Іри ідею, наприклад, можна розвинути так: показ краси літнього вечора, який не передбачає показу почуттів ліричної героїні, і тільки останній рядок (чи й два) поглиблює цей пейзаж новою інформацією – внутрішнім станом закоханої.
Настанова 2. Ізолювати із вірша відомі, стереотипні художні образи, або ж, по можливості, “освіжити” їх новими семантичними відтінками.
Відредагований варіант вірша “Літо” :
Співає пісню на горісі птах
І вишенькою сонця стиглий обрій.
І в перших вишнях губи добрі-добрі…
Клечальним тижнем рідний двір пропах.
По битій стежці літечко ступа.
А, може, ти до мене тихо-тихо?
Зелене жито так натхненно диха –
Зітха?
Керівник студії. Як бачите, вірш психологічно поглибився за рахунок появи у другій строфі двох риторичних запитань: перше з них засвідчило чекання дівчиною милого; друге (з одного слова!) вмістило весь світ її почувань через символ зеленого жита – молодого, сповненого буянням життя, свіжих почуттів. Ліричній героїні вчувається, що воно натхненно диха-зітха – насправді ж чутливий читач вловлює те щире дівоче зітхання, ніби сам його “проживає” .
Читання Іриною З. вірша “Віники” .
Немов півнів червоні гребні,
Маячать віники в імлі.
А пруття їх, мов до молебні,
Поклони б’ють святій землі.
Налитеє молоком колосся
П’ють безсоромні горобці.
Яв жмені жну, немов волосся,
Перебираю у руці.
Лише стерня на ногу босу
Кривавить мій гарячий слід.
Збираю пруття, наче в косу.
Як це робив мій прадід-дід.
І жнеться-жнеться мідне поле,
І у росі, і у поту,
Щоб був господар задоволен
На той врожай, копійку ту.
Творчий діалог (процес обговорення та редагування).
Враження від прочитаного.
– На відміну від попереднього, цей вірш більше заслуговує на увагу, бо тут є цікава ідея. Ми звикли говорити про косіння жита, пшениці, ячменю, овесу, а от про прибирання віників – ні. Особливо чудове порівняння немов півнів червоні гребні. Цікаве також уособлення земля кривавить мій гарячий слід.
Думки і зауваги літстудійців та керівника:
– А в мене склалося враження, що я бачу звичайні хатні віники. Може, вони якось по-іншому називаються до їх виготовлення?
– Можна замінити словом віниччя, тоді буде звучати так: маячить віниччя в імлі.
– Остання строфа вірша – слабка, “порожня” , вона його збіднює, а тому її легко можна вилучити.
– Слід попрацювати з римами – вони “легкі” , традиційні: імлі-землі; колосся-волосся; босу-косу.
– На жаль, цікава ідея – жнива віників – не реалізована Ірою. Вона ніби розчиняється у давно чутих нецікавих художніх образах типу: поклони б’ють святій землі; наче в косу; немов волосся, перебираю у руці.
До речі, спостерігається невідповідність: жати пруття в жмені – і перебирати його, немов волосся; між порівняннями віників з півнячими гребенями у першій строфі, а в другій – уже з волоссям. Якщо вже цікава художня ідея “віники, мов півнів червоні гребні” , то її, можливо, варто було б пов’язувати і далі з образом півнів?
– Добре було б показати повагу до праці прадіда діда. При цьому не обов’язково пересічно говорити “як це робив мій прадід-дід” .
Відредагований варіант вірша “Віники” .
Немов півнів червоні гребні,
Маячить віниччя в імлі,
І пруттям, наче до молебні,
Землі дає тугий уклін.
Його зжинаю. Стерні босі
Кривавлять слід гарячий мій.
Збираю пруття. Гребні проса
До мене лащаться самі.
І жнеться-жнеться поле мідне.
Як ще за прадіда і діда…
Читання Іриною З. вірша “Вечірня пастораль” .
Серпневий вечір грівся на ослоні,
Мов чолов’яга втомлений присів.
А сонця промінь, втулений в долоні,
Багаттям ночі тихо пломенів.
Десь тліють трави і палають роси,
І я по них благословенно йду,
А у веснянках хлопчик голобосий
Квапливу гнав додому череду.
Ховав у Рудці вечір свою втому
І гнав її, як воду під веслом.
Зовуть хатами вулиці додому,
І ходить сон натомлений селом.
Творчий діалог (процес обговорення та редагування).
Враження від прочитаного:
– Чудово! Дуже гарна картинка літнього вечора. Особливо вражають художні образи: серпневий вечір грівся на ослоні, мов чолов’яга втомлений присів; ховав у Рудці вечір свою втому і гнав її, як воду під веслом.
– У вірші є цікавий авторський неологізм голобосий.
– Привертає увагу художній образ сонця промінь, втулений в долоні, багаттям ночі тихо пломенів.
Думки і зауваги літстудійців та керівника. Літстудійці:
– Однак друга частина цього образу послаблює його художню якість. Уявіть промінь сонця в долоні, який одночасно пломенить багаттям ночі! А де ж тоді ота вечірня пастораль, оповита утихомиренням природи і людини від денної втоми? Це і є невідповідність. Тому багаття в руці для такої картини забагато. Чогось би ніжнішого. З яким зримим предметом у вас асоціювався промінь сонця, втулений в долоні?
– З чарівною паличкою.
– З прутиком чи дубцем.
– Чудово! Хто той прутик втулив у долоні, для чого – справа авторської уяви.
– Якщо Ірина хоче зберегти свій варіант художнього образу, то нехай подумає, як послабити той різкий перехід від промінчика до багаття: можливо, не багаття, а серпанок, не пломенить, а золотіє.
– Необхідно попрацювати над часами дієслів у вірші. У другій строфі не узгоджуються дієслова теперішнього (тліють трави, палають роси) і минулого часів (гнав череду); те ж саме і в третій строфі: минулий (ховав і гнав) з теперішнім (зовуть вулиці і ходить сон).
– В останньому рядку другої строфи та другому рядку третьої – тавтологія слова гнав; в останній строфі – втома-натомлене; в другій і третій – повтор прислівника додому.
Керівник студії. Варто замінити дієслівну та ще й неточну риму у першій строфі: присів-пломенів. А також уникнути пересічних, всіма чутих думок типу:;’ я по них благословенно йду, ходить сон натомлений селом. Хоча вони можуть лишитися у вірші, адже цікаві художні знахідки Ірини пересилюють їх. Поетичні рядки збуджують уяву, світлі почуття. Проте хотілося б емоційнішого закінчення. Можна опустити останній рядок і замість нього придумати щось інше. Можна взагалі із трьох рядків, що залишилися, вибрати найвиразніший, найцікавіший і поставити його останнім. Він би вніс нове бачення картинки пасторалі вечора. У цьому випадку добре було б використати засіб алітерації – стан дрімоти, сну.
І ще одна порада: сміливіше грайте словами, адже мистецтво за своєю природою передбачає гру.. Переставляйте їх, жонглюйте ними! Саме інверсія допомагає “налагодити” ритмомелодику вірша, урізноманітнити шляхи пошуку рим, а також знайти необхідні змістові відтінки та висунути їх на перші позиції, применшуючи таким чином роль слів уже менш суттєвих у тій чи іншій ситуації.
Відредагований варіант вірша “Вечірня пастораль” :
Серпневий вечір грівся на ослоні,
Мов чолов’яга втомлений присів.
А сонця промінь, втулений в долоні,
Серпанком ночі тихо золотів.
Десь тліли трави і палали роси,
І мрійна я стояла у саду
Й дивилася, як хлопчик голобосий
Квапливу гнав із поля череду.
Хатами звали вулиці додому,
Й ховав у Рудці вечір денну втому,
Її, як воду женучи веслом.
І споночіле сон змагав село…
Керівник студії. Загалом втішає те, що в Іри працює образна думка – вона постійно в пошуці нових художніх ідей. І хоча у віршах трапляються стереотипні підходи до зображення відомих тем, це справа досвіду – літературно-творчого і життєвого. Немає зауважень щодо ритмомелодики віршів. Відчувається, що Ірина має неабиякі музичні здібності.. Щоправда, необхідно більше уваги приділяти римам, не поспішаючи, добирати такі, що стихійно спадають на думку.
Висловлені враження, критичні зауваження, побажання свідчать про те, що в молодої поетки є художнє зерно, яке заслуговує на увагу. Інакше не було б предмета для обговорення. Доброзичлива критика необхідна – вона очищає і стимулює. І треба мати мужність сприймати її, як, зрештою, і мужність братися перетворювати словом те, що було створене до тебе.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)