Методика виховання в школі С. Френе
Селестен Френе з’явився в 1 896 в сім’ї селян. Дитинство у нього було важке. Не встигаючи закінчити школу, закликають в армію. Під час війни отримує важке поранення, що передбачає довге лікування. В 1920 році він починає свою педагогічну діяльність в невеликій сільській школі Бар-сюр-Луп.
Такі навчальні заклади в ті часи мали особливі ділення. Існування початкової і середньої школи відоме своєю відокремленістю. Повні середні школи призначалися для вузького кола учнів багатих батьків. Початкову школу відвідували діти робітників і селян. Найчастіше учитель міг вести заняття у всіх дітей від 6 до 14 років.
Так як в той час процес навчання і виховання залишалися відірваними від реальності, Френе займається вивченням передових концепцій виховання і стає послідовником ідеї теорії “нового виховання”. Згідно з нею, вчитель і учень стають в один ряд, а навчання дітей різного віку в одному класі неприпустимо.
В 1924ь чотири році йому довелося взяти участь в конгресі “Міжнародної ліги виховання”, що пройшов у Швейцарії. Педагогічні стягнення Френе отримують широку популярність. Вчителі, які поділяли його ідеї, об’єднувалися в “Кооператив прихильників радянської школи”. Френе стає основоположником і лідером “Міжнародної федерації прихильників нової школи”.
Метод “Вільних текстів”
Френе працював з неписьменними, пасивними і не здатними виражати себе дітьми.
Головним завданням педагога вважалося створення, сприятливою для навчання, атмосфери в класі для розвитку у дітей навичок самовираження.
Діти, яких навчають за його методикою, могли вільно висловлювати думки як письмово, так і усно. Такі “вільні тексти” походили на міні-твори, де діти могли розповісти про сім’ю, друзів, плани на майбутнє, ділилися враженнями та спостереженнями.
За Френе “вільний текст” вважався особливим вправою з рідної мови та соціально-психологічним тестом. З його допомогою ставало зрозумілим взаємини дитини з навколишнім світом. Під час написання дитина виражається творчо, усвідомлює причини своїх успіхів або невдач.
Пізніше такі роботи стали друкувати. Це виконувалося тільки за згодою дитини. Обов’язковий предмет в кожній школі – друкарська машина для роботи за методикою Селестена Френе. У цьому він розумів не тільки навчальний, а й виховне значення. До того ж текстовий набір сприяв отриманню навичок ручної праці, розвивав увагу, зорову пам’ять, підвищував грамотність.
Перед публікацією дитина з учителем займалися коректорській роботою, а часто зустрічаються помилки фіксували в картотеку.
Метод навчальних карток
Спеціальні картки самокорекції – це результат роботи над “вільними текстами”. Вони включали в себе ряд вправ, за якими дитина займалася, грунтуючись на характері наявних граматичних прогалин.
Пізніше починають з’являтися такі посібники для різних дисциплін: рідної мови, географії, історії, арифметики. У картку були включені завдання з теоретичної та практичної частини. Їй надавався певний номер, який фіксувався в картотеці.
Протягом уроку складалися певні їх набори для проведення індивідуальних занять. Пізніше Френе відмовляється від єдиного запропонованого підручника для навчання і темпу уроків. У таких класах простежується розвиток у власному ритмі кожної дитини окремо. Працюючи за картками, дозволялося застосовувати словники, довідники, вивчення матеріалу в індивідуальному темпі сприяло концентрації на більш цікавих для них питаннях.
Звільнення класів
Наповнюваність навчальних класів того часу була дуже велика. Це помітно знижувало ефективність педагогічної роботи. Френе почав виходити за межі школи разом з учнями під час уроку. Вони могли спостерігати за роботою в майстернях, вивчати навколишню природу. Даний процес давав поживу для роздумів і розмов, що викликало інтерес у дітей до подій, бажання виконувати роботу самостійно і розбиратися в чомусь.
За Френе не було уроків з тимчасовими обмеженнями і загальних навчальних програм. Особливе значення приділялося складання індивідуальних планів навчання.
Простежувалося чітке планування навчального процесу по такому особливому підходу. Складався місячний план, що містить перелік навчальних тем для вивчення, відповідний державними програмами. На його підставі учні з педагогом становили індивідуальний тижневий план з прописаним певною кількістю текстів для подальшої здачі, з якими картками слід попрацювати і як важко зайнятися. Кордон свободи учня закінчувалася там, де починалася свобода інших. При настанні такого моменту необхідно було обговорювати питання з іншими членами колективу.
Навчання без відміток
Діяльність учнів по Френе грунтувалася на отриманні особистого досвіду і пропущених через себе знань. Основою навчання вважається не лекції, а порівняння, аналіз, дискусія, пошук нових шляхів вирішення проблем. Слово помилка було замінено на непорозуміння, з яким завжди розбиралися щоб уникнути його повторного появи.
Школи, які дотримуються методик Френе, наповнені дітьми, які можуть задати і обговорити будь-яке питання з педагогом. Спільний пошук відповідей вітався. Це давало поштовх на розвиток впевненості у дітей.
Система оцінок вважалася негативною стороною, так як вони не служили критерієм інтелектуального розвитку дитини і не відображали дійсного якості знань. Найчастіше бажання отримати високу оцінку штовхало дитини до обману, зусиллям на показ і нездорової конкуренції.
Послідовники теорії Френе дотримуються поняття, що один в полі не воїн. Конкуренція за його методикою володіє негативною навантаженням в педагогіці. Дана ідея має багато опонентів.
Методика Френе в сучасному світі
Педагогічні дослідження не набули великого поширення. Досить мала кількість шкіл працюють за методикою Френе.
Основною причиною обмеженого поширення даного підходу вважається неможливість зробити його масової педагогічною технологією. Сам процес організації щотижневої діяльності в школі будується на правилах, які склали самі діти разом з учителем. Він міг змінюватися відповідно до необхідності норм гуртожитку і перебувати в постійному перетворенні.
У Росії даною методикою було складно прижитися. За Френе не було передбачено методистів, рекомендацій і розробок для проведення освітніх заходів. Робота по його методиці змушувала відмовлятися від традиційного і стандартного підходу до навчання.
Всього лише близько 1-2 % педагогів у Франції використовують його принципи. Найактивнішими його послідовниками вважаються швейцари. До України методика дійшла в 90-х роках минулого століття, але не отримала належної уваги і схвалення з боку вчителів. Педагогіка Френе унікальні з точки зору духовності, соціального і загальнолюдського аспекту.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)