Методика антропометричних вимірювань
Довжину тіла у дітей перших 2 років життя вимірюють у положенні лежачи за допомогою горизонтального ростоміра, що має рухому планку для ніг. За длиннику ростоміра нанесена сантиметрова шкала. Дитину укладають на ростомір спиною з випрямленими тулубом і ногами, верхівка стосується нерухомої планки. При цьому очниця і верхній край зовнішнього слухового проходу знаходяться в одній горизонтальній площині. Рухому планку ростоміра щільно приставляють до п’ят. Відстань між рухомою і нерухомою планками відповідає довжині тіла дитини.
Зріст дитини старше двох років вимірюють на спеціальному ростомірі з вертикальною планкою. При цьому дитина стосується п’ятами ми, сідницями, міжлопаткової частиною тулуба і потилицею вертикальної планки, на яку нанесені сантиметрові розподілу. Рухома планка ростоміра опускається на голову дитини. При цьому лінія, умовно з’єднує зовнішній кут ока і слуховий прохід, повинна бути перпендикулярна вертикальної планки. Зростання сидить дитини вимірюють на ростомірі зі спеціальним сидінням.
Масу тіла вимірюють на механічних або електронних вагах. Для дітей до 2 років спочатку зважують пелюшку, на яку кладуть дитину, а потім самої дитини. Для визначення маси дитини з одержуваного результату віднімають масу пелюшки.
Для оцінки фізичного розвитку дітей використовують табличні дані росту, маси тіла, окружності голови і грудної клітини, що відповідають віку дитини. При цьому використовують шкали в 7 інтервалах. Якщо який-небудь параметр укладається в інтервал від 25 до 75 центилей, то даний показник розцінюється (як середній, в межах до 10 центилей – нижче середнього, а в межах 75 – 90 центилей – вище середнього, від 10 до 3 центилей – низький, а від 90 до 97 центилей – високий. Показники, що виходять за межі 3 і 97 центилей, розцінюють як патологічні, як правило, свідчать про будь – захворюванні у дитини.
Масу дітей старше 2 років вимірюють вранці натщесерце на спеціальних медичних вагах з точністю до 50 м. При цьому дитину максимально роздягають і віднімають з результату масу залишеної одягу.
Маса тіла є самим лабільним показником фізичного розвитку. У дітей 1 – го року життя частіше зниження маси тіла (гіпотрофію). Вважають, що гіпотрофія I ступеня виникає при зниженні маси тіла на 10-15% від середньостатистичної, II ступеня – на 15-30%, III ступеня – більше 30%.
При антропометрії окружність голови вимірюють за допомогою м’якої тканинної сантиметрової стрічки. Стрічку накладають ззаду по потиличній точці, спереду по надбрівних дуг. Окружність грудей вимірюють при спокійному диханні, на висоті вдиху і видиху. Вимірювання роблять сидячи. Сантиметрову стрічку накладають ззаду під нижні кути лопатки при відведених руках. Потім руки опускають, і стрічку проводять спереду на рівні сосків. У дівчаток з добре розвиненими молочними залозами сантиметрову стрічку накладають над молочними залозами в місці переходу шкіри з грудної клітини на залозу.
При необхідності вимірюють окружність живота, стегон, а також довжину і поперечники ряду кісткових утворень за допомогою спеціальних циркулей. При цьому визначають різні індекси фізичного розвитку.
Збільшення маси тіла щодо зростання на 15-25% називається паратрофією I ступеня, від 25 до 50% – паратрофією II ступеня, більш ніж на 50 % – паратрофією III ступеня. Паратрофії діагностують у дітей 1 – го року життя. У дітей старше 1 – го року це явище називається ожирінням, проте ступеня ожиріння ті ж.
Недолік розвитку підшкірного жирового шару у дітей 1 – го року життя часто призводить до затримки росту. Паралельна затримка маси тіла і зростання називається Гіпостатура. Гіпостатура слід відрізняти від низькорослості, пов’язаної з особливостями конституції, спадковою схильністю. Цю форму низького фізичного розвитку називають гіпоплазією.
Однак слід виділяти групу малорослих дітей з захворюваннями, що супроводжуються аномаліями кісткової системи: ахондроплазією, Хондродистрофія, периостальною дисплазією, спонділоепіфізарная дисплазією і, нарешті, на карликовість.
У дітей зустрічається і високорослость. Її також слід розмежувати на нормальну і патологічну. Розрізняють високорослость транзиторну і зберігається до кінця періоду витягування. Прикладом транзиторною високоросла можна вважати велику вагу і зріст дітей, народжених від матерів, хворих на цукровий діабет. Іноді велике зростання у дітей пов’язаний з гіперфункцією щитовидної залози або надниркових залоз (адреногенітальний синдром).
Гігантизм у дітей може бути пов’язаний з гіперпродукцією пухлини аденогіпофіза соматотропного гормону.
Високий зріст у здорових дітей може бути конституційно обумовленим.
У великій мірі фізичний розвиток дітей залежить від умов життя. Так, при дефіциті деяких харчових інгредієнтів (вітамін А, цинк, йод та ін) фізичний розвиток сповільнюється. Навпаки, надмірність харчування може прискорювати біологічний розвиток.
Режим дня також впливає на фізичний розвиток дитини. Малорухливість негативно позначається на розвитку кістково – м’язового апарату. Однак і посилені не за віком навантаження ведуть до уповільнення або зупинку фізичного розвитку. Емоційний стан дитини також впливає на темпи фізичного розвитку, які можуть сповільнюватися при превалювання негативних емоцій. Певний вплив на ріст і розвиток дітей надають гострі і особливо хронічні захворювання.
У деяких регіонах земної кулі на фізичний розвиток дітей впливають фактори навколишнього середовища. Так, високогір’ї зазвичай гальмує зростання, а жаркий клімат в ряді регіонів, навпаки, сприяє зростанню.
У 70-80 рр.. XX в. в Росії і в ряді інших країн спостерігалася акселерація – прискорення росту дітей, а також настання статевої зрілості в більш ранньому віці. До 90 рр.. ця тенденція зменшилася.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)