Інструментальні дослідження сердечно-судинної системи
Артеріальний тиск вимірюють тонометром. Манжету накладають на плече або стегно. У манжеті підвищують тиск приблизно до 150 мм рт. ст., при ротом відзначають збліднення периферичної ділянки руки, пережитого манжетою. Поступово знижують тиск в тонометрі і одночасно реєструють появу звукових поштовхів (тонів Короткова).
Тиск вимірюють і ультразвуковим методом при доплерографії.
Рентгенологічне дослідження серця і судин проводять Залежно від виявлення тієї чи іншої патології серця і судин без застосування контрастних речовин і з їх застосуванням (ангіографія).
У дітей і підлітків є особливості електричної активності серця, реєстровані на ЕКГ, звукових явищ серця, що записуються при фонокардіографії.
Використовують для діагностики тахоосціллографію – це реєстрація швидкості зміни обсягу тканини або кровоносної судини в періоді наповнення їх кров’ю під час систоли і зменшення наповнення в період діастоли. Наклавши на плече манжету І датчик пульсу на область пульсації артерії, записують осциляції від манжети і датчика.
У клінічних умовах використовують сфігмометрію. Це реєстрація руху стінки артерії, що виникає під впливом тиску крові при кожному скороченні серця.
Застосовують і інші методи, наприклад: реокардіографія, полікардіографія, ультразвукове та ядерно – магнітно – резонансне дослідження серця.
Завжди при захворюваннях серця досліджують гази крові. У клінічних умовах проводять функціональні проби серцево-судинної системи по Шовковому, пробу Штани, степ – тест.
Важливо виділяти ступеня серцево-судинної недостатності:
I ступінь – симптомів декомпенсації (недостатності) немає в стані спокою, але при годуванні дитини, при фізичному навантаженні з’являються задишка, ціаноз, тахікардія.
II А ступінь – при лівошлуночкової недостатності задишка і почастішання дихання у спокої на 30-50% в хвилину, почастішання серцевих скорочень у спокої на 10-15% від вікової норми. При правошлуночковоюнедостатності збільшуються розміри печінки (до 3 см нижче краю реберної дуги), урежаются сечовипускання, відзначається лабильная крива маси тіла.
II Б ступінь – ритм серця наростає ще більше (на 15-20% від норми), частішає дихання на 50-70 % від норми, з’являються акроціаноз в спокої, нав’язливий кашель, непостійні хрипи в легенях. При правошлуночковоюнедостатності печінка збільшується більше 5 см, з’являється пастозність (набряклість) передньої черевної стінки, попереку, особи, мошонки (у хлопчиків).
III ступінь недостатності, або термінальна ступінь. При лівошлуночкової недостатності картина набряку легені, або стан предотеке з вираженим задухою, розширенням меж серця, форсоване подих, болісний кашель, частота дихання збільшується на 70-100 % від норми, частота пульсу на 30-40% вище норми. При правошлуночковоюнедостатності відзначаються загальний набряк (анасарка), асцит (рідина в черевній порожнині), збільшення печінки та селезінки, хворий виділяє мало сечі (олігурія), спостерігається нестійкий стілець, проноси змінюються запорами.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)