Людська природа – психологія
Людська природа загадкова, цікава, велична і як мені здається до кінця не збагненна. Вона говорить нам про те, ким ми, люди, є за задумом природи, і показує нам, якими ми можемо стати, якщо будемо використовувати весь свій потенціал. А потенціал розвитку у людини воістину величезний. Тому чим більше ми про себе дізнаємося, тим ширше стає область наших можливостей. Знаючи природу людини, ми можемо зрозуміти багато свої і чужі потреби, мотиви, бажання, почуття, інтереси, можливості і цілі. А завдяки цьому розумінню ми здатні грамотно управляти своїми і чужими поведінкою, з допомогою продуманих дій. Що, погодьтеся, для нашого життя є дуже корисним умінням. Пропоную вам, друзі, в цій статті ознайомитися з найбільш, на мій погляд, важливими для нас проявами людської природи, розуміння яких допоможе вам розібратися в собі та інших.
Для початку я хотів би вам дати коротке визначення того, що ми називаємо природою людини, або людською природою, як вам більше подобається. Так от, людська природа – це сума всіх його генетично обумовлених здібностей і схильностей, які складають його особу, а точніше, характеризують його, як вигляд. Простіше кажучи, природа людини – це все те, що ми всі маємо з народження і що робить нас такими, якими ми є. Так що ж дала нам природа, або, якщо хочете, Бог? Давайте подивимося.
Інстинкти
А вона дала нам в першу чергу інстинкти, які нами керують. Сподіваюся, шановні читачі, ви не належите до числа тих людей, які заперечують наявність у людини вроджених інстинктів, оскільки навіть з допомогою неозброєного ока і не обтяженого надлишками знань розуму видно, що з народження ми маємо генетично заданий набір прагнень і тенденцій, які виражаються в нашому, щодо складному поведінці, метою якого є задоволення ряду життєво важливих потреб. Таким чином, про якому б людині не йшла мова, в якій би частині світу він не народився і про що б не мріяв, він неминуче буде прагнути в першу чергу до задоволенню, спочатку своїх базових, тобто, первинних потреб, а потім, у міру їх задоволення, до більш піднесеним, вторинних потреб, обумовлених його інстинктами. Ми всі відчуваємо потребу в їжі, воді, кисні, теплі, безпеки, а також потреба спати і потреба в сексі і інші потреби, які ми починаємо відчувати міру задоволення своїх основних потреб. Всі ці потреби визначаються нашими вродженими інстинктами, тобто, вони закладені в нас природою і тому є частиною нашої людської природи. Таким чином, друзі, коли ви будете вивчати, аналізувати, оцінювати поведінку того чи іншої людини, обов’язково задайтеся питанням – прагненням задовольнити які з своїх інстинктивних потреб пояснюється поведінка цієї людини? Це допоможе вам зрозуміти мотиви його поведінки.
Взагалі, розум людини, який ми розвиваємо протягом всього свого життя, коли вчимося і отримуємо життєвий досвід, займається нічим іншим, як обслуговуванням наших інстинктів, тобто, пошуком можливостей задоволення наших потреб. Тому вивчення психології людини я рекомендую починати з вивчення інстинктів людини, тобто з її біологічної сутності. Інстинкти необхідні, в першу чергу для виживання людини і продовження свого роду, це що стосується основних інстинктів. А ось інстинкти вищого порядку дозволяють нам, по-перше, гідно реалізувати себе в цьому житті, пробуджуючи в нас бажання щось після себе залишити у цьому світі [або якось інакше себе проявити], а по-друге, спонукають людину жертвувати своїми інтересами і при необхідності навіть життям заради інших людей і загального блага. Наприклад, мати може пожертвувати собою заради своєї дитини. Або, людина може пожертвувати своїми інтересами або своїм життям заради коханих і дорогих йому людей – заради своєї родини, своєї громади, свого народу. На таке, погодьтеся, не кожна людина здатна. Вірніше, ми всі на це здатні від природи, але не всім до такого стану душі та розуму вдається прийти у своєму житті. Адже для прояву інстинктів вищого порядку, людині необхідно навчитися задовольняти свої основні інстинкти, або він повинен навчитися контролювати їх за допомогою свого розуму. Втім, деякі люди роблять так, як роблять, ідучи за покликом серця, під яким ми можемо розуміти інтуїтивне розуміння ними того, що потрібно робити і як слід вчинити, заради загального блага. Так що в цьому сенсі, людська природа не завжди передбачувана.
Навченість
Навченість, а правильніше буде сказати – прагнення до пізнання навколишнього світу, а на ще більш примітивному рівні цікавість – це теж вроджена якість людини, властиве його людській природі. Саме цікавість, а в складнішій формі – рефлексія і осмислення, дають можливість людині задаватися питанням про сенс життя. Питання про сенс життя, я вважаю, говорить про розумність людини. Тільки розумна істота, роблячи щось, може задуматися над тим, чому, навіщо і для чого вона це робить. Тому питання про сенс життя – це дуже розумний питання. Їм задаються багато, але не багато, на жаль, серйозно замислюються над цим питанням, тому і відповідь на нього знаходять не всі. Ми з вами його як-небудь обговоримо. Але здатність до навчання людини, як ви розумієте – це не один і навіть не тисячі, а мільйони питань, які ми з вами починаємо ставити собі та іншим [спочатку одним, а потім собі] з моменту свого народження, коли, вивчаючи навколишній світ, ми хочемо дізнатися про те, як все влаштовано і чому в ньому влаштовано все саме так, а не інакше. Схильність людини до навчання необхідно підтримувати і розвивати, бо природа, наділивши нас прагненням до пізнання навколишнього світу, за нас нічого в цьому напрямку робити не збирається. Чи ми користуємося своїми можливостями і розвиваємо їх, або вони нами будуть просто не використані, що рівносильно тому, що у нас їх взагалі немає. Адже закони людської природи такі, що в нас розвивається все те, що ми використовуємо, а що ми не використовуємо – атрофується і перестає працювати. Тому дані нам природою можливості потрібно розвивати, щоб ними користуватися. Ми з вами повинні постійно вчитися, щоб ставати розумнішими і краще, цього хоче від нас природа [Бог], раз вона наробила нас такою можливістю. Так що все, що нам потрібно, природа нам дала, і наше завдання полягає тільки в тому, щоб скористатися цим. Пам’ятайте, друзі, що талант і геніальність – це не вроджені, а набуті якості. А ось наша вроджена схильність до навчання, укупі з працьовитістю і завзятістю, допомагають нам ці якості в собі розвинути.
Творчість
Творчість – це не просто частина людської природи, що відкриває перед ним безмежні можливості, це, я б сказав, частинка Бога, тобто, творця, творця, в нас. Хто б і як би не створив цей світ, він частково, а може і повністю, і наділив нас можливістю створювати, можливістю перетворювати матерію і енергію таким чином, щоб створювати щось принципово нове, чого немає в природі. Ви тільки вдумайтеся в зміст цього якості – вона дозволяє нам, спочатку уявляти, а потім, по можливості, і створювати те, чого ніколи не було і немає в світі. Тобто, ми з вами можемо створити свій власний світ, що ми і зробили, тим самим роблячи своє життя краще, цікавіше, якісніше. Ми з вами наділені здатністю уявляти те, чого немає, і це я вважаю, просто казкова можливість, завдяки якій ми можемо змінювати і перетворювати навколишнє нас дійсність у відповідності з нашими бажаннями. При цьому ми навіть не знаємо до кінця, на що ми здатні. У міру вивчення нами законів цього світу, ми отримуємо все більше і більше можливостей для матеріалізації своїх творчих здібностей. Ми з вами можемо творити – достатньо лише усвідомити цю думку, щоб зрозуміти і відчути, наскільки нам пощастило народитися і жити в цьому дивовижному світі.
Дурість
На жаль, я змушений визнати той факт, що людська дурість, яка, як казав Альберт Ейнштейн – нескінченна, теж є природженою якістю людини. У цього, правда, є своє пояснення, яке я зараз розгорнуто давати не буду, щоб потім більш докладно вам його викласти, для кращого розуміння. Скажу лише те, що дурість пов’язана з лінню – з лінню думати, що в свою чергу дозволяє людині, по-перше, зберегти енергію, а по-друге зекономити час при прийнятті рішень. Адже мозок людини, для більш швидкої роботи і економії енергії, прагнути приймати готові [шаблонні] рішення, які не завжди доречні, від того і виглядають дурними. Тобто, небажання думати призводить до дурості і це небажання напружувати свій мозок є у людини вродженим, яка потім призводить до придбаної нездатність думати, коли це необхідно. Але в теж час, враховуючи вищезазначену вроджену здатність людини до навчання, а значить і його бажання напружувати свої мізки, ми можемо сміливо сказати, що бути чи не бути дурним – це не питання, це вибір, який даний кожному з нас.
Віра і довірливість
Віра і довірливість також є частиною нашої природи. Хтось називає їх різними проявами дурниці, хтось знаходить порятунок у вірі, а в довірливості бачить слабкість. Я думаю, що і те, і інше, для деяких людей в певній ситуації є необхідністю. В дитинстві ми всі довірливі і віримо практично у все, що нам кажуть. Свого у нас нічого немає, ми вчимося життя у оточуючого нас світу, тому змушені йому довіряти. Але потім, у міру дорослішання, у нас розвивається критичне мислення, і ми починаємо розуміти, що далеко не все, що кажуть інші люди, є правдою. Оскільки критичне мислення купується, а точніше кажучи, розвивається у нас в міру набуття нами досвіду і знань, то зрілий розум від незрілого відрізняється схильністю все ставити під сумнів, а не бездумно вірити всьому і вся. Але в цьому світі ми змушені довіряти іншим людям, навіть якщо не хочемо цього, тому що в багатьох питаннях ми самі не здатні розібратися досить грунтовно і нам доводиться покладатися на інших людей, проходитися їм вірити.
Що стосується віри у щось, чого немає, яка заспокоює нас і додає нам сил, дозволяючи також перекласти відповідальність за своє життя на когось іншого, наприклад, на вищі сили, то людині важко жити без такої віри, так як, по-перше, він не може всього знати, щоб просто знати і розуміти, а не вірити у щось, а по-друге, не може сам перевірити, щоб виправдати своє невір’я або логічно пояснити те чи інше явище. А по-третє, у важких життєвих ситуаціях, коли людині боляче і страшно, коли у нього нічого не залишається, крім віри – вона є для нього єдиним порятунком. А це краще, ніж нічого. Віра врятувала чимало доль. Хоча, як людина, яка займається наукою, я все ж вважаю, що сліпо у щось вірити і повністю покладатися на цю віру не варто, краще постаратися дізнатися про це більше, щоб зрозуміти, як це влаштовано, і таким чином рятувати себе силою розуму, а не тільки і навіть не стільки силою віри. Втім, кожна людина сама для себе вирішує, як йому легше жити – вірячи в когось, хто допоможе, захистить, направить, підкаже, врятує, вбереже, винагородить, додасть сил, або замість цього – досліджуючи, вивчаючи, відкриваючи, пізнаючи навколишній світ і відбуваються в ньому явища і процеси, які пояснять, що і як потрібно робити. І те, і інше не позбавлене сенсу, тому особисто я сам, подорослішавши і ставши мудрішим, усвідомив, що в цьому житті потрібно і вірити, і вивчати, щоб бути повністю відкритим цього світу і мати більше можливостей для вирішення різних проблем і завдань.
Духовність
Духовність, а правильніше буде сказано – схильність людини до духовних цінностей, також є частиною, причому дуже важливою, його природи. Сама духовність, як стан душі людини, як велика цінність для нього, є набутою рисою, або краще сказати, силою [духовною силою], яку він знаходить, за допомогою розвитку свого розуму, оскільки духовні цінності усвідомлюються людиною лише на певному рівні його розвитку і цінуються їм тим вище, чим більш задоволеними є його первинні потреби. Але я, тим не менш, вважаю, що вроджена схильність людини до створення, захист і звеличення таких цінностей, якими є духовні цінності, заслуговує нашої уваги. Тварина, як його не вчи, не зможе зрозуміти духовних цінностей, як в силу менш розвиненого інтелекту, так і через відсутність у нього потреби у таких цінностях. Людина ж – це зовсім інша справа, він може бути не тільки матеріалістом, він може піднятися на вищий щабель, на якій духовні цінності визначають всю його життя і при цьому служать для нього надійною опорою у боротьбі за матеріальні блага. Тобто духовні і матеріальні цінності – не повинні протиставлятися один одному, вони повинні один одного доповнювати і таким чином підсилювати один одного. Духовність і духовні цінності – це явища і цінності дуже високого порядку. До таких цінностей, що називається, потрібно дорости. І людська природа дозволяє нам це зробити.
Любов
Незважаючи на те, що любов є вродженою якістю нашої душі, я все ж вважаю, що справжнє кохання приходить до людини лише після того, як він повною мірою усвідомлює такі людські цінності, як: свобода, життя, щастя – під яким я розумію вміння людини одержувати від життя задоволення, якою б вона не була, духовні цінності, які роблять людину людиною, і діти, які є сенсом нашого життя. Тільки заради всього цього, а також заради того, кого людина любить, він може пожертвувати не тільки своїми інтересами, але й своїм життям. Цілком очевидно, що перше, заради кого ми повинні бути готові пожертвувати собою – це наші діти, які є нашим майбутнім, заради якого ми живемо і виживаємо. Без майбутнього наше сьогодення безглуздо. А для майбутнього ми можемо виховати гідних людей, як своїх, так і чужих дітей, а також зробити великі справи, які покращать життя всього людства. І от коли людина готова до таких жертв, коли він починає думати не тільки про себе і навіть не стільки про себе, але і про інших людей, він знаходить і здатність любити по-справжньому. Адже під справжньою любов’ю, крім усього іншого, я розумію готовність людини пожертвувати всім у своєму житті, включаючи саму цю життя, заради того, кого він любить. Ніякого егоїзму, ніякого почуття власності в справжньої любові бути не повинно, і навіть сексуальний потяг до людини не є для неї істотним моментом, бо справжня любов – це жертовність. Ось чому любити по-справжньому можуть не багато, адже до такої любові, знову-таки, потрібно дорости, як розумово, так і духовно. Але людській природі властиво так любити, тому нам завжди потрібно пам’ятати про це даному нам природою великому почутті, щоб прагнути повною мірою його випробувати.
Ось, друзі, ми з вами розглянули найбільш важливі особливості і здібності людської природи, розуміння яких допоможе вам зрозуміти, чому люди ведуть себе певним чином в тих чи інших ситуаціях. Також, і це особливо важливо, розуміючи людську природу, ви можете бачити, які у людини з народження є можливості для розвитку, користуючись якими ми можемо постійно робити своє життя кращим, залежно від наших потреб і бажань. В майбутньому я ще повернуся до цієї теми, так як вона дуже важлива для нас, і її потрібно вивчати самим ретельним чином. Чим більше ми будемо знати про свою природу, тим краще зможемо зрозуміти свою і чужу поведінку і тим більше унікальних здібностей ми відкриємо в собі. Так що природу людини, ми з вами обов’язково ще обговоримо в майбутньому, обіцяю.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)