Локус контролю – психологія
Локус контролю – це теоретичне поняття в психології, яке характеризує властивість особистості приписувати свої успіхи або невдачі або тільки внутрішнім, або тільки зовнішніх факторів. Якщо людина схильна приписувати результати діяльності виключно зовнішнім факторам – це зовнішній локус контролю. А схильність людини приписувати результати діяльності тільки внутрішніх факторів – це, відповідно, внутрішній локус контролю. Людина, яка приписує результат діяльності зовнішнім факторам – це екстернальний тип [людина, що має низький рівень суб’єктивного контролю (УСК)], а та людина, яка внутрішнім чинникам приписує результат діяльності – це інтернальний тип [людина, що має високий рівень суб’єктивного контролю (УСК) ]. Поняття локус контролю було введено в 1954 році американським соціальним психологом Джуліаном Роттером. У цій статті ми з вами розглянемо це поняття з найбільш цікавою для нас боку.
Отже, для початку давайте з’ясуємо, що є внутрішніми, а що зовнішніми факторами, яким людина може приписувати результати своєї діяльності. До внутрішніх факторів належать: позитивні і негативні якості людини, його зусилля, наявність або відсутність у нього необхідних знань, навичок і умінь, а також досвіду і тому подібних речей. А зовнішні чинники – це збіг обставин, поведінку інших людей, наявність або відсутність тих чи інших ресурсів і в цілому різні прояви зовнішнього середовища. Природно, на наші успіхи і невдачі в різній мірі впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Інша справа, у чому кожен окремо взята людина воліє бачити причину того чи іншого свого успіху або невдачі. Адже якщо постаратися, то завжди можна пояснити і виправдати будь-яку свою невдачу в значній мірі або навіть виключно зовнішніми факторами, як це робить екстернальний тип особистості, при цьому повністю ігноруючи свої власні помилки, недоліки, слабкості, відсутність у себе необхідною компетенції для досягнення потрібного результату в якійсь справі і так далі. І в той же час будь-який вдалий збіг обставин можна, якщо постаратися, приписати своїм власним зусиллям, своїм навичкам, старанню і іншим внутрішнім чинникам. Самі розумієте, такий підхід до оцінки закономірності своїх успіхів і невдач істотно спотворює картину дійсності, яку людина має в своїй голові, тим самим заважаючи йому робити правильні висновки зі своїх вчинків і рішень і при необхідності вносити в них необхідні зміни. Ми можемо обманювати інших людей, виправдовуючи свої невдачі виключно зовнішніми факторами, або приписуючи свої успіхи виключно своїм зусиллям і особистісним якостям, але себе в цьому питанні обманювати не варто, інакше в майбутньому не вдасться і успіх свій повторити, і невдач уникнути. Ось це для нас найважливіший момент в розглянутому питанні.
Локус контролю ще називають “локалізацією контролю вольового зусилля”. Це означає, що людина може покласти провину на зовнішні або внутрішні чинники, в залежності від того, який локалізацією контролю він володіє – зовнішньої або внутрішньої. Припустимо, що ви зазнали невдачі в якійсь справі – на кого ви покладете за це провину? Ось якщо ви володієте зовнішньої локалізацією контролю – ви покладете провину за свою невдачу на зовнішні чинники, а якщо внутрішньої, то відповідно, на внутрішні, тобто, покладіть провину на себе. А тепер зверніть увагу на те, як ви зазвичай робите, коли зазнаєте невдачі або у вас щось не виходить – кого ви звинувачуєте в цьому? Це допоможе вам зрозуміти, яким локусом контролю ви володієте. Повторю, що тих людей, які схили пояснювати наслідки своїх вчинків в основному впливом зовнішніх обставин, тобто, вони приписують відповідальність за свою діяльність виключно зовнішніх умов називають екстерналії. А людей, які тільки самих себе вважають відповідальними за результати своєї діяльності називають інтернали. Ви цих термінів не лякайтеся, вони хоч і не звичні для слуху, але в цілому сенс різниці між різними людьми передають. Мова у нас, як бачите, йде про два типи людей, про тих, які покладають на себе відповідальність за все, що з ними відбувається, і тих, хто перекладає її на інших. Хоча в житті не все так строго, і в різних ситуаціях і ті, і інші люди, і екстернали, і інтернали, можуть по-різному пояснювати свої успіхи і невдачі, тобто, вони не завжди строго і повністю відповідають своїм типом особистості.
Для нас, друзі, важливіше інше питання – який, внутрішній або зовнішній локус контролю нам необхідний в повсякденному житті? Ми ж повинні якось використовувати свої вольові зусилля собі на благо, вірно? Одна справа розуміти, хто ти такий, відповідно до зазначених вище визначень, і зовсім інша – зробити себе таким, яким нам, вам потрібно бути. Знаєте, а однозначної відповіді на це питання, я вважаю, немає. Не можна з абсолютною впевненістю сказати, що завжди потрібно бути тільки екстерналій або інтернали, що одне краще іншого. Звичайно, будь-яка розсудлива людина може сказати, що звинувачувати в своїх невдачах виключно або хоча б навіть переважно зовнішні чинники – особливого сенсу не має. Найчастіше такий підхід до пояснення своїх невдач є нікому не потрібним виправданням. І взагалі такий погляд на життя можна назвати безвідповідальністю. Куди корисніше завжди адекватно оцінювати свої власні дії, свої власні рішення, свої власні переваги і недоліки і працювати над собою для зміни того, що ви хочете змінити, а не намагатися, скажімо, змінити обставини, інших людей або навіть закони природи. Звучить, звичайно, раціонально. Але, ми ж з вами все-таки психологію людини вивчаємо, а значить повинні розуміти, що людина, при всіх його достоїнствах, в більшій мірі і в більшості випадків, істота ірраціональне, а не раціональне. Отже, йому вкрай важливо вміти стабілізувати свій внутрішній стан в таких ситуаціях, які сильно підкошують більшість нас і б’ють по нашій впевненості в собі. Тому, іноді корисніше виправдати свої невдачі і промахи зовнішніми факторами, замість того, щоб звинувачувати в них тільки себе і таким чином з’їдати себе зсередини. Іншими словами, деяким з нас, а можливо і всім, в деяких ситуаціях корисно проявляти зовнішній локус контролю.
Також ми повинні розуміти, що всі люди різні, і далеко не всі з нас можуть сприймати ті чи інші події у своєму житті, вже якщо не виключно, то хоча б переважно з раціональної позиції. І справа не в складності цих подій, не в тому, що їх важко зрозуміти і адекватно оцінити, справа в характері людей, – у одних він сильний, у інших слабкий. Тому одні люди готові до сприйняття своїх недоліків і аналізу своїх помилок, а інші ні. Є також дуже емоційні люди, для яких украй важливий емоційний настрой, – він повинен бути позитивним, щоб вони не просто щось могли робити успішно, але і взагалі мали бажання щось робити. Таким людям не дуже приємно усвідомлювати, що вони можуть бути в чомусь неправі, можуть в чомусь помилятися, чогось не знати, не вміти і так далі. Тому не завжди має сенс вказувати їм на їх власні помилки і недоліки, в надії, що вони ними займуться і виправлять їх. Зате підтримати їхню думку про те, що зовнішні обставини завадили їм добитися в чомусь успіху або стали причиною їх невдачі, може виявитися дуже навіть правильним рішенням, тому що саме до солідарного з ними людині вони захочуть прислухатися і наслідувати його порад для виправлення ситуації. А ще є люди, які морально дуже слабкі, і вони не можуть у всіх своїх невдачах бачити виключно свою провину, такий підхід до життя просто зламає їх. Особливо він буде шкідливий для їх і без того невисоку самооцінки, яка в разі їх критичного до себе ставлення опуститься ще нижче, що в свою чергу зробить їх ще менше пристосованими до всіляких труднощів і в цілому до життя. Тому, для стабілізації свого внутрішнього стану – такі люди дотримуються зовнішнього локус контролю, тобто, перекладають відповідальність за свої невдачі переважно не зовнішні обставини і інших людей, тим самим позбавляючи себе від зайвого для них емоційного вантажу. При цьому варто зауважити, що деякі наші невдачі дійсно можна пояснити виключно зовнішніми факторами, не виправдати, а саме пояснити, заради об’єктивної оцінки ситуації. Але це не говорить про те, що ми самі нічого не можемо зробити в тій чи іншій ситуації, щоб вплинути на неї і щось в ній виправити, однак межі своїх можливостей теж потрібно вміти правильно розуміти, щоб потім не звинувачувати себе в тому, у чому ви не винні.
Що стосується успіху, то його, звичайно, приємніше приписувати своїм особистісним якостям, а не вдалому збігу обставин, везінню або заслугам інших людей, і робити це люблять не тільки інтернали, а й екстернали, так як кожна людина хоче думати про себе добре і хоче бачити себе в кращому світлі, це важливо для нашої самооцінки. Я не часто зустрічаю в своєму житті людей, які б говорили, що їх успіхи пов’язані більшою мірою з простою удачею, а не з їхніми стараннями, вміннями, знаннями, прикладеними зусиллями і так далі. Тому екстернальний тип особистості хоч і має на увазі приписування людиною своїх успіхів і невдач зовнішнім факторам, все ж, в житті такі люди свій успіх в більшій мірі пов’язують саме з собою, за моїми, у всякому разі спостереженнями, ніж з дією інших людей, везінням, удачею, випадковістю і так далі. А ось інтернальний тип особистості не тільки пов’язує відбуваються з ним події зі своїми особистісними якостями, – своєю компетентністю, цілеспрямованістю, настроєм, рівнем здібностей і так далі, але і спеціально шукає такий зв’язок. Тут мова вже йде про усвідомлене взяття людиною на себе відповідальності за своє життя і за все, що в ній відбувається. І робить він це не тільки тому, що у нього сильний характер, зрілий розум і велика воля, а й тому, а іноді і тільки тому, що це перспективний погляд на себе і своє життя. Люди з внутрішнім локусом контролю, набагато більш впевнені в собі. Вони послідовні і досить наполегливі в досягненні поставлених цілей, а також цілком врівноважені, відносно незалежні і дуже доброзичливі. Ці люди розуміють, що немає сенсу робити себе жертвою обставин або сподіватися на удачу – вони, як то кажуть, є, тому що хочуть бути, ковалями свого щастя. Так що як бачите, різниця між зовнішнім і внутрішнім локусом контролю істотна.
Таким чином, з моєї точки зору, відповідальність за все, що відбувається в житті людини, в кінцевому рахунку йому слід брати на себе, навіть в тих ситуаціях, коли він взагалі мало на що може вплинути. Тільки в такому випадку його мозок буде працювати на перспективу, на результат. Якщо для стабілізації свого внутрішнього стану, для полегшення своєї душі, людині необхідно перекласти відповідальність за свої невдачі на інших людей і в цілому на зовнішні чинники – нехай буде так. Це допускається. Це краще, ніж повністю опускати руки, засуджувати і пригнічувати самого себе. Але при цьому потрібно потихеньку перемикати увагу на себе і займатися своїми достоїнствами і недоліками, щоб, так би мовити, підкрутити в собі потрібні гаечки і в майбутньому намагатися діяти більш ефективно, більш грамотно, більш результативно. Тоді людина стане менше помилок здійснювати в своєму житті і буде рідше терпіти невдачі. І в свої успіхи теж не потрібно бачити одну тільки удачу і сприятливий збіг обставин, як би красиво це не виглядало. Везе, як ви знаєте, найсильнішому, і геніальному, так що надію на благодать себе, а не на удачу. Тому для мене таке поняття як локус контролю – це в першу чергу відповідальність і зрілість розуму. Ці якості або є і вони розвинені в людині, і тоді він більшою мірою є інтернали, тобто має внутрішній локус контролю, а значить і є творцем свого життя, або вони в ньому не розвинені і він більшою мірою екстернал, тобто, має зовнішній локус контролю, і тоді йому є над чим працювати, є до чого прагнути.
Отже, має сенс звертати час і сили на те, щоб аналізувати і правильно оцінювати всі свої дії, рішення, вчинки, знання і навички, свої особистісні якості, свої можливості і досягнення. Це дозволить вам розібратися в собі, зрозуміти себе і знайти способи зробити себе більш пристосованим до життя. Зовнішні чинники теж потрібно вивчати, щоб розуміти, які в житті бувають закономірності і якомога під них підлаштуватися, як можна їх використовувати. Тому і зовнішній і внутрішній локус контролю – повинні гармоніювати один з одним. Іншими словами, ступінь нашої відповідальності повинна розподілятися пропорційно нашим можливостям. І якщо можливостей вплинути на зовнішні чинники у нас об’єктивно менше, то і перекладати на них відповідальність сенсу не має. Куди важливіше і корисніше відповідати за внутрішні фактори і дивитися на життя через призму особистої відповідальності за все, що з нами в цьому світі відбувається.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)