Кредитно-грошові відносини – політика національного банку

Така політика грунтується на макроекономічних параметрах і основні показники економічного розвитку і показниках соціальної сфери на певний період. Тут враховуються затверджені урядом прогнозні цифри обсягу ВВП, стан інфляції і ступінь дефіциту держбюджету, джерела його покриття, платіжного та торгового балансу.

Національний банк повинен регулярно інформувати парламент країни про проведення валютної та грошово-кредитної політики на найближчий рік і на перспективу. Політика в сфері грошово-кредитних операцій реалізується за допомогою зміни кількості грошей в обороті.

Для цього використовуються такі інструменти, як:

    Процентна політика; Установка норм обов’язкового резервування коштів для банків; Рефінансування банків; Використання золота і валюти; Проведення на відкритих ринках маніпуляцій з цінними паперами, в тому числі емітованими державою; Емісія боргових власних зобов’язань і їх реструктуризація; Заходи з регулювання експортно-імпортних операцій з капіталом.

Забезпечуючи готівковий грошовий обіг, національний банк робить комплекс заходів, серед яких:

    Встановлення банкнотних і монетних номіналів, дизайну грошових знаків і їх платіжних відмінностей, систем їх захисту; Виготовлення та організація зберігання грошової маси, формування резервних фондів; Затвердження правил емісії, збереження, транспортування, і інкасації готівки, а також порядку заміни зіпсованих грошей; Вироблення правил ведення операцій в касах банківських та інших фінансових установ, на підприємствах і в організаціях; Погодження та затвердження вимог до технічного стану та охорони приміщень банків.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Кредитно-грошові відносини – політика національного банку