Методи регулювання в економіці

Методи прямого регулювання являють собою вказівки банкам, що підлягають обов’язковому виконанню. Так, у ряді країн центральні банки мають право вводити для банків межі обсягів кредитування, і зокрема, обсягів кредитування небанківського сектора.

Методи непрямого регулювання засновані на можливості впливу Центрального банку на величину надлишкових резервів комерційних банків і на прагненні комерційних банків використовувати надлишкові резерви для видачі кредитів з метою отримання додаткового прибутку.

Центральні банки можуть впливати на величину надлишкових резервів наступними способами:

– Зміна норми обов’язкових резервів. Якщо, приміром, при нормі 10% обов’язкові резерви банку становили 10000 руб., А надлишкові відсутні, то після її зниження до 5% у банку виникнуть надлишкові резерви у розмірі 5000 руб.

– Зміна ставки рефінансування (ставки, за якою центральний банк видає кредити комерційним банкам). Кредити, що видаються Центральним банком, зараховуються на кореспондентські рахунки комерційних банків і автоматично потрапляють в суму надлишкових резервів. Зміна ставки рефінансування впливає на суму кредитів, яку банки бажають отримати у центрального банку.

– Операції на відкритому ринку – вироблені Центральним банком операції купівлі-продажу державних цінних паперів за свій рахунок. Купуючи цінні папери у клієнтів комерційних банків, Центральний банк збільшує коррахунок комерційного банку, а той – зачісляет надійшли кошти на рахунок продавця цінних паперів. Якщо надійшло коштів на 100000 руб., А норма обов’язкових резервів становить 10%, то надлишкові резерви складуть 90000 руб.

– Валютне регулювання. Валютне регулювання передбачає вплив Центрального банку на валютний курс, яке здійснюється шляхом додаткового пропозиції валюти (продажу) на валютній біржі, або пред’явлення додаткового попиту на неї (покупки). Операції купівлі-продажу іноземної валюти по впливу на надлишкові резерви банків аналогічні операціям на відкритому ринку.

Прагнучи скоротити пропозицію грошей в економіці, Центральний банк проводить політику “дорогих грошей”, тобто збільшує норму обов’язкових резервів, продає цінні папери, підвищує ставку рефінансування. Прагнучи збільшити пропозицію грошей, центральний банк, навпаки, проводить політику “дешевих грошей”, для чого знижує норму обов’язкових резервів, купує цінні папери. Впливаючи на величину грошової маси, Центральний банк може ставити різні тактичні цілі: стабілізація процентної ставки, підтримання стабільної величини грошової маси, зміна і процентної ставки, і величини грошової маси.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Методи регулювання в економіці