Йоганн Вольфганг Гете. Волелюбні мотиви та протистояння образів персонажів у Прометеї. Образ Прометея

Мета: розкрити символічний характер особливості втілення волелюбних ідей у ліриці Йоганна Вольфганга Гете, здійснивши цілісний аналіз уривка з незакінченої драми Гете “Прометей”; розглянути образ Прометея з позиції його протистояння Зевсу, розкрити смисловий підтекст вірша з позицій авторського задуму; дослідити особливості змалювання образу Прометея Гете у порівнянні з давньогрецьким міфом про Прометея та трагедією Есхіла “Прометей закутий”; сприяти формуванню в учнів цілісного уявлення про розвиток всесвітнього літературного процесу та особливості інтерпретації вічних образів літератури за різних культурно-історичних епох.

Обладнання: слайд-презентація “Образ Прометея в мистецтві”.

Бути людиною – означає бути борцем.

Йоганн Вольфганг Гете

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

– Назвіть провідні мотиви лірики Гете.

– Назвіть провідну тему вірша “Травнева пісня”. У чому полягає новаторство зображення кохання ліричного героя Гете?

– Поясніть, чому у віршах “Травнева пісня” та “Вільшаний король” Гете по-різному зображує природу. У якому з творів людина знаходиться в гармонії з природою, а в якому з них природа протистоїть людині? Як це залежить від почуттів та світогляду Гете?

III. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Виразне читання вірша “Прометей” – С. 41.

З’‎ясування рівня первинного сприйняття твору.

– Що ви зрозуміли, прослухавши й самостійно прочитавши цей поетичний твір Гете?

– Чи є у тексті слова, що потребують пояснення? (Офір – жертвопринесення. Розжарений приск – вогнище.)

– Від чийого імені побудовано текст вірша? Як ви це встановили? (Від імені Прометея.)

– Це його монолог чи діалог? Наведіть аргументи.

Аналіз тексту вірша “Прометей”

– До кого й чому звертається Прометей? (Прометей звертається до Зевса, відстоюючи своє право на свободу вибору, на можливість жити там, де він хоче й бачить свою корисність, й з ким хоче.)

– Як ви вважаєте, чи чує Зевс промову Прометея?

– З ким порівнює Прометей Зевса? Як це свідчить про ставлення героя до верховного бога? (Прометей порівнює Зевса з “хлопчаком, що толочить будяки”, цим самим заземлюючи й принижуючи образ головного олімпійця, перетворюючи його на бездумного бешкетника, руйнівника.)

– Що виборює Прометей? Знайдіть відповідь у тексті вірша й прокоментуйте.

(Тільки мою землю

Мені залиши

І мою хатину, будовану не тобою,

І вогнище моє

Із розжареним приском,

Якому ти заздриш.

Прометей відокремлює своє життя від життя богів. На землі він господар, а не той бешкетник – руйнівник, якому не до снаги щось створити чи збудувати, бо до цього земного світу він байдужий.)

– Як ви думаєте, чому Зевс може заздрити “розжареному приску”? Що символізує собою “вогонь Прометея” у світовій літературі? (Передусім це іскра божественного розуму, подарована Прометеем людям, що знаменувало собою початок цивілізацій – ного розвитку людства.)

– Поясніть сенс вислову Прометея: “Не знаю нікого біднішого/ Під сонцем, ніж ви, богове!” Чим, на його думку, живиться сила богів? Як критика Зевса у вірші Гете поєднується з критикою земних владик?

– Яку силу Прометей вважає такою, що дала йому прозріння, допомогла усвідомити, що боги мізерні? (Це сила власного серця, яка допомогла Прометеєві забути про своє божественне походження (“гордість титана”)).

– Розкрийте сенс риторичних запитань Прометея: “Хто від смерті мене врятував?/Від долі раба?”. Про яку смерть і яке рабство він говорить, адже він, народжений титаном, був вільним? (Мова йде про духовну смерть і духовне рабство. Таке запитання могло виникнути у Прометея тільки як героя. що втілює собою людину доби Просвітництва.)

– Доведіть, що образ Прометея у вірші Гете постає в площинах двох конфліктів – зовнішнього (Із Зевсом як утіленням тиранічної влади) та внутрішнього (Із духовною обмеженістю, духовним рабством). Велич Прометея в тому, що, здолавши ще в дитинстві внутрішню проблему, викорінивши із себе раба і сповнивши своє серце любов’‎ю (перш за все до людей, яких він створив з глини на свою подобу), він підноситься до бунту проти тиранії верховної влади, відстоюючи своє право і право людей на свободу. Єдиним авторитетом, перед яким схиляється Прометей, – це його власне серце.

– Чому Прометей відмовляється шанувати Зевса? (“Тебе шанувати? Чому?

Може, зм’‎якшив ти колись Болі знедоленим?

Може, притишив колись Сльози настрашених?”

Прометей не бачить у верховного бога ні милосердя, ні доброти до людей, до всіх, хто потребує допомоги.)

– Чому Прометей нагадує Зевсові, що над усіма стоять Час і Доля? (Ці рядки вірша “Прометей” утілюють в собі філософські міркування Гете, що певною мірою базувалися на античному гуманізмі, який визначав цінність усього ставленням до людини й відповідальністю перед фатумом (Невідворотною Долею) та всевладним Часом, Дійсно, історія людства тільки з плином часу визначала цінність усього й усіх, включаючи сильних світу.)

– Що, по-вашому, можуть символізувати собою “пуп’‎янки мрій” Прометеєвих?

– Виразно прочитайте дві заключні строфи вірша. Доведіть, що Прометей до кінця вірний обраному шляху й не зійде з нього. Що, по-вашому, додає йому снаги? У чому він бачить своє призначення? Як він розуміє повноту життя?

– Зробіть висновок, які риси утілює в собі образ гетевського Прометея. Як це співвідноситься зі світоглядом митця та ідеалами Просвітництва? (Образ Прометея одночасно поєднує в собі риси творця, майстра, художника, бунтаря, страдника, вільну особистість. Він утілює в собі творчі сили людини, її нестримну творчу енергію, тим самим створюючи основи для втілення фаустівської теми в творчості Гете.)

– Доведіть, що, нівелюючи культ богів, Прометей утверджує культ людини.

– Порівняйте образ Прометея у його протистоянні Зевсу в давньогрецькому міфі про Прометея, трагедії Есхіла “Прометей закутий” та вірші Гете “Прометей”. Що спільного й відмінного ви вбачаєте в трактуванні цього образу за часів античності та за доби Просвітництва?

Робота з епіграфами

Виразно прочитайте слова Йоганна Вольфганга Гете, узяті за епіграфи до уроку. Поясніть їх зв’язок з волелюбними мотивами його поезії.

Учитель. Гете розпочав роботу над драмою “Прометей” під впливом трагедії Есхіла “Прометей закутий”. Проте його Прометей став й результатом його світоглядного прориву, що відбувся з митцем під впливом ідей Просвітництва, підсилених бунтарськими романтичними поривами штюрмерського періоду. Лірика Гете періоду “Бурі й натиску” (1770-1775 роки) – одна із найблискучіших сторінок в історії німецької поезії. Разом з ліричним героєм, що постає у Гете втіленням природи або в органічному злитті з нею, у творчості митця з’‎являється образ бунтаря, “буремного генія”, що протестує проти всілякого гноблення. Оди й гімни 1772-1775 років, як і деякі інші вірші цього періоду, є показовими в сенсі інтенсивних пошуків високої лірики з позицій третього стану суспільства. В умовах Німеччини XVIII століття, де княжий абсолютизм в основному відігравав реакційну роль, людям з передовими поглядами не було причин радіти з успіхів того чи іншого монарха. Природно, що Гете ігнорує феодально – абсолютистську державність і владу тиранів взагалі.

Внутрішній світ людини, яка вперше усвідомила себе особистістю й повірила у свої творчі сили, – ось головний предмет високої лірики тих років. Герой цієї поезії максимально близький до самого Гете, є художнім утіленням його світоглядного “я”. Гете охоче звертається до тем і мотивів античної міфології та поезії, яка дала світу взірці високої гуманістичної та громадянської позиції, передусім Гете цікавить образ Прометея. Для нього античний світ – це вічна батьківщина героїчних начал. Оди й гімни

– “Пісня подорожнього в бурю”, “Візнику Хронос”, “Магометова пісня”, “Ганімед”, “Прометей” та багато інших – написані в особливому дифірамбічному стилі, вільним віршем, без рим, рядками різної довжини. Бурхливі емоції вибухово змінюють звичну метрику. У цьому сенсі Гете спирається на Клопштока й ще більше на Піндара. Величні думки подаються в шаленому потоці емоцій.

У 1773 році він пише філософську драму “Прометей”, яка так і залишилися у фрагменті, що складається з двох актів і написаний вільним віршем, близьким до ритмізованої прози.

Гете приваблює не тема страждань Прометея, а образ богоборця, творця й наставника перших людей, борець за їхнє щастя. Від першого рядка драми “Я не хочу” до заключної строфи оди-монологу весь твір пронизаний духом “гігантської опозиції” (вислів Гете). Герой відхиляє будь-які спроби схилити його до діалогу з небожителями, від кого б не йшла ініціатива – від Зевса, його вірного сина й слуги Гермеса чи від Епіметея, боязливого брата Прометея. Він з презирством відкидає пропозицію Зевса стати його намісником на землі й правити від імені богів людьми, створеними ним з глини, оберігаючи від цих створінь божественний сонм. Прометей постає не як господар над людьми, а як мудрий учитель, що любить свої створіння.

Ні, тут я сиджу і формую

Людей на свій образ…

Прометей створює людей за своєю подобою – непокірними богам. Він учить їх будувати домівки, приручати диких кіз тощо. Він навчає людей не чекати допомоги від богів, обходитися без них, не боятися труднощів, не лякатися невідворотної смерті, котра не зупинить життя в цілому (випадок з Пандорою). Він надає людям приклад мужньо переборювати труднощі й печалі, не падати духом, не впадати в духовне рабство. Райське блаженство не приваблює Прометея, й він не обіцяє його людям. Життя без горя, без боротьби, життя-свято – це не справжнє життя. Гетевський “Прометей” передусім це утілення гігантського життєствердження, заклик до мужнього прийняття життя з усіма його суперечностями. І в настановах Прометея людям немає ніяких обіцянок загробної винагороди. Абсолютно зрозуміло, що Прометей є втіленням гетевського матеріалістичного сприйняття дійсності. Цю думку, не завжди послідовно, але упродовж усього свого життя, Гете втілює у творчості.

“Прометей” – філософська драма. У ній головною тезою є проголошення життя “без богів” – матеріалістичний гуманізм. Урозріз з вченням церкви Гете говорить про здатність людини побудувати щасливе життя без допомоги вищих сил. Піднесення людства постає у Гете не стільки в образах перших людей – у них все ще попереду, – скільки в образі самого Прометея. Титан давньогрецьких міфів і трагедій переростає в образ людини. Хіба він титан, а не людина, коли говорить Зевсу:

Влучай в дуби і верхів’‎я гір, –

Тільки мою землю

Мені залиши

І мою хатину, будовану не тобою,

І вогнище моє

Із розжареним приском,

Якому ти заздриш.

Молодий Гете, працюючи над драмою про Прометея, вкладав у свій твір переконання в тому, що в сучасному світі очікується зміна господарів, люди вийдуть з-під покори богам небесним і земним. В образі Зевса підкреслено риси, які зближують тирана з Олімпу з тиранами земними. Прометей заперечує могутність богів, тим самим ще більше мінімізуючи силу земних владик. Він нагадує Зевсу, що над богами, як і над ним самим, стоїть вище начало – Час і Доля:

Тебе шанувати? Чому?

Може, зм’‎якшив ти колись

Болі знедоленим?

Може, притишив колись

Сльози настрашених?

Чи не всемогутній Час

Мужа із мене викував?

Чи не одвічна судьба

Владує і мною, й тобою?

Прометей не підкорюється Зевсу, він противник рабства. Образ Прометея одночасно поєднує в собі риси творця, майстра, художника, бунтаря, страдника, вільну особистість. Він утілює в собі творчі сили людини, її нестримну творчу енергію, тим самим створюючи основи для втілення фаустівської теми в творчості Гете.

І хоча драма не вийшла з творчої лабораторії поета як завершений твір й широке коло читачів дізналося про неї значно пізніше (Гете опублікував рукопис тільки в 1830 році), монолог Прометея ще в рукописі був прочитаний Лессінгом і отримав високу оцінку генія німецького Просвітництва. Вона небагатослівна, але думки, які у ній містяться, залишаються актуальними й дотепер. Монолог Прометея вийшов за рамки авторського задуму й увійшов до творчого спадку Гете й в історію світової літератури як ода, самостійний поетичний твір. Велет думки Просвітництва, Гете нізащо не завершив би “Прометея” примиренням із Зевсом, як це відображено у давньогрецькому міфі про Прометея та трагедії Есхіла “Прометей закутий”.

Чим більше пізнаєш Гете, тим більше розумієш, що він не просто був причетний до світу поезії – це світ поезії був утілений у ньому, а він був його володарем.

Прослуховування уривку з твору для великого симфонічного оркестру і фортепіано, з органом і світловою партією Скрябіна “Прометей” (“Поема вогню”).

– Якій частині поезії Гете він співзвучний.

ІV. Рефлексія

– Розкрийте новаторство Гете у створенні образу Прометея як “вічного образу” світової літератури.

– Творчість Гете, в особі якого, за словами іншого німецького філософа Фрідріха Шеллінга, блискучий розум поєднав силу поетичного натхнення з глибиною філософської думки, стала одним із вершинних злетів світової літератури. Доведіть справедливість цієї думки, спираючись на вивчені вами поетичні твори Йоганна Вольфганга Гете.

– Носіям ідеології Просвітництва було притаманне схиляння перед розумом, віра в його безмежні можливості й перетворювальну силу. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялася ідея перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, “вічної справедливості”, рівності, що випливали, на їхню думку, з самої природи, невід’ємних “природних прав” людини. В концепції “природного права” просвітники обгрунтували основні принципи цивілізованого життя особистості, нації: право людини на гідне життя, свободу і власність. Яким чином ці ідеали Просвітництва знайшли своє вираження в оді Гете “Прометей”?

– Видатному російському письменнику XIX століття Івану Сергійовичу Тургенєву належать такі слова про видатного німецького просвітника: “Гете, цей захисник усього людяного, земного, цей ворог усього уявно-ідеального та надприродного, перший заступився за права – не людини взагалі, ні, – за права окремої, пристрасної, обмеженої особистості; він показав, що у ній прихована незламна сила, яка може існувати без усякої зовнішньої опори, і що при усій невирішеності власних сумнівів, при всьому убозтві своїх вірувань і переконань, людина має право і можливість бути щасливою і не соромитися свого щастя”. У чому це висловлювання перегукується з провідними ідеями вірша Гете “Прометей”?

– У літературознавстві існує таке поняття як “духовна драма”.

(Духовна драма як культурно-історичний феномен визначає буття людини як трагічно замкнену ситуацію, що утворюється завдяки неможливості розкриття людиною її духовного та творчого потенціалу в існуючих реаліях життя; за відсутності самої життєвої перспективи на місці реальних подій у духовній драмі починає розгортатись марево видінь, виникають спалахи позасвідомого, що викликають розширення самої свідомості, яка стає причетною до вирішення долі світу і поза волею особистості вступає в діалог з самим Творцем світу.

Духовна драма – то накопичений віками досвід нескінченних страждань, зламаних надій та сподівань. То є також досвід поколінь, культур та суспільно-політичних формацій. То є нескінченність воєн та колективних дослідів, які або ламають дух цілих народів, або сприяють об’‎єднанню зусиль окремих людей, окремих верств у єдине ціле, щоб подолати перешкоду: фашизм, хвороби, рабство, бідність, безграмотність, відсталість.

Суть духовної драми як культурного і художнього феномена полягає в тому, що вона є викликом долі. Сприймаючись як злам усіх форм існування, духовна драма вимагає від кожної людини розуміння того, що діється навколо неї, навіть коли розум, як в “Капрічос” Гойї, спить. Не дивно, що часто вона занурюється у минуле і через це минуле сприймає дійсність. Духовна драма визначає зіткнення задумів, витіснення їх одне одним, що сприяє утворенню епопей з низки творів. Духовна драма з площини змісту твору тяжіє до виходу за його межі, зумовлюючи певну відкритість концепцій. Тут має місце усвідомлення того, що те, що стає змістом твору, має знаходити продовження у житті, або навпаки. Духовна драма відображає загибель людини і її духовне воскресіння – гетевське “stirb und werde”. Духовна драма несе в собі ідею подолання трагізму якщо не зараз, не у межах твору, то у майбутньому.)

– У якому сенсі, по-вашому, оду Гете “Прометей” можна вважати духовною драмою? Наведіть аргументи, спираючись на текст.

– Зробіть висновок про велич Йоганна Вольфганга Гете як мислителя й митця доби Просвітництва, спираючись на вивчений матеріал.

V. Домашнє завдання:

Опрацювати С. 45-50, підготувати виразне читання оди “До радості” Фрідріха Шиллера. Індивідуальне завдання: Підготувати повідомлення про оду “До радості” Ф. Шиллера як гімн Євросоюзу.

(2 votes, average: 3.50 out of 5)