ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ (1749-1832) – ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ІСТОРИЧНА ДОБА
Мета в житті – саме життя
ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ.
Поезії
У літературі є постаті, які визначають духовний розвиток цілих епох або й усього людства. Саме до них належить Й. В. Гете – геніальний німецький письменник і вчений-натураліст.
“Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється день у день за них”, – стверджував Й. В. Гете у трагедії “Фауст”. Саме цьому гаслу цілком відповідало і його життя.
Гете народився у “вільному купецькому місті” Франкфурті-на-Майні в сім’ї імператорського радника Йоганна Каспара. Одним із найяскравіших дитячих вражень Гете був подарований бабусею ляльковий театр. Він також залюбки відвідував знамениті Франкфуртські ярмарки з їхніми театральними виставами, де вперше побачив Фауста, персонажа, що згодом уславив ім’я Гете…
Гете з дитинства виявив непересічні здібності до наук, опанував французьку, англійську, італійську, давньогрецьку мови та латину. Семирічним почав писати вірші й п’єси, добре знався на металах і коштовному камінні. А ще був фізично розвиненим, чудово їздив верхи. Навчання він продовжив у Лейпцизькому та Страсбурзькому університетах і здобув звання доктора права.
У Страсбурзі Гете познайомився з німецьким філософом і письменником Й. Г. Гердером. Він очолював гурток, членів якого називали штюрмерами, “буремними геніями” (від назви драми Ф. Клінгера “Sturm und Drang” (“Буря і натиск”)). Як буря вносить свіжий струмінь у затхле повітря, так і штюрмери вносили свіжий вітер буремних почуттів у затхлу атмосферу тогочасної німецької літератури. Вони виступали за об’єднання безлічі тогочасних німецьких земель в єдину могутню країну, цікавилися національною самобутністю літератури, фольклором. Гердер пробудив у Гете бунтарський дух, і вони разом очолили рух “Бурі і натиску”.
Й. В. Гете. Гравюра за портретом Г. М. Крауса, після 1775
Недостатньо тільки отримати знання; їх треба застосувати.
Недостатньо тільки бажати; треба діяти.
Навчитися можна тільки того, що любиш.
У цей час Гете велику увагу приділяв ліриці, насичуючи її яскравими емоціями та образами. Саме під впливом народної творчості Гете писав свої ранні вірші і балади. Прості й трохи наївні, схожі на народні пісні, його поезії припали до душі мільйонам німців:
Хлопець подихом зігрів
Дику ружу в полі.
Він побачив і зрадів,
Що красу таку зустрів,
Мов дарунок долі.
Ружа, ружечка, мов цвіт,
Ружа в чистім полі…
“Дика ружа”,
Переклад Петра Тимочка
У XVIII ст. серед монархів було модно радитися з видатними письменниками і філософами-просвітниками щодо управління державою. Молодий веймарський герцог Карл Август, бажаючи реформувати свою державку, запросив до себе Гете. Саме у Веймарі письменник провів майже все своє подальше життя. Гете дослужився до посади прем’єр-міністра. Він щиро вірив, що його чиновницька діяльність покращить державну систему герцогства, допоможе розвитку науки та культури.
Та прем’єрство тривало недовго. Карл Август начебто й підтримував реформаторство Гете, однак перекреслював більшість його починань. Податки збирали нечисті на руку чиновники, міністрами призначали тих, хто мав зв’язки при дворі (“хто краще ходив по канату”, за Дж. Свіфтом). Пославшись на нібито слабке здоров’я, письменник склав з себе обов’язки голови уряду і поїхав “лікуватися” до Італії.
У 1831 р. у Веймарі Гете завершує головний твір свого життя – трагедію “Фауст”, де діє персонаж, навіяний ще дитячими враженнями.
Й. В. Гете залишив людству геніальну спадщину – безліч віршів, балад, п’єс, романів, наукових робіт у сфері анатомії, геології, мінералогії, фізики. І саме йому належить думка про появу всесвітньої літератури.
Й. Гердер, який здійснив перший переклад українських дум іноземною (німецькою) мовою, стверджував: “Україна стане новою Грецією – у цій країні чудовий клімат, щедра земля, і її великий музично обдарований народ прокинеться колись для нового
(2 votes, average: 3.00 out of 5)