Групова парадигма

Один з нових підходів до політичних досліджень, обгрунтований американськими вченими Артуром Ф. Бентлі і Є. Р. Херрінг, виходить з визнання того, що вся політика, по суті, є боротьбою груп. Їхня концепція поклала початок груповий парадигмі в політології.

Під групами інтересів вони розуміють соціальні групи, згуртовані на основі спільних поглядів і сполучені системою взаємовідносин. Група дотримується загальних уявлень про систему розподілу цінностей, яка є справедливою. Прийняття тих чи інших політичних рішень визначається боротьбою тих чи інших соціальних груп.

Політична реальність якраз і криється в боротьбі за владу і вплив між групами. Основний зміст політології так чи інакше зводиться до вивчення характеру цих груп, їх особливостей, структури, порядку рекрутування членів, характерних рис очолюють групи лідерів, використовуваних ними ресурсів, методів впливу на громадську думку, їх взаємовідносин з політичними партіями, іншими громадськими організаціями.

Посилюється у розвитку політології XX в. процес конкретизації політичних знань привів до пильному вивченню аналітиками інституту політичних партій. При цьому основний внесок у розробку сучасних наукових уявлень про партії внесли американські та французькі політологи Габріель Алмонд і Моріс Дюверже.

Особлива увага приділялася ними правовим аспектам участі партій у виборчому процесі. В результаті досліджень був створений теоретико-методологічний фундамент для вивчення феномена багатопартійності і становлення партології в якості одного із структурних розділів політичної науки.

Важливу роль у цьому процесі відіграла вийшла в 1951 р і стала класичною книга французького вченого Моріса Дюверже “Політичні партії”, перекладена на багато мов, у тому числі і на російську [18]. Цей найбільш впливовий європейський фахівець з політичним партіям всебічно обгрунтував необхідність партій як інституту сучасної демократії, системно виклав питання походження інституту партій, їх місце і роль в сучасному демократичному суспільстві, їх класифікацію, проаналізував типи партійних систем, історичні умови, конкретні шляхи і чинники їх формування.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Групова парадигма