Грошовий потік: визначення
Визначення грошового потоку
Грошовий потік являє собою різницю між грошовими надходженнями і виплатами організації. Грамотне управління грошовими потоками здатне знизити потреби в капіталі, прискоривши його обороти, а також виявити фінансові резерви всередині підприємства і тим самим знизити обсяги зовнішніх позик. Відбувається це шляхом досягнення головної мети – забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду і прогнозування в часі грошових потоків компанії в розрізі окремих видів господарської діяльності.
Рух грошових коштів завжди розглядається за якийсь період часу. Найчастіше це фінансовий рік. Однак якщо в організації має місце дефіцит фінансових коштів, то в залежності від часового проміжку переслідуються мети: в короткостроковому періоді – прискорення залучення грошей і уповільнення виплат, в довгостроковому – зростання обсягу позитивного грошового потоку і зниження обсягу негативного. Остання мета може бути досягнута завдяки залученню коштів стратегічних інвесторів, фінансових кредитів, проведення додаткової емісії акцій, а також продажу фінансових інструментів інвестування.
Класифікація грошових потоків
Всі грошові потоки можна розділити на три групи:
– Грошові потоки від операційної (виробничої) діяльності. Це основна стаття доходу. Приріст дають продажу, дивіденди і відсотки, отримані від інвестицій. Зменшується чистий дохід за рахунок виробничих витрат, в тому числі виплат відсотків і податків. – Грошові потоки від інвестиційної діяльності. У цю групу входять грошові потоки, пов’язані з довгостроковими активами. Приріст коштів відбувається за рахунок зменшення обсягу інвестицій, відмови від власності, нерухомості, обладнання, нематеріальних та інших активів. Приріст же у всіх цих областях призводить до витрат. – Грошові потоки від фінансової діяльності. Дану групу формують довгострокові пасиви і власний капітал. Збільшення довгострокових позик або продаж акцій дає приплив грошей, зменшення пасивів і розподіл дивідендів акціонерам – відтік.
Аналіз руху грошових коштів
Платоспроможність та Ліквідність підприємства часто перебувають в залежності від реального грошового обороту підприємства. Тому для оцінки фінансового благополуччя організації не обійтися без аналізу руху грошових коштів. Останній грунтується на звітах, для складання яких використовується один з методів – прямий або непрямий.
Непрямий метод складання звіту про рух грошових коштів
У звіті, складеному за непрямим методом, концентрується інформація про фінансові ресурси організації, відображаються показники, що містяться в кошторисі доходів і витрат і надходять в її розпорядження після оплати факторів виробництва для здійснення нового циклу відтворення. Дані про надходження грошових коштів беруться з звітного балансу, звіту про прибутки і збитки. Тільки для деяких показників розрахунок проводиться за фактичним обсягом:
– амортизаційні відрахування; – надходження від реалізації власних акцій, облігацій; – отримання і виплата дивідендів; – отримання і погашення кредитів і позик; – капітальні вкладення в основні фонди; – нематеріальні активи; – фінансові вкладення; – приріст оборотних коштів; – реалізація основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів.
Гідність непрямого методу в тому, що він добре показує взаємозв’язок отриманого фінансового результату зі зміною величини грошових коштів. В результаті коригування чистого прибутку (збитку) встановлюється реальний приплив (відплив) грошових коштів.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)