Громадсько-політичний рух 1894-1904 років
Виникнення і становлення суспільно-політичних рухів у 1894 1904 роках стало наслідком наростаючої економічної і соціальної кризи в Російській Імперії, а також нездатністю влади шляхом компромісу і реформаторства вирішувати поточні суспільні проблеми.
Есери і соціал-демократи
У середині 90 – х років в суспільно політичне життя імперії увійшли послідовники марксистських рухів. На відміну про лібералів, соціалісти революціонери в найкоротші рядки змогли створити перші партійні організації та їх центральні комітети.
Головною вимогою, яке висували есери, було повалення монархічного режиму і встановлення диктатури пролетарського класу. Есери представляли собою спадкоємців народників їх ідейна програма являла собою симбіоз навчань К. Маркса і догматики “Народної волі”.
Соціалісти відразу знайшли підтримку в особі експлуатованого робітничого класу і селянства, що дозволило їм вже до початку XX століття розгорнути масштабні дії в боротьбі з царизмом, застосовуючи при цьому терористичні методи. У 1902 році від рук есерів загинув міністр внутрішніх справ Д. П. Сипягин, через два роки В. К. Плеве.
Однак всередині партії існували противники подібних методів втілення панування пролетаріату, які схилялися до більш демократичного підходу. У 1903 році від есерів відокремилася група лібералів, які створили власну партію, іменовану РСДРП (російська соц. Демократична робоча партія).
Відразу ж після виникнення РСДРП, в її структурі з’явилися перші протиріччя. Це спричинило за собою поділ партії на меншовиків, які орієнтувалися на західні демократичні шляхи розвитку (Г. В. Плеханов) і більшовиків (В. І. Ленін), які так і не змогли відійти від революційних ідей есерів.
“Новий” лібералізм
Невдоволення політикою російського імператора охопило і інтелігенцію. На відміну від радикальних соціалістів, ліберали не вимагали повалення імператора, а виступали за негайне проведення соціально-економічних реформ та ліквідацію цензури.
Свої ідеї ліберали висловлювали в публіцистичних роботах, в яких детально обгрунтовували необхідність демократичних перетворень російського суспільства. Але, незважаючи на повне відкидання революційних ідей, вже в 1904 році на основі ліберальної течії були створені нелегальні ліві організації, зокрема “Союз визволення”, члени якого допускали можливість революційного результату склалися в державі подій.
Ігнорування урядом економічної кризи і бездіяльність Миколи II посприяло фактичного переходу лібералів до РСДРП (м).
Революційна українська партія
Суспільно політичні рухи активно розвивалися на всіх територіях Російської Імперії. У лютому 1900 року народження, на студентському з’їзді в Харкові була створена Революційна українська партія, яка в 1904 році була перетворена в соціал демократичну.
На початковому етапі своєї діяльності, члени руху активно відстоювали права селянства, вимагаючи знищення класових кордонів і надання сільським жителям права приватної власності на землю.
Із загостренням конфлікту між робітниками і підприємцями, в партійну програму була включена і необхідність захисту інтересів трудящих.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)