Громадський рух 80-90 років XIX століття
У 80-х 90-х роках 19 століття, громадські рухи на території Російської імперії понесли значні зміни. У цей період значно зменшився політичний авторитет лібералів, посилилася влада консерваторів, ідеї яких активно підтримувалися імператором.
Саме тоді до Росії почали проникати перші ідеологічні вчення К. Маркса, які суттєво вплинули на оновлення революційних течій.
Народовольці
Організовуючи вбивство Олександра II, активісти народної волі розраховували на спалах народного повстання, яке потягне за собою початок антимонархічній революції.
Проте таким надіям не судилося збутися: населення Росії було вкрай обурене вбивством царя визволителя, багато селяни і робітники шкодували Олександра II, вважаючи вчинок народовольців ні чим іншим як злочином проти держави і всього народу.
У 1881 році, члени “Народної волі” поставили ультиматум Олександру III припинити терористичну діяльність вони зможуть тільки після прийняття імператором Конституції. Імператор консерватор відповів жорсткої розправою з народовольцями.
Вже до 1882 року були знищені всі активісти терористичної організації. Наблизили кінець існування “Народної волі” і внутрішні міжусобиці народовольців після страти С. Петровської довгий період тривала внутрішня боротьба за лідерство, яка закінчилася остаточним крахом організації в 1886 році.
Марксизм
Першими російськими приймачами марксистської ідеології були колишні члени “Народної волі”, яким вдалося сховатися за кордоном в період переслідувань Олександра III. Група народовольців, яка розчарувалася в ефективності терористичних методів у боротьбі з самодержавством, почала шукати нові ідеї, за допомогою яких можна було б здійснити революцію.
У цей період в Європі на піку популярності знаходилося вчення К. Маркса про рівність класів. Марксизм допоміг російським революціонерам переглянути свої методи боротьби проти царського режиму за допомогою селянства і виробити нові шляхи здійснення революції, домінуючу роль в якій займав вже робочий клас.
Першим російським носієм ідеології марксизму став опальний громадський діяч Г. В. Плеханов. Вже в 1883 році в Женеві Плеханов створив першу революційну організацію “Звільнення праці”, активісти якої заявили про повне зречення від ідеології народників і розгорнули масштабну підготовку пролетарської революції.
У порівняно швидкі терміни, російські емігранти революціонери змогли знайти підтримку серед інтелігенції Російської Імперії. Починаючи з 1885 року, в державі відбувається становлення марксистського руху.
Лібералізм
Аж до моменту вбивства Олександра II, російські ліберали активно підтримували рух революціонерів – народовольців, так як самі виступали за реформаторство державного життя. Однак, після смерті імператора, ліберальна інтелігенція відвернулася від членів “Народної волі”, визнавши їх діяльність терористичної.
Події 1881 істотно обмежили діяльність російських лібералів: вони не могли наполягати на ухваленні Конституції і реформ. Вже до середини 80 – х років ліберали пішли з політичної арени, зосередивши свої сили на просвітництві російського народу.
Колишні міністри російського уряду почали викладацьку діяльність в університетах, багато представників інтелігенції вибрали місіонерський шлях відкриваючи навчальні установи в глибинках країни.
Безліч лібералів зайнялося науковою діяльністю, деякі з них емігрували до Європи. Догляд з влади лібералів, відкрив у 90-х роках шлях для соціалістичних революціонерів, які по відсутності конкуренції, остаточно змогли утвердитися в державі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)