ГРИГІР ТЮТЮНИК – МОЛОДШИЙ ІЗ ДВОХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-БРАТІВ. ОПОВІДАННЯ “ДИВАК” – Рідна Україна. Світ природи
Мета:
– ознайомити учнів з життям і творчістю письменника; детально опрацювати текст оповідання “Дивак”;
– розвивати навички виразного читання та переказування прозових творів, висловлювання власних міркувань про прочитане;
– виховувати приязне, толерантне ставлення до людей.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменника, виставка його творів.
Світ гарний і сотворений нам на втіху,
Тільки треба вміти брати його в душу.
Юрій Мушкетик
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Бесіда
· Який художній твір називаємо оповіданням? (Невеликий прозовий твір, у якому розповідається про якийсь епізод із життя персонажа.)
· Що таке експозиція, кульмінація? (Експозиція – початкова частина твору, з якої дізнаємося про місце і час дії, про основних персонажів. Кульмінація – найбільш напружений момент у творі.)
· Що в природі милує ваше око? (Квіти, дерева, пташки, вранішня роса, сніг тощо.)
· Що вас вражає? (Зоряне небо, морські простори, різноманіття рослин і тварин, блискавка, грім, снігопад тощо.)
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Слово вчителя
Діти! Кожен урок у школі – це пізнання нового. Сьогодні ми говоритимемо про чудового українського письменника Григора Тютюнника та ознайомимось з його оповіданням “Дивак”.
2. Робота з епіграфом
(Учитель читає вголос епіграф уроку, коментує його, залучає до бесіди учнів.)
Хто здатний побачити красу світу? (Той, хто сам морально красивий, чистий, творчий.)
IV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
(Учні записують у зошити тему уроку, епіграф.)
V. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
Григорій Михайлович Тютюнник – видатний український прозаїк. У його доробку – оповідання та короткі повісті. Писав переважно для дорослих, але й молодшим читачам залишив гарний спадок.
Народився 5 грудня 1931 року в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Батько на той час уже мав одного сина від першого шлюбу – одинадцятирічного, і теж Григорія. Новонародженого хлопчика вирішили назвати Георгієм і послали до сільради діда, щоб записав дитину. А щасливий дідусь, поки дійшов, забув те ім’я і сказав секретареві: “Пиши Грицьком, воно, мо’, й не так, як казали, зате просто, по-нашому!” Удома хлопчика називали Горею, і тільки через 15 років довідались про дідову витівку. Отож, було у батька два сини – обидва Григорії. Вирісши, брати стали письменниками. Щоб читачі розрізняли їхні твори, молодший почав підписуватися Григором.
Дитинство письменника було безрадісним і тяжким. У голодному 1933 році сімейство опухло з голоду. Помер дід Василь, хоча ще й не сивий був, і при доброму здоров’ї. А півторарічний Григір перестав ходити (вже вміючи це робити), сміятись і балакати. Коли хлопчикові йшов шостий рік, незаконно заарештували батька, заслали до Сибіру, звідки він не повернувся. Пізніше письменник напише: “…батька я не пам’ятаю і не знаю навіть, яким він був із себе, бо єдине його фото (він не любив фотографуватися) загубилося”. Те все ж до кінця свого життя Григір проніс глибоку синівську любов до батька. Свого сина-первістка назвав батьковим ім’ям – Михайло, пояснюючи це так: “Одного Михайла замордували, може, хоч другому поталанить жити по-людському. Об цім тільки й молю Господа-Бога”. До речі, другого свого сина Григір назвав Василем – на честь діда.
Після батькового арешту хлопчик жив кілька років у родині дядька на Донбасі. Але почалася війна, дядько пішов на фронт. Тітці було важко годувати своїх трьох дітей і племінника. Тому 11-річний Григорій вирішує повернутись у рідне село на Полтавщину. Майже два тижні йшов додому по окупованій фашистами землі. Різні люди траплялися йому. І вороги, і свої. Добрі і злі. Однак доля все ж таки посилає йому більше добрих людей. Вони часто рятували знесиленого довгою дорогою підлітка від смерті та голоду. Пізніше цю історію Григір Тютюнник опише в повісті “Климко”.
Коли німців вигнали з рідного села, пішов до школи. А через рік – до ремісничого училища, де більше працювали, ніж училися. Почалося важке трудове життя. У 20 років іде в армію і 4 роки служить моряком-радистом на Далекому Сході – у Владивостоці. Займається самоосвітою. У цей час налагоджується щире листування зі старшим братом Григорієм, який уже був відомим письменником. Він і стає для Григора справжнім побратимом-порадником, наставником.
Після служби в армії два роки працював і навчався у вечірній школі, а потім – щасливі 5 років у Харківському університеті на філологічному факультеті (російське відділення). Це те, що він любив, до чого прагнула його душа. Друкує перше своє оповідання російською мовою. Це був успішний початок письменницької діяльності. Старший брат радить звернутися до рідної мови, що і зробив Григір з великим успіхом. Він любив свою рідну полтавську говірку, любив і відчував слово, його красу і силу. Закінчивши навчання, Григір одружується, працює вчителем на Донбасі, потім у редакціях і видавництвах Києва пише свої дивовижні, проникливі твори.
У багатьох творах Григора Тютюнника головними героями є діти. У його щоденнику знаходимо запис: “Я люблю стареньких і малих – і тих, і тих за мудрість і доброту”. Діти довірливі, чисті душею, сприймають світ не так, як дорослі. Одне з таких оповідань перед нами.
2. Виразне читання оповідання Григора Тютюнника “Дивак”
Методична ремарка. Оскільки “Дивак” – твір про дітей, а не для дітей, і це, власне, не оповідання, а психологічна новела, то його варто прочитати (з відповідними коментарями) у класі, щоб учні належно сприйняли і правильно зрозуміли оповідання, його дивакуватого героя. Під час читання з’ясовуємо лексичне значення незрозумілих слів, виразів. Звертаємо увагу учнів на багатство, колоритність мови, насиченість розмовною лексикою.
3. Пояснення рідковживаних слів
– Дивак – людина із дивною, незвичною поведінкою; людина, яка відрізняється своїми поглядами, діями від оточення;
– бором – сосновим лісом (бір – сосновий ліс);
– зазимки – заморозки;
– прірва – провалля, ущелина;
– клямка – защіпка над дверною ручкою;
– очіпки – очіпок – жіночий головний убір;
– допрзовники – ті, хто має йти до армії;
– бовдур – димар на даху будинків, димохід;
– пороша – перший сніг;
– смілкою – зменшувально-пестливе від “смола” (живиця);
– окоренок – частина стовбура при корені;
– погицав – поскакав, побіг, підстрибуючи;
– вигін – вільне місце на околиці, куди виганяють худобу;
– миї – заглибини в землі, розмиті водою (вимоїни, вимивини);
– цівка – тонкий безперервний струмінь води або якоїсь рідини;
– палі – підпорки моста;
– кушир – водяна кропива;
– пірце – плавник рибини;
– гирунчик – горщечок;
– жлуктичко – посудина, видовбана з дерева, призначена для прання (жлукто);
– макітра – велика глиняна посудина напівсферичної форми з широким отвором;
– ринка – невисока глиняна миска;
– кім’ях – клубок, гроно;
– ятір – риболовецька сітка, натягнута на обруч;
– бокаса ходити – тут: підходити боком, провокуючи на сутичку-боротьбу;
– забейкатися – забруднитися;
– пужалко – держак батога;
– фармазони – тут: осудливе, зневажливе слово про нерозумних людей;
– ріжняки (рожен) – загострена палиця на санях для перевезення сіна;
– неглемезда – недотепний, дивакуватий, ні до чого не здатний;
– черінь – добре прогріте місце на печі;
– розприндитися – образитися.
4. Обмін враженнями від оповідання (що запам’яталося, змусило замислитися; які думки і почуття викликало)
Очікувані відповіді:
– Мені сподобалось, що хлопчик Олесь хоче врятувати сосну.
– Я запам’ятав епізод про урок малювання
– Олесь любить спостерігати за природою. Мені це подобається.
– Не розумію: за що Федько ударив Олеся?
– Мені дивно з того, що Олесь не заплакав і не обурився, коли Федько набив йому гулю.
– Я думаю, що дідусь дає Олесеві погані поради.
5. Опрацювання композиції твору
Події у творі відбуваються впродовж одного зимового дня. Експозиція: подорож Олеся до школи через сосновий бір і замерзлу річку.
Зав’язка: непорозуміння між хлопцем і вчителькою (“Гирунчика отого не хо’ малювати”).
Кульмінація: “Діду, чого про мене кажуть – дивак?”, “Дивак… затопчуть його. Бо воно ж як деревце в пагоні”.
Розв’язка: сон Олеся.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ
1. Рефлексія
(Фрази записані на дошці, учні по черзі продовжують одну фразу за бажанням.)
– Сьогодні на уроці я зрозумів (-ла), що…
– Я думаю, що література…
– На уроці мені найбільше запам’яталося…
3. Слово вчителя
Кожна людина – особистість зі своїм світобаченням і багатим внутрішнім світом, зі своїм особливим призначенням на землі. Тому дуже важливо зуміти зберегти й розвинути те неповторне, що відрізняє нас від інших.
V ІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Дати відповіді на запитання підручника.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)