ГЕНРІХ ГЕЙНЕ 1797-1856 – ДЖОН КІТО 1795-1821 – ПРИРОДА І ЛЮДИНА

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ 1797 1856   ДЖОН КІТО 1795 1821   ПРИРОДА І ЛЮДИНА

Гуляю між квітками І сам між них розквітну…

Генріх Гейне

Сторінки життя та творчості

Генріх Гейне народився 13 грудня 1797р. в м. Дюссельдорфі (Німеччина). З 12 років починає писати вірші. Спочатку батьки мріяли про військову кар’єру для сина, але згодом їхні плани змінилися, і хлопця по закінченні ліцею віддають до торговельної школи. 1816 р. він потрапляє в Гамбург, до свого дядька Соломона Гейне, під керівництвом якого вивчає комерційну справу. Однак Генріха не приваблювала комерція. Він повернувся в Дюссельдорф, де став готуватися до вступу у вищий навчальний заклад. Г. Гейне навчався в найкращих університетах Німеччини – ум. Бонні, Геттінгені, Берліні. Там він потрапив у коло видатних філософів і письменників. Його вірші з’являються друком у різних виданнях, і серед них – перша книжка митця під назвою “Вірші”, опублікована 1821 р. Вона стала першою частиною його відомої збірки “Книга пісень”, яку Г. Гейне наважився послати вже відомому тоді Й. В. Гете.

Поет багато подорожував, побував в Англії, Італії, Голландії та інших країнах. Згодом прийняв рішення оселитися у Франції, у Парижі. Ще одна визначна поема Г. Гейне – “Нові поезії” – вийшла друком 1844 р. саме в Парижі. Однак уже через рік важка хвороба раптово вразила й паралізувала його. Кілька років він був прикутий до ліжка, його очі ледве бачили, але навіть у своїй “матрацній могилі” (так називав поет свою кімнату) не переставав мислити, стежити за подіями у світі й писати вірші. Останні роки життя митця – це величезний подвиг, який він здійснював щодня, щоб жити та творити безсмертні поезії.

Г. Гейне залишився в історії світової літератури як натхненний співець природи й людини. Він використовував традиції усної народної поезії, широко застосовував у своїй творчості різні види фольклору, передусім – пісні. “Пісня є критерієм природності”, – зазначав поет. Природа й людина зливаються в його віршах в єдине ціле. Пейзаж у творах митця увиразнює нюанси1 переживань і почуттів особистості, водночас картини природи у віршах Г. Гейне набувають великого емоційного забарвлення, пройняті глибоким внутрішнім чуттям та усвідомленням причетності особистості до вічного руху природи.

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ 1797 1856   ДЖОН КІТО 1795 1821   ПРИРОДА І ЛЮДИНА

М. Дюссельдорф (Німеччина). 1900 р.

Епітет – один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), художнє означення, що підкреслює характерну ознаку, визначальну якість предмета або явища, збагачуючи його новим емоційним або смисловим нюансом. У ролі епітета найчастіше використовується прикметник (інколи іменник). Епітети фольклорного походження називаються постійними (наприклад, жива вода, сіра земля, хитра лисиця та ін.).

Метафора – один із засобів поетичного мовлення (художньої виразності), уживання слів у переносному значенні за подібністю ознак зображуваних предметів чи явищ; метафорою може бути будь-яка самостійна частина мови.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ 1797-1856 – ДЖОН КІТО 1795-1821 – ПРИРОДА І ЛЮДИНА