ПРО КОНИКА ТА ЦВІРКУНА – ДЖОН КІТС – ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ НЕ ВМРЕ НІКОЛИ… – ПРИРОДА І ЛЮДИНА

ПРО КОНИКА ТА ЦВІРКУНА

Поезія землі не вмре ніколи.

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться – стихає на часок

У затінку стебла або стодоли.

Поезія землі не оніміє:

Коли зима в мовчання крижане

Поля заковує, цвіркун у хаті

Заводить пісню, що в теплі міцніє,

Нагадуючи всім, хто задрімне,

Спів коника в траві на сіножаті.

Переклад Василя Мисика

Запитання і завдання до прочитаного твору

1. Розкрийте зміст поезії “Про коника та цвіркуна”.

2. Які “дрібниці” природного життя оспівує Кітс у цьому творі?

3. Знайдіть! Знайдіть у вірші антитезу. На чому вона наголошує?

4. Як ви розумієте вислів “поезія землі”? У яких образах вірша втілено цю “поезію”?

5. Знайдіть! Знайдіть у перекладі вірша епітети. Які емоційні та змістові відтінки вони передають?

6. Підготуйтеся до виразного читання поезії “Про коника та цвіркуна”. Продумайте інтонації для відтворення її настрою.

Епітети, пропущені в перекладі вірша “Зимової ночі”: млисте, безлисте, щасливе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ПРО КОНИКА ТА ЦВІРКУНА – ДЖОН КІТС – ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ НЕ ВМРЕ НІКОЛИ… – ПРИРОДА І ЛЮДИНА