ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НА КРИЛАХ ПІСНІ ПОЛИНУ… – ПРИРОДА І ЛЮДИНА

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ   НА КРИЛАХ ПІСНІ ПОЛИНУ...   ПРИРОДА І ЛЮДИНА

Генріх Гейне (1797-1856)

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ   НА КРИЛАХ ПІСНІ ПОЛИНУ...   ПРИРОДА І ЛЮДИНА

Е. Шпіцвег. Люба Німеччина

Поетичні здібності Гейне виявив досить рано. Однак батьки не надавали жодного значення творчим уподобанням свого первістка. Як люди практичні, вони воліли бачити сина заможним і успішним. А тому й відправили його до Гамбурга в науку до дядька-багатія.

Батьківських сподівань Генріх не виправдав. Відкрита на його ім’‎я крамниця розорилася аж надто швидко, бо замість рахувати гроші, він писав вірші, натхнені нещасливим коханням. Зрештою дядько визнав норовливого племінника непридатним для комерції, але погодився оплатити його навчання на юридичному факультеті університету. Юнак мусив пристати на цю пропозицію, хоча сама думка про необхідність зубрити підручники з права викликала в нього відразу.

У 1819 р. Генріх вступив до Боннського університету; за рік перевівся до університету міста Геттінгена, який невдовзі залишив через дуель; а 1821 р. знову став студентом – тепер уже Берлінського університету. Так йому вдалося повчитися в кількох найкращих освітніх закладах Німеччини. Важливо, що завдяки цьому поет отримав можливість відвідувати лекції з тих дисциплін, якими насправді цікавився, а саме з літератури, філософії та мистецтва. Водночас він чесно “відпрацював” дядькові гроші, 1825 р. успішно захистивши дисертацію на ступінь доктора права.

Та насамперед Гейне турбувався публікацією своєї першої поетичної збірки “Книга пісень”. Вона вийшла друком 1827 р. й уславила тридцятирічного митця спочатку в Німеччині, а згодом і в усьому світі. За життя автора “Книгу пісень” було видано тринадцять разів. Лише впродовж другої половини XIX ст. вона витримала понад сотню перевидань. До сьогодні ця збірка залишається найвідомішим твором Гейне.

Літературна кухня

Чим поетичний твір відрізняється від прозового?

На перший погляд відповідь на це запитання видається досить простою. На відміну від прозового тексту поетичний твір розбито на окремі рядки, які називають віршовими. Проте це лише зовнішня відмінність. Якщо механічно розбити прозовий текст на приблизно однакові за довжиною відрізки, вірша з нього все одно не вийде. Адже при цьому не буде дотримано двох важливих законів поезії – мелодійності й рівномірності звучання. Такого звучання можна досягти за допомогою рими й ритму.

Римою називають співзвучність закінчень віршових рядків. Наприклад, у “Нічній пісні мандрівника” –

На всі вершини

Ліг супокій…

Вітрець не лине

В імлі нічній –

Співзвучними між собою є закінчення першого й третього рядків (вершини – лине) та другого й четвертого рядків (супокій – нічній).

Щодо віршового ритму, то він утворюється впорядкованим чергуванням наголошених і ненаголошених складів у рядку. Скажімо, у рядках з Кітсової “Пісні про себе” чітко простежується чергування першого ненаголошеного і другого наголошеного складів:

Жив-був пу-стень-кий хло-пець,

Що тіль-ки жар-ти знав…

Існують різні схеми чергування складів, і кожна з них визначає певний ритмічний малюнок поетичного твору.

Утім, римований, ритмічний текст не завжди можна назвати справжньою поезією. Річ у тім, що на відміну від прози лірика не так зображує події або героїв, як виражає думки й почуття автора. Тому віршована мова зазвичай відрізняється від прозової більшою емоційністю.

Величезний успіх “Книги пісень” не приніс Гейне ані великих статків, ані міцного становища в суспільстві. Нищівна критика, з якою митець виступав проти потворних явищ німецької дійсності у своїх віршах і статтях, дратувала багатьох його співвітчизників. Влада намагалася чинити перепони публікаціям поета-бунтаря. Раз у раз він стикався з образливими заборонами й брутальними втручаннями у свої тексти.

Усе це змусило Гейне переїхати до Парижа – найпрогресивнішого, на його думку, міста Європи. Там йому й справді писалося набагато вільніше. Цікаво, що у Франції поет друкував не лише художні твори, у яких висміював вади німецького суспільства, а й матеріали про німецьку культуру. Водночас на батьківщину він надсилав статті про французьке життя. Отже, у добровільній еміграції Гейне виконував важливу місію посередника між двома культурами.

Перевірте себе

1. Розкажіть про юнацькі роки Гейне.

2. Назвіть збірку, яка принесла поетові світову славу. Наведіть факти, які свідчать про її великий успіх у читачів XIX ст.

3. Що змусило Гейне залишити батьківщину? Яке культурне значення мала літературна діяльність митця в Парижі?

4. Назвіть особливості поезій Гейне.

5. Чим поетичний твір відрізняється від прозового?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НА КРИЛАХ ПІСНІ ПОЛИНУ… – ПРИРОДА І ЛЮДИНА