ДЖОН КІТС – ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ НЕ ВМРЕ НІКОЛИ… – ПРИРОДА І ЛЮДИНА
Джон Кітс (1795-1821)
Кітс прожив лише двадцять шість років і написав не так вже й багато. Та й від творів, які поет встиг оприлюднити, втіха була невелика: надто часто недоброзичливці дорікали йому браком таланту. Однак час усе розставив по своїх місцях. За кілька десятиліть після смерті до митця прийшла слава.
Джон Кітс народився 31 жовтня 1795 р. в Лондоні. Батько поета, простий конюх, спромігся стати утримувачем платної конюшні. Проте його заробітків не вистачало на те, щоб дати дітям грунтовну освіту. Пізніше цей факт критики використовували як один з доказів творчої безпорадності Кітса. Вони невтомно твердили, що простолюдин, позбавлений належного культурного багажу, за самою своєю вдачею не здатний осягнути прекрасне. Насправді ж мало хто так глибоко розумів, так повно відчував і так самовіддано обожнював красу, як Джон Кітс…
Коли хлопчику виповнилося вісім років, батько загинув унаслідок трагічного випадку. Мати вийшла заміж удруге, але шлюб виявився невдалим і незабаром закінчився розлученням. Разом з матір’ю діти (їх у родині було п’ятеро) переїхали до бабусі. Однак затишне життя тривало недовго. За кілька років мати померла від сухот – хвороби, проти якої тогочасна медицина була безсилою. Так на п’ятнадцятому році життя Джон залишився сиротою.
Шукаючи професію, яка допомогла б прогодуватися й підтримати рідних, Кітс узявся студіювати медицину. Він мав здібності до цієї справи й дуже старанно вчився, тож незабаром отримав місце молодшого хірурга. Утім, понад усе юнак любив поезію. Він багато читав, надто ж творів давньогрецької літератури, які вважав неперевершеними взірцями для поетів усіх часів. Зокрема й для себе, адже на дозвіллі вправлявся у віршуванні.
От тільки вільного від роботи часу в нього було обмаль. Згодом Кітс постав перед важким вибором між медициною і поезією. Він вагався, бо не мав упевненості у своєму таланті й боявся втратити надійний заробіток. Та коли один з його творів було надруковано в престижному виданні, рішуче розпрощався з медициною і став на шлях вільної творчості.
Дж. Констебл. Узвишшя Олд Сарум
Кітсові залишалося жити лічені роки. За цей час молодий поет оприлюднив низку своїх творів, здійснив дві захопливі подорожі до Шотландії, пережив кохання до Фанні Брон, з якою не зміг одружитися через нестатки. Однак хвороба, що передчасно забрала матір і брата, тяжіла над ним гнітючою чорною хмарою. Кітс намагався її подолати, з допомогою вірних друзів виїздив у південні країни, сподіваючись, що тамтешній клімат зупинить розвиток сухот. Та цього, на жаль, не сталося. Поет пішов із життя в Італії 23 лютого 1821 р. До останніх днів він складав чудові вірші, у яких оспівував красу довколишнього світу.
Поезії Кітса – це передусім замальовки його душевних переживань. Приводами для них є різноманітні, часто випадкові враження: від рядків улюбленого письменника, від знайомства з відомим поетом, від солов’їного співу, стрекотання коника, ба навіть від укусу гедзя… Вістрям пера Кітс підхоплює мить, коли зароджуються почуття, і розкриває їх на повну силу свого таланту. Водночас його вірші пройняті щирою закоханістю в “поезію землі”. Ця поезія, позбавлена штучних прикрас, видається невибагливою, можливо, надто простою. Її “творці” – комахи, птахи, звірі, рослини. Але Кітс тонко відчуває щемливу красу й одухотворену силу природи. Саме тому його вірші, насичені точними деталями й спостереженнями, посіли місце серед найкращих творів європейської пейзажної поезії.
Словник Мудрої Сови
Пейзаж – опис природи в художньому творі.
У віршах пейзажі зазвичай особливо виразні. Адже поети змальовують природу барвисто, образно, часто наділяючи її людськими властивостями, підкреслюючи певний її настрій.
Літературна кухня
Які художні засоби використано в пейзажній поезії Кітса?
Природа, щедрість її розкішних дарунків викликає в Кітса щире захоплення. Саме цим почуттям забарвлений опис травневої ночі в його вірші “До солов’я”:
Що там цвіте внизу, я не помітив,
Мені не видно ні кущів, ні трав;
Я тільки з пахощів незримих квітів
Пізнав дари, що травень розіслав
На галяви, кущі й дерева гаю:
Шипшину пасторальну1, білий глід,
Недовговічний цвіт фіалки в листі
Й найстаршу доньку Маю,
Троянду, між її колючих віт –
Притулок мух у вечори росисті.
(Переклад Василя Мисика)
У наведеному перекладі багато образних висловів. Зокрема, художніх означень – так званих епітетів: “незримі квіти”, “пасторальна шипшина”, “недовговічний цвіт”, “росисті вечори”. Надзвичайно яскравим є образ вечірньої троянди, яку уподібнено до гостинного притулку для мух. Таке уподібнення називається метафорою.
1 Пасторальний – від пастораль: твір, що зображує мирне, безтурботне життя пастухів і пастушок на лоні природи.
Словник Мудрої Сови
Метафора – образний вислів, який вживається в переносному значенні й грунтується на уподібненні одного предмета (чи явища) іншому. Метафору також можна схарактеризувати як приховане порівняння, у якому опущено притаманні відкритому порівнянню слова “немов”, “неначе” тощо.
Епітет – художнє означення, яке надає образу додаткових емоційних і змістових відтінків. Найчастіше такі означення на відміну від звичайного прикметника епітет має образне забарвлення. Звичайний прикметник “не художньо” характеризує предмет або явище, виокремлюючи його з-поміж подібних. Наприклад, у словосполученні “жовте листя” прикметник “жовтий” лише вказує на ознаку, яка відрізняє конкретне листя від іншого (скажімо, зеленого), і не викликає особливих почуттів. Проте якщо ми замінимо прикметник “жовте” на “золоте”, то словосполучення відразу стане поетичним, здатним збудити уяву. Отже, завдяки епітету образ набуває художньої виразності, яскравості та емоційності.
Якось Кітс зауважив: “Краса – це правда, правда – це краса. Ось усе, що ти знаєш на землі, й усе, що тобі треба знати”. Власне, найкращою ілюстрацією цієї думки є його поезія, яка увійшла до скарбниці європейської літератури.
Дж. Констебл. Маки
Літературний практикум
1. Прочитайте уривок з вірша Кітса “Зимової ночі” й запропонуйте свої означення на місце пропущених.
Коли у поле…
Від снігу не пройти,
О деревце… ,
Яке… ти!
Стоїш собі в негоду,
Ждеш маю-омолоду
І не боїшся льоду,
Що всі калюжі стяг.
(Переклад Василя Мисика)
2. Знайдіть наприкінці розділу означення, вжиті перекладачем, і порівняйте їх зі своїми варіантами. Розкрийте художнє значення епітетів у наведених поетичних рядках.
Перевірте себе
1. Які факти з життя Кітса вам запам’яталися?
2. Схарактеризуйте вірші цього автора.
3. Подискутуйте! Перечитайте вислів Кітса про красу. Чи згодні ви з думкою поета?
4. Дайте визначення понять “метафора” та “епітет”. Наведіть відповідні приклади.
5. Що таке пейзаж у художньому творі?
6. Наведіть приклади пейзажних віршів.
7. Пофантазуйте! Придумайте метафори та епітети для образів дощової краплі, крижинки й хмари.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)