Душевний розвиток
Уже вкотре беруся за тему, де головну думку випереджу різними роз’ясненнями. А потім виявляється, що мало не кожне з цих роз’яснень тягне на окрему статтю. У підсумку початкова задумка відкладається на невизначений час. Процес цікавий. Дивишся, як початкова думка повертається різними гранями і розкриває додаткові риси. Сьогодні продовжуємо тему психічного здоров’я. Розглянемо її в контексті душевного розвитку.
Гарне психічне самопочуття – це не наслідок якихось “правильних” якостей особистості, а наслідок згоди з тими якостями, які вже наявні в сьогоденні. Тобто, поки людина собою незадоволений, яким би розумним і добрим він не був, спокою йому не бачити. І навпаки, якщо не відрізняєшся великим розумом і добротою, але живеш у згоді з собою, душевне самопочуття нормалізується.
Тут підкреслю – мова йде не про якісь суб’єктивних ознаках душевного здоров’я, а про фактичне особистому самопочутті. Суспільство ж таку, вдоволену своїм життям особистість, може запросто і засуджувати, і звеличувати, вважати за своїми мірками зовсім не здоровою, або навпаки – зразком для наслідування.
Для людини, що живе у злагоді з собою, громадські нормативи і еталони – немов химерні ритуали заморської країни – приймати їх всерйоз не виходить, а враховувати на всякий випадок можна.
І десь тут у багатьох виникає справедливе, закономірне питання: якщо немає невдоволення собою, як же тоді розвиватися і рухатися по життю? Чи не призведе така “гармонія” до пасивного овочевому стану?
Рух по життю можна розглянути з двох сторін. Перша – “внутрішнє” душевний розвиток, друга – “зовнішня” соціальна активність. У сьогоднішній невеликої статейці торкнуся лише першу. Про соціальний розвиток буду говорити в наступний раз. Постараюся не затягувати.
Справа в тому, що всі необхідні для душевного розвитку зміни відбуваються спонтанно в міру усвідомлення відбувається життя. А не так, що мовляв, “Дайк я змінюся і помудрую”. Наприклад, коли людина по-справжньому усвідомлює марність своєї примхливості, йому жодних вольових рішень для змін не потрібно. Застарілий стиль поведінки, як очевидно невигідний, відвалюється сам.
Приблизно те ж саме відбувається і на рівні почуттів. Вольовим модифікаціям вони не піддаються. Засуджувати і карати за них марно – будуть хіба що пригнічені… До пори до часу. Але почуття можна вивчати, досліджувати переконання, на яких вони тримаються. І треба б розуміти, що навіть таке самопізнання не дає жодних гарантованих результатів.
Тому примирилася з собою особистість не намагається себе штучно переробляти, або ці спроби стають чимось на зразок ненав’язливою гри. Можна продовжувати розвиватися, намагатися стати “краще”, дістатися до якоїсь нової вершини, але такий розвиток перестає бути натужний зобов’язанням, і стає чимось на зразок розваги, або вільного переваги з розряду “чому б і ні”.
БлужданіяА якщо, як водиться, особистість насмілюється вибирати самостійно, куди і в який бік рости і просвітлюватися, тут-то і починаються проблеми. Намічені поверхневим розумом душевні зміни, часом, казково далекі від фактичних можливостей. Особистість не може виміряти свій реальний потенціал, і тим більше не здатна спрогнозувати необхідні для душевного розвитку інсайти і потрясіння.
Навіть якщо людина регулярно практикує медитацію, або самоаналіз, все одно будь-які очікування конкретних результатів заводять у глухий кут розчарувань. На progressman. ru цей “ефект” розбирається подробней в статті про духовні цілях.
Але якщо ту природність, в якій себе висловлює тіло і душа не підганяти, а чуйно до неї прислухатися, може, і не розкриєш якихось видатних якостей, зате з’являється шанс відчути співзвуччя з подіями.
Уявіть рибалки, який прийшов до незнайомого берега з надією виловити золоту рибку. А йому трапляються одні шпроти і оселедець – непоганий по іншим мірками улов, міг би взагалі нічого не зловити. Але рибалка обурюється і ображається на долю, адже він планував зовсім інший результат, а на кількість і якість реально спійманої риби, навіть не звертає уваги.
Так само і душевний розвиток – немов вічно нова річка, що не піддається контролю. Можна створювати відповідні умови – навчатися навичкам рибальства, споряджатися снастями, висуватися до водойми. Але якість улову – це вже реальний потенціал річки, що не залежить від підготовки і домагань рибалки.
Тому й психологи клієнтів не переробляють, а допомагають розібратися в тому, що відбувається на поточному етапі в особистому річці життя. Природне душевний розвиток відбувається не з якогось самовпевненого волевиявлення, а на грунті реальних відомостей про себе та світі.
А інфантильне свідомість, придумав собі “треба” і “повинен” вимагає неможливого. Тому невдоволення собою і життям призводить не до душевного розвитку, а до розчарувань. Інша справа, що сам досвід душевних блукань може виявитися корисним, як додаткова ефективна насадка на фільтр розуму, проціджують чисте знання від ілюзій.
Простіше кажучи, себе треба б не покращувати, а досліджувати. Саме самопізнання приносить окремої унікальної особистості природне для неї душевний розвиток.
З соціальною активністю все не так однозначно. Її обговоримо в наступній статті.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)