Розвиток персоналу

Розвиток персоналу – комплекс заходів, що включає професійне навчання випускників, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників, а також планування кар’єри в організаціях.
Мета розвитку персоналу – забезпечення організації добре підготовленими і мотивованими працівниками у відповідності зі стратегією її розвитку.

Навчання – це розвиток загального інтелекту людини, підготовка – це здобуття знань, що відносяться безпосередньо до виконуваної роботі. Підготовка потрібно, коли співробітнику не вистачає навичок і умінь для виконуваної роботи; працівник приходить в організацію; в організації відбуваються серйозні зміни; працівника переводять на нову посаду.

Програма навчання персоналу включає три напрямки. Необхідне навчання – мінімум інформації, яка вимагається співробітникові, щоб зберегти своє робоче місце. Сфокусоване навчання спрямоване на розвиток творчих здібностей у контингенту, з яким організація пов’язує своє майбутнє. Програма розвитку – за нею займаються всі бажаючі розвинути свої здібності.

Навчання на робочому місці. Специфіка цих методів базується на тому, що навчання побудовано і проводиться для кожної конкретної організації з урахуванням її особливостей. Відрізняється практичною спрямованістю і містить можливості для закріплення отриманих знань.

Переваги навчання на робочому місці: оперативно, має зв’язок з роботою; прямо впливає на продуктивність праці; на якість продукції і на підвищення прибутку; відбувається еволюційний, а не революційний вплив на психіку людей, що знижує опір змінам; зміни від навчання накопичуються поступово і конкуренти можуть не здогадуватися про плановані нововведення; витрати на навчання нижче, ніж на навчання поза робочого місця.

Недоліки: не підходить, коли потрібні швидкі і глобальні зміни; може не бути досвідчених фахівців, які проводили б це навчання; великі витрати часу у тих, хто змушений проводити навчання; не привносяться кардинальні нововведення.

Методи навчання на робочому місці.

Метод ускладнених завдань – спеціальна програма робочих дій, збудована за ступенем їх важливості, розширення обсягу завдання, підвищення складності. Інструктаж – роз’яснення і демонстрацію прийомів роботи безпосередньо на робочому місці, може проводитися працівником, який виконує ці функції, або спеціальним інструктором. Наставництво – наставник-консультант стежить за розвитком працівника, обговорює проблеми і дає поради і підказки. Даний метод вимагає певного складу характеру від наставника і займає багато часу. Ротація – працівник тимчасово (від кількох тижнів до кількох місяців) перемішається на іншу посаду з метою придбання нових навичок. Ротація необхідна підприємствам, де потрібна полівалентна кваліфікація. Вона робить позитивний вплив на мотивацію, допомагає співробітнику знайти себе в організації та подолати стрес, викликаний одноманітними виробничими функціями, прискорює просування фахівців, розширює кругозір і соціальні контакти працівників, ініціює нові ідеї. Делегування – передача співробітникові керівником чітко окресленої області завдань з повноваженнями прийняття рішень з обумовленого кола питань. Використання працівника в якості асистента. Метод “спостерігай і роби”.

Методи навчання поза робочого місця.

Лекції.

Ділові ігри – метод, найбільш наближений до професійної діяльності.

Програмовані курси навчання – більш активний метод навчання, ніж лекції, але він не завжди дає практичні знання і досвід.

Конференцій та семінари – більш активний, ніж попередній за рахунок можливості участі в дискусіях та обговореннях.

Метод кейсів – учасники об’єднуються в групи і знайомляться з ситуацією, яка повинна бути реалістична і містити сюжет або інтригу, після вивчення фактів відбувається обговорення в групах і вироблення групового рішення, а також його аналіз і оцінка. Переваги: дозволяє познайомитися з досвідом інших організацій, сприяє розвитку практичних навичок прийняття групових рішень, конкретизує моделі управлінських дії. Недоліки: вимагає великих витрат часу, викликає спротив у тих, хто не звик думати.

Інтерактивне навчання – освоєння учнями досвіду, заснованого на взаємодії. Викладач не дає готових знань, а спонукає учня до пошуку.

Видеообучение.

Дистанційне навчання-навчання може проводитися за допомогою Інтернет, розсилання навчальних матеріалів, написаних контрольних і т. д. Гідність – можуть використовуватися досвідчені викладачі, недолік – немає безпосереднього контролю.

Підвищення кваліфікації – це цілеспрямоване навчання з метою отримання організацією достатньої кількості працівників, чиї професійні якості відповідають задачам організації.

Підвищення кваліфікації працівників після завершення професійного навчання та певного часу роботи за професією спрямоване на пристосування до нових тенденцій, пов’язаних з професійною діяльністю; підготовку до професійної кар’єри з переходом на нову посаду.

Стимули до підвищення кваліфікації: для некваліфікованих і малокваліфікованих працівників зміну умов праці або виробничого положення; для висококваліфікованих – отримання спеціальних знань, поліпшення матеріального становища, реалізація особистих цілей працівників.
Форми підвищення кваліфікації: організовані та неорганізовані (самостійні).

Перепідготовка – це придбання базових знань, властивих інший спеціальності, професії, а також розвиток навичок їхнього застосування у професійній діяльності. Перепідготовка необхідна у випадках зміни структури виробництва або зміни працездатності працівника.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Розвиток персоналу