Поняття про сталий розвиток, його напрямки
У літературі є понад 60 визначень сталого розвитку. Найбільш поширеним є таке визначення: “Сталий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби теперішнього часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби”. Концепція сталого розвитку отримала широке визнання як в екологічній науці, так і в міжнародній практиці.
Можна виділити наступні чотири напрямки сталого розвитку на тривалу перспективу, заснованих на класифікації природних ресурсів і динаміці їх відтворення.
По-перше, для відновлюваних природних ресурсів (земля, ліс та ін.) Їх кількість або можливість продукувати біомасу повинні не зменшуватися протягом часу, т. Е. Забезпечення принаймні режиму простого відтворення. Так, для земельних ресурсів це означає збереження площі найбільш цінних сільськогосподарських угідь або – у разі зменшення їх площі – збереження (збільшення) рівня виробництва продукції землеробства, кормового потенціалу земель для сільськогосподарських тварин і т. Д.
По-друге, для невідновних природних ресурсів (наприклад, корисних копалин) максимально можливе уповільнення темпів вичерпання їх запасів з перспективою заміни їх в майбутньому на інші нелімітовані види ресурсів (часткова заміна нафти, газу, вугілля на альтернативні джерела енергії – сонячну, вітрову та ін.).
По-третє, для відходів повинна бути передбачена можливість мінімізації їх кількості на основі впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих технологій.
По-четверте, у зв’язку із забрудненням навколишнього середовища повинна бути передбачена можливість мінімізації забруднення до соціально та економічно прийнятного рівня (“нульового” забруднення очікувати нереально).
Серед економічних показників ефективними критеріями сталого розвитку є зменшення пріродоемкості економіки.
Як показує історія людства, радикальні економічні зміни, проекти та заходи, які здійснюються відповідно до природними закономірностями, на тривалому часовому інтервалі виявляються економічно ефективними. І, навпаки, економічні проекти, що приносять швидкі і значні вигоди, але здійснювані без урахування довгострокових екологічних наслідків, екстерналій, в перспективі найчастіше виявляються збитковими. Тим самим для тривалого інтервалу часу дуже часто вірний простий принцип “що екологічно, то економічно”.
Усунення сформованих протиріч можливо тільки в рамках стабільного соціально-економічного розвитку, що не руйнуючого своєї природної основи. Поліпшення якості життя людей має забезпечуватися в тих межах господарської ємності біосфери, перевищення яких призводить до руйнування природного біотичного механізму регуляцій довкілля та її глобальним змінам. Лише виконання цих умов гарантує збереження нормальної довкілля та можливість існування майбутніх поколінь людей. Слід зазначити важливість зміни споживчої поведінки людей. Перехід до сталого розвитку передбачає обмеження потреб у товарах і послугах. На відміну від такого підходу техногенне розвиток передбачає максимізацію споживання, подальший розквіт суспільства споживання. Девізи “Більше споживайте, кожному члену сім’ї по автомашині та ін.” Явно вступають у протиріччя з можливостями біосфери.
Перехід до сталого розвитку здійснити не можна, зберігаючи нинішні стереотипи мислення, що нехтують можливостями біосфери і породжують безвідповідальне ставлення громадян і юридичних осіб до навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки. Для зміни поведінки важливу роль відіграють екологічне виховання й освіту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)