Cині комірці: визначення
“Сині комірці” – не деталь одягу, а професія
“Сині комірці” – це умовне позначення найманих працівників, представників робочих спеціальностей, які зайняті в промисловій і виробничій сфері. “Сині комірці” – це представники середнього класу, які належать до найбільшого соціального прошарку – 20% зайнятого населення.
Назва “синій комірець” має походження з західних країн (від англійського “blue-collar worker”). Вітчизняний “пролетаріат” стали називати таким терміном відносно недавно. Але незалежно від назви, представники робочого класу в різних країнах мають спільні риси: їх робота передбачає фізична праця, а оплата – відрядна, найчастіше погодинна.
Класифікація “комірців”
В залежності від кваліфікації та освіти робітничий клас можна розділити на три групи.
1) Висококваліфіковані “сині комірці”. До цієї категорії відносять фахівців, які мають вищу освіту, які займаються висококваліфікованим фізичною працею, поєднуючи його з інтелектуальної та керівної зайнятістю. До представників цієї групи відносяться: інженери, виконроби, архітектори, оператори високотехнологічного обладнання на промислових підприємствах; перелік не повний.
На 80% ця група складається з чоловіків, 70% фахівців якої працюють в приватному секторі економіки. Представникам цієї групи характерна благополучность з матеріальної точки зору, а також вельми високий рівень адаптованості до сучасного ринку зайнятості. Висококваліфіковані “сині комірці” впевнені в своїй можливості знайти роботу з відповідними для них умовами праці.
2) Кваліфіковані “сині комірці”. Представники цієї категорії найчастіше мають середньо технічну освіту і відносяться до тієї категорії працівників, яким присвоюються різні професійні розряди і категорії. До цієї групи “синіх комірців” належать працівники наступних спеціальностей: слюсарі, сантехніки, монтажники, токарі, продавці, будівельники та інші. Саме ці професії сьогодні мають найбільший попит, завдяки чому кваліфіковані робітники – це одні з небагатьох найманих працівників, які диктують умови праці своїм роботодавцям.
Щодо заробітку представників цієї групи, то їх доходи залежать виключно від працьовитості та підприємливості конкретного працівника. Причому дохід кваліфікованих фахівців залежить не тільки від основного місця роботи. Але в цілому у представників цієї групи цілком якісний рівень життя і вони добре адаптовані до ринку праці.
3) Некваліфіковані “сині комірці”. Зазвичай представникам цієї групи необов’язково мати спеціальну освіту, кваліфікацію, особливі знання і навички, адже їхня робота – це виключно фізична праця без будь-якої інтелектуальної навантаження. Йдеться про найчисленнішою частини робочих, до якої відносяться: водії, охоронці, різноробочі, прибиральники, робочі сільського господарства і не тільки.
Ця категорія характеризується найнижчим рівнем доходів і невпевненим становищем на ринку праці. У процентному співвідношенні частка жінок і чоловіків, що працюють в даному секторі – однакова.
Історія і сучасні реалії життя “синіх комірців”.
Сьогодні представники робочих спеціальностей затребувані на ринку праці, а їх робота вважається більш престижною, ніж менеджерів середньої ланки, фінансистів або юристів. Однак так було не завжди. У 1990-х роках, під час переходу до ринкової економіки, висококваліфікованим і кваліфікованим працівникам доводилося займатися будь-якою роботою не за спеціальністю, адже економіка країни в той час перебувала в повному занепаді.
У той же час в країні почали набувати престижність професії з категорії “білих комірців”, тобто працівники розумової праці, що вплинуло на вибір професії серед молоді. Можна сказати, що 90-ті роки минулого століття – це один з небагатьох періодів в історії, коли робочі спеціальності були до такої міри непопулярні. Однак на тлі перенасиченості ринку фахівцями, які вміють працювати тільки головою, кваліфіковані працівники знову зайняли місце в сфері затребуваних і престижних професій.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)