Експансія орденів і виникнення Пруссії
У XII столітті на берегах південного і східного узбережжя Балтійського моря почався процес німецької колонізації (в відношенні не мали державності західнослов’янських і балтійських народів). Для легітимізації і забезпечення військової підтримки цієї колонізації були організовані Хрестові походи, приводом до яких стало язичництво народів Східної Прибалтики. У 1202 році за сприяння ризького єпископа Альберта і Римського Папи Інокентія III був створений орден мечоносців, який улаштувався в гирлі Західної Двіни, а в 1226 році в Пруссію (землю прусів – в нижній течії pек Вісла і Німан) був запрошений Тевтонський (Німецький) орден, мав успішний досвід боротьби з половцями (в Угорщині). Цей орден отримав в оренду від поляків землі по правому березі Вісли (район Торуня) і в 1233 році організував перший Хрестовий похід в Пруссію, яку остаточно підкорив до 1283 році. На її території було створено орденську військово-колонізаційний держава. Резиденція великого магістра ордена (столиця держави) з 1309 року знаходилася в місті Марієнбург (на східному березі річки Ногат – рукава річки Вісла), а з 1466 року – в Кенігсберзі (сучасний Калінінград). Орден став забезпечувати німецьку колонізацію (германізацію) в Прибалтиці. Після захоплення орденом земель західних балтів (прусів) сюди почалося переселення великої кількості німців (а також французів, голландців).
Дане освіта була самостійним орденським державою, яке не входило до складу Священної Римської імперії німецької нації. Одночасно Тевтонський орден перетворюється в військову силу, яка захищала інтереси Німецькій Ганзи. Кенігсберг, що став членом Ганзейського союзу, почав виконувати посередницькі функції в торгівлі з європейським Сходом.
У XIV столітті майже все південне узбережжя Балтійського моря виявилося під німецьким пануванням. Однак повного змикання етнічних територій основної частини Німеччини і Пруссії не відбулося: вони були розділені вузькою смугою польського населення.
До кінця XV століття Ганза втратила значну частину економічного впливу. Ослаб і Тевтонський орден, потерпілий 1410 року нищівну поразку в Грюнвальдській битві проти польсько-литовської держави (який об’єднав по Кревської унії 1385 року поляків і литовців у боротьбі проти німецької військової та економічної експансії). Польсько-литовська держава брало все нові перемоги, відбираючи у ордена раніше завойовані їм землі. В 1466 (другий Торунський мир) Польща отримала вихід до Балтики. Орденське держава (з якого виділився Лівонський орден) виявилося у васальній залежності від польського короля. У 1525 року орденську державу було скасовано (в результаті секуляризації) і засновано герцогство Пруссія.
Подальший розвиток подій в регіоні визначалося тим, що Польща слабшала, а один з її західних сусідів, німецький Бранденбург (в 1415 році в ньому утвердилася династія Гогенцоллернів), все більше посилювався. Етнокультурні та економічні зв’язки поєднували Пруссію з німецькими державами. Посилення політичних зв’язків з Бранденбургом призвело до послаблення залежності герцогства Пруссія від поступово слабевшей Польщі. На початку XVI століття представник династії Гогенцоллернів Альбрехт став великим магістром Тевтонського ордена. У 1618 році Прусія приєдналася до Бранденбургу (як лена, тобто подарованого Польщею земельного володіння); в цьому державному утворенні домінував Бранденбург. У 1701 році курфюрст Фрідріх III отримав від імператора Священної Римської імперії німецької нації титул короля, а Бранденбургско-прусська держава стало називатися Королівством Пруссія. Колишнє герцогство Пруссія стало в однойменному королівстві провінцією Пруссія (перетворилася в ексклав, відокремлений від колишнього Бранденбурга польськими землями).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)