Аристотель – філософ і великий натураліст
Аристотель народився на узбережжі Егейського моря, в Стагір. Рік народження його знаходиться в проміжку 384-332 років до н. е. Майбутній філософ і енциклопедист, отримав гарну освіту, адже його батько і мати служили лікарями у царя, діда Олександра Македонського.
У 17-річному віці подає надії юнак, володіючи енциклопедичними знаннями, вступив до Академії самого Платона, яка розташовувалася в Афінах. Там він пробув цілих 20 років, аж до смерті свого вчителя, якого досить високо цінував і в той же час дозволяв собі входити з ним у суперечки з-за різних поглядів на значущі речі і ідеї.
Філософ зі своїм учителем Платоном.
Покинувши грецьку столицю, Аристотель став особистим наставником Олександра Македонського і переїхав в Пеллу на 4 роки. Відносини між вихователем і учнем складалися досить тепло, до того моменту, поки Македонський НЕ зійшов на трон із завищеними амбіціями – підкорити весь світ. Великий натураліст не схвалював цього.
Аристотель відкрив власну філософську школу в Афінах – Лікей, яка мала успіх, однак після смерті Македонського почалося повстання: погляди вченого не були зрозумілі, його назвали богохульником і атеїстом. Місцем смерті Аристотеля, багато ідей якого живі досі, називають острів Евбея.
Великий натураліст
Значення слова “натураліст”
Слово натураліст складається з двох похідних, тому дослівно це поняття можна прийняти як “перевіряти природу”. Отже, натуралістом називається учений, який вивчає закони природи і її явищ, а естествоіспитанія є наукою про природу.
Що вивчав і описував Аристотель?
Аристотель любив світ, в якому жив, жадав пізнати його, опанувати суттю всього сущого, проникнути в глибинний сенс предметів і явищ і передати свої знання наступним поколінням, віддаючи перевагу повідомлення точних фактів. Одним з перших він заснував науку в найширшому її розумінні: вперше створив систему природи – фізику, визначаючи її основне поняття – рух. У його творчості не було нічого важливішого вивчення живих істот, а, значить, і біології: він розкривав суть анатомії тварин, описував механізм руху чотириногих, вивчав риб і молюсків.
Досягнення і відкриття
Аристотель вніс величезний внесок в древнє природознавство – запропонував власну систему світу. Так, він вважав, що в центрі знаходиться нерухома Земля, навколо якої рухаються небесні сфери з закріпленими планетами і зірками. При цьому дев’ята сфера є таким собі двигуном Всесвіту. Крім того, найбільший мудрець давнини передбачав вчення про природний добір Дарвіна, він демонстрував глибинне розуміння геології, зокрема, про походження скам’янілостей в Малій Азії. Метафізика знайшла втілення в багатьох творах стародавнього грека – “Про небі”, “Метеорологія”, “Про виникнення і знищення” та інших. Наука ж в цілому була для Аристотеля вищим ступенем пізнання, адже вчений створив так звану “сходи пізнання”.
Внесок у філософію
Основне місце в діяльності дослідника займала філософія, яку він ділив на три види – теоретичну, практичну і поетичну. У працях з метафізики Аристотель розвиває вчення про причини всього сущого, визначаючи чотири основні: матерію, форму, яка виробляє причину і мету.
Вчений одним з перших розкрив закони логіки і класифікував властивості буття за певними ознаками, філософських категорій. В основі лежала переконаність вченого в матеріальності світу. Його теорія заснована на тому, що сутність знаходиться в самих речах. Аристотель дав власне трактування платонівської філософії і точне визначення буття, а також досконально вивчив проблеми матерії, чітко визначив її сутність.
Погляди на політику
Аристотель брав участь в розробках основних сфер знань того часу – і політика не виняток. Він приділив особливу увагу значенню спостереження і досвіду і був прихильником помірної демократії, розуміючи справедливість як загальне благо. Саме справедливість, на думку стародавнього грека, повинна стати головною політичною метою.
Етик, політик і великий натураліст.
Він був переконаний, що політичний устрій має мати три гілки: судову, адміністративну та законодавчу. Форми правління у Арістотеля – це монархія, аристократія і політія (республіка). Причому правильної він називає виключно останню, адже вона поєднує в собі кращі сторони олігархії і демократії. Говорив учений і про проблему рабства, звертаючи увагу на те, що всі елліни повинні бути рабовласниками, своєрідними господарями світу, а інші народи – їх вірними слугами.
Етика і вчення про душу
Неможливо недооцінити і внесок Аристотеля в психологічну науку, адже його вчення про душу є центром всіх світоглядних поглядів. Відповідно до уявлень мудреця, душа пов’язана з одного боку – з матеріальної складової, а з іншого – з духовної, тобто з Богом. Вона являє собою тільки природне тіло. Іншими словами, все живе має душу, яких на переконання вченого, всього три види: рослинна, тваринна і людська (розумна). Однак думка про переселення душ давньогрецький філософ категорично спростовував, вважаючи душу хоч і не тілом, але його невіддільною частиною, і запевняючи, що душі не байдуже, в чиєму саме оболонці вона перебуває.
Етика Аристотеля – це, в першу чергу, “правильна норма” поведінки людини. Причому норма не має теоретичних підстав, а обумовлюється особливостями соціуму. Центральний принцип його етики – це розумна поведінка і помірність. Вчений був переконаний, що тільки через мислення людина робить свій вибір, а творчість і вчинки – це не одне і те ж.
Значення праць Аристотеля
Погляди Аристотеля були поширені арабами по всій середньовічній Європі і були поставлені під сумнів тільки під час технічної революції середини 16 століття. Всі лекції вченого були зібрані в книги – 150 томів, десята частина яких збереглася і до наших днів. Це біологічні трактати, філософські твори, роботи про мистецтво.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)