Великий Меньшиковський палац
Великий Меньшиковський палац розташований на території палацово-паркового ансамблю “Оранієнбаум” міста Ломоносов. Являє собою найстаріше і центральна будівля парку. Великий Меньшиковський палац, Нижній сад, Картинний будинок, Морський канал і Нижні будинки утворюють єдиний комплекс петровського часу, що зберіг до сьогоднішнього дня композиційне єдність, стилістичну цілісність і завершеність.
Ораниенбаумский Великий Меньшиковський палац, як і Петергофский, розташувався по краю природної височини. Протяжність головного фасаду, який звернений до Фінської затоки і Нижнього саду, становить 210 метрів. Основна частина палацу – двоповерхова, до неї приєднуються одноповерхові галереї. Вони розгорнуті по дузі і закінчуються Церковним і Японським павільйонами. Перпендикулярно галереям до павільйонів примикають два флігелі. Таким чином, палац в плануванні представлений буквою “П”. Кордон південного внутрішнього двору палацу утворюють флігеля.
Великий Меньшиковський палац є пам’яткою петровського бароко. Його побудували для найближчого сподвижника Петра Великого – Олександра Даниловича Меншикова. Будівництво було розпочато в 1711 році під керівництвом архітектора Франческо Фонтана, в 1713 році його змінив Йоганн Готфрід Шедель. Крім того, в роботі над палацом брали участь Йоганн Фрідріх Браунштейн, Андреас Шлютері, а також Ніколя Піно. Саме він придумав округляючі галереї, що з’єднують палац і бічні павільйони. Обробка приміщень тривала до 1727 роки, аж до опали А. Д. Меншикова. Але до теперішнього часу первісну обробку не вдалося зберегти, протягом XVIII-XIX століть внутрішнє оздоблення змінювалося неодноразово.
Сучасниками відзначалася небувала розкіш заміської резиденції світлого князя. За своїм розмахом в той час вона перевершувала Петергоф. Абри де ла Мотре, французький мандрівник, описував його так: “Оранієнбаум – чудовий розважальний палац… Ніщо не може йти з ним у порівняння, ні по пишноті, ні в інших відносинах”.
З боку Фінської затоки до воріт Нижнього саду підходив Морський канал, як в Петергофі, оканчивающийся фігурної гаванню з пристанню.
Що стосується походження своєрідного назви Ораниенбаум (в перекладі з німецької мови – “помаранчеве дерево”), то існує кілька припущень. Найвідоміше, більше схоже на легенду, полягає в тому, що на землях майбутньої резиденції Меншикова була розбита оранжерея з помаранчевими деревами. Над кожним деревом була напис “Oranienbaum”. За іншою версією, найменування було запозичене у німецького міста Оранієнбаум. Третє припущення зводиться до того, що, вибираючи назву для своєї садиби, Олександр Данилович прагнув зробити приємне Петру I і використовував трохи змінену назву Ораниенбург, яке імператор в 1703 році дав новому маєтку Меншикова недалеко від Воронежа. Нарешті, згідно з останньою версією, Ораниенбаум назвали так на честь англійського короля Вільгельма Оранського. Король викликав глибоку повагу і симпатію Петра Великого, які межують в юності з поклонінням.
В 1750-х роках під керівництвом Бартоломео Франческо Растреллі були закінчені роботи з оздоблення парадного двору з південного боку палацу. У 1760-х-1770-х роках Антоніо Рінальді займається перебудовою терас перед палацом та створенням системи фігурних сходів, що ведуть в Нижній сад.
Ремонтно-реставраційна діяльність над Великим Меньшиковськом палацом, активна фаза яких була розпочата з початку 1990-х років, проводилась за проектом архітектора-реставратора Дмитра Олександровича Бутиріна.
У 2010 році реставрація фасадів палацу завершилася, а на початку осені 2011 року в палаці був відкритий музей.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)