Шарівський палац

Шарівський палац
Україна, Харків, палац, XIX в
Одним з нечисленних палаців Слобожанщини є Шарівський. Фактично це дітище цукрового короля царської Росії Леопольда Кеніга. За красу і витонченість білокам’яна будівля з двома башточками прозвали “Білим Лебедем”.

Міфи і факти

Перша будівля, побудоване тут в 1836 році місцевим поміщиком Ольховським, було досить скромним. Через двадцять років маєток перейшло до німця Крістіану Гебенштрейну, який зайнявся його розширенням, а також розбив навколо парк з рослинами-екзотами. Гебенштрейн побудував поруч церкву, школу, паровий млин, гуральня.
Останній власник садиби німецький барон Леопольд Кеніг повністю її реконструював.

Говорячи сучасною мовою, барон був self-made man. Він багато вчився, чи не соромився переймати знання у інших цукрозаводчиків, влаштовуючись до них простим робітником, і до кінця життя його підприємницька жилка принесла багаті плоди. Наприклад, його заводи випускали одинадцятий частина рафінаду в Росії, а їх річний оборот становив 40 мільйонів рублів. Крім цукрових справ, Кеніг займався й іншими – він володів паркетної фабрикою, деревообробним заводом та ін.

Постійно барон жив у Петербурзі, Шарівський палац служив літньою його резиденцією. Тим не менш, за короткий термін її територія була облаштована відповідно до останніх віянь: двоповерховий палац із стрілчастими вікнами, ландшафтний парк і фруктовий сад, ставки, тераси, теплиці з автоматичним поливом і зонувати мікрокліматом, господарські приміщення, споруди для прислуги та ін. До речі, в палаці, незважаючи на неабияку пошарпаності часом, досі відчувається європейський рівень і розмах!

Після революції 1917 року палац, як інші подібні споруди, був націоналізований. У 1920-2008 роках в ньому розміщувався протитуберкульозний диспансер. Нині будівля частково відреставровано, але все ще перебуває в жалюгідному стані, відкрито для відвідування.

Що подивитися

Палац побудований в неоготичному стилі, парадний вхід прикрашений витонченими восьмигранними вежами зі шпилями. У двоповерховій будівлі було три великі зали (“дубовий”, великий і блакитний) і 26 кімнат.
Відносно добре зберігся кабінет Кеніга – меблі, дубові панелі, печі, облицьовані кахлем. Менше пощастило інших приміщень.

Фортечна стіна побудована також у неоготичному стилі і з боку парадного в’їзду увінчана ажурною гратами. Від парадного ганку до ажурного кам’яного містка спускаються сходи. Збереглися білокам’яні тераси. По обидві сторони від містка колись розташовувалися фонтани, вода в які подавалася з власної артезіанської свердловини.
Композицію парку створив ландшафтний архітектор Георг Куфальдт. Під його керівництвом було висаджено близько 150 видів екзотичних для цієї місцевості рослин. Родзинкою парку і сьогодні залишається липова алея, гілки дерев якій ростуть вертикально вгору.

Одна з височин біля палацу називається Цукрового гіркою. За легендою, щоб догодити дружині, яка хотіла влітку покататися на санках, барон засипав цукром один з пагорбів.

Емблемою Харкова став більш молодий палац радянської епохи – Держпром, а найсучасніша пам’ятка України – палац Януковича в Межигір’ї. Любителям старовини раджу відвідати середньовічні замки Паланок і Сент-Міклош на Закарпатті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Шарівський палац