Воронцовський палац і парк
Воронцовський палац будувався з 1830 по 1848 р. р., як літня резиденція видного державного діяча Росії, генерал-губернатора Новоросійського краю графа М. С. Воронцова. Палац був побудований за проектом англійського архітектора Едуарда Блора. Архітектор в Алупку так не приїжджав, але він був добре обізнаний про рельєф місцевості. Крім того, фундаменти і перша кладка глибокої портальної ніші центрального корпусу вже були готові. До побудови залучалися потомствені каменотеси і каменерізи, що мали досвід будівництва та рельєфної обробки білокам’яних соборів. Всі роботи проводилися вручну, примітивними інструментами.
Кожен корпус Алупкінського палацу нагадує певну епоху в англійській архітектурі – від веж феодального замку XIV-XV вв. з їх оборонними стінами до вишуканого будинку головного корпусу, побудованого в Єлизаветинської стилі. Здається, що палац будувався не в XIX в., А протягом багатьох сторіч.
Огляд палацу починається з широкого парадного двору, розбитого перед північним фасадом головного корпусу. Загальну увагу привертають дві прямокутні башти, що зовні нагадують лицарські замки, баштові годинники з боєм, встановлені в 1841 р, еркерні виступи по обидві сторони від головного входу, характерні для тюдоровской архітектури. Усередині приміщення відвідувачі оглядають вступний відділ музею, документи, старовинні малюнки і літографії якого знайомлять з будівництвом палацу. Потім проходять в парадний кабінет, обставлений англійськими меблями, бронзовою скульптурою і портретної живописом першої половини XIX століття. Вона являє військову галерею учасників Вітчизняної війни 1812 р і фамільні портрети роботи В. А. Трепініна, В. Л. Боровиковського, Д. Г. Левицького.
Витончено оброблені Стеців кімната з живописними роботами С. Ф. Щедріна, Н. Г. Чернецова, І. К. Айвазовського, Мала вітальня, або Китайський кабінет, вестибюль, Блакитна вітальня, де в серпня 1863 на запрошення власників палацу виступав великий російський актор М. С. Щепкін з читанням уривків з “Мертвих душ” Н. В. Гоголя. Переходом з Блакитній вітальні в парадну їдальню служить Зимовий сад, в якому серед зелені розміщено безліч декоративних мармурових скульптур.
Парадна їдальня – найбільший в палаці зал – нагадує парадні приміщення тюдорівськими замків: ті ж високі стелі, дубові панелі, балкончик для музикантів. В різьблені настінні рами вмонтовані чотири монументальних панно відомого французького художника Гюбера Робера. З полірованого діабазу виточені каміни, хитромудрим орнаментом прикрашені пристінні буфети, оригінальні канделябри, настінні бра.
Збори творів західноєвропейського живопису XV-XVIII вв. знаходиться в більярдній. Однією з найбільших в Росії була свого часу бібліотека Воронцова. Вона налічувала 25 тисяч книг; виданих на багатьох європейських мовах, з історії, географії, мистецтва, філософії, економіці, астрономії, мореплаванню, сільському господарству.
У роки Великої Вітчизняної війни з Воронцовського палацу пропала частина колекції: картини, меблі, вази. Сам же палац не постраждав – Гітлер “подарував” палац фельдмаршалу Маннштейну, і цей “переможець”, розраховуючи на вічне володіння їм, дбав про його збереження. А в лютому 1945 року тут розміщувалася англійська делегація на Ялтинській конференції.
Алупкінський палац оточений чудовим парком, що займає площу до 40 гектарів. Парк закладений 140 років тому під наглядом досвідченого німецького садівника Карла Кебаха.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)