Аллод

Аллод – вільно відчужувана земельна власність селян-общинників.
Аллод прискорив майнове розшарування серед вільних селян: землі стали концентруватися в руках общинної верхівки, яка вже виступає як частина класу феодалів. Таким чином, це був шлях формування вотчинно-аллодіальних форми феодальної власності на землю, особливо характерний для германських племен. Він був прискорений синтезом з римськими соціально-економічними особливостями. Цей процес характеризував території варварів, що межували з Імперією. У глибинних територіях Німеччини, Північної Європи становлення аллода, приватної власності на землю, йшло повільно.
Другий шлях формування феодальної земельної власності – практика земельних пожалувань королем або іншими великими землевласниками-феодалами своїм наближеним. Спочатку ділянку землі (бенефіції) давався васалу лише за умови несення служби і на час його служби, а сеньйор зберігав верховні права на бенефіції. Поступово права васалів на подаровані їм землі розширювалися, оскільки сини багатьох васалів продовжували служити сеньйору свого батька. Крім того, важливими були і чисто психологічні причини: характер відносин, що складаються між сеньйором і васалом. Як свідчать сучасники, васали, як правило, були вірні й віддані своєму панові. Відданість цінувалася дорого, і бенефіції все частіше ставав майже повною власністю васалів, переходячи від батька до сина. Земля, яка передавалася у спадщину, називалася льон, або феод, власник феоду – феодал, а вся система цих суспільно-економічних відносин – феодалізм. Такий шлях був найбільш характерний для Франкського королівства.
Особливістю феодальної земельної власності є її умовний характер. Власність феодала не була приватною і залежала від системи особистого підданства, має ієрархічний характер. Право власності феодала на землю і залежність від нього селян виражалася у феодальній ренті (панщина, данина, продуктовий або грошовий оброк). Приватна власність була представлена ​​вузьким колом великих землевласників (князі, герцоги, графи, барони), з якими держави (король) вело постійну боротьбу, прагнучи поставити їх під контроль і обмежити їхню незалежність.
Отже, панування великої земельної власності, яка перебувала в руках класу феодалів, в поєднанні з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників – селян, яким феодали роздавали в тримання більшу частину своєї землі, – найважливіша соціально-економічна особливість Середньовіччя. Селяни ніколи не були власниками оброблюваної ними землі; вони були лише її держателями на тих чи інших умовах, іноді навіть на правах спадкового користування. На цій землі вони вели самостійне дрібне господарство. На відміну від античного раба селянин був наділений землею і, крім того, був власником знарядь праці і робочої худоби.
Основою економіки Західної Європи в раннє середньовіччя було сільське господарство, і в цій сфері було зайнято переважна більшість населення. Праця в сільському господарстві так само, як і в інших галузях виробництва, був ручним. Це зумовлювало його низьку ефективність і повільні в цілому темпи розвитку.
Середньовічне суспільство Західної Європи – це аграрне суспільство. Переважна частина населення жила поза містом. Сільська господарство було самодостатнім. Це сприяло пануванню натурального господарства і слабкого розвитку товарно-грошових відносин. Незначний рівень спеціалізації районів, пов’язаний з таким типом господарства, визначив розвиток, головним чином, далекої (зовнішньої), а не ближній (внутрішньої) торгівлі. Дальня торгівля була орієнтована в основному на вищі верстви суспільства.
Перераховані особливості породжували багато специфічні особливості соціальної структури середньовічного суспільства. Наприклад, умовний характер феодальної земельної власності і пов’язане з ним поділ права власності на землю між декількома феодалами. Вищестоящий сеньйор, а іноді й інші стояли над ним сеньйори, юридично також вважалися власниками даного феоду. Таке юридичний поділ земельної власності в феодальному суспільстві надавало їй, а разом з тим і класу феодалів ієрархічну структуру, определявшую значну роль у його середовищі особистих васально-ленних зв’язків.
Позбавлені права власності на землю селяни за її використання змушені були платити. Плата стягувалася у вигляді феодальної ренти.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аллод